Як москва намагається «зламати» американські санкції за допомогою ExxonMobil
Чому кремль готовий повернути ExxonMobil у нафтогазовий проєкт «Сахалін-1» та який вплив має американська компанія
У серпні 2025 року росія доволі неочікувано відкрила можливість американській корпорації ExxonMobil повернутися в нафтогазовий проєкт «Сахалін-1», який вона залишила 2022 року. Поява цього «запрошення» стала видимою частиною кулуарних американсько-російських обговорень можливого відновлення співпраці в нафтогазовому секторі в межах переговорного процесу, який просуває Дональд Трамп.
Примітно, що центральною темою обговорень став «Сахалін-1». Вибір цього проєкту постає для кремля вигідною тестовою платформою відпрацювання принаймні двох основних завдань.
По-перше, треба рятувати сам проєкт, показники якого погіршилися після того, як ним «поуправляла» «Роснєфть» без належної технологічної підтримки.
По-друге, можливе повторне входження Exxon потребуватиме часткового скасування деяких санкцій, зокрема розблокування доступу до технологій, обладнання та сервісу. Загалом весь необхідний «букет» санкційних винятків може створити прецеденти поступового демонтажу санкцій на найтравматичніших напрямах санкційної політики. А сприяти цьому може зустрічний інтерес самої Exxon щодо повернення, враховуючи перспективи реалізації СПГ-проєкту. А також «велику дружбу» сторін у минулому.
Водночас вибір проєкту та «запрошення» Exxon напряму вказують на одне з найслабших місць російської нафтогазової галузі – брак передового технологічного забезпечення та компетенцій через вихід глобальних лідерів і тиск західних санкцій, зокрема американських.
Mind дослідив розвиток подій довкола проєкту, його стан протягом останніх років після виходу Exxon, а також обставини та контекст, що відтворюють ситуацію на нинішньому етапі.
Якою була роль ExxonMobil у проєкті?
«Сахалін-1» розробляє родовища Чайво, Одопту та Аркутун-Дагі на північно-східному шельфі півострова. Його продукція – нафта й газовий конденсат. Нафта сорту Sokol доправляється трубопроводом на континентальний морський термінал Де-Кастрі (Хабаровський край), звідки експортується. У рамках розвитку газової складової до повномасштабного вторгнення та санкцій передбачалося будівництво заводу з виробництва скрапленого природного газу (СПГ) у Де-Кастрі та відповідної інфраструктури.
Реалізація проєкту розпочалася 1995 року після укладення угоди про розподіл продукції (УРП) між урядом рф і міжнародним консорціумом, який сформували ExxonMobil (30%), російська державна компанія «Роснєфть» (20%), японський консорціум SODECO (30%) та індійська державна нафтова компанія ONGC (20%).
ExxonMobil була ключовим інвестором та оператором проєкту через дочірню компанію Exxon Neftegas Limited. Саме вона визначила технологічне наповнення, зокрема реалізувала інноваційну технологію видобутку (extended-reach drilling), критично важливу основу самого існування проєкту, а також розробила унікальну термінально-логістичну складову, що включає морський термінал і флот спеціалізованих танкерів.
Проєкт видав першу нафту 2005 року. У наступні 16 років загальний обсяг видобутку перевищив 135 млн тонн. Найуспішнішим став 2019 рік, коли було видобуто майже 13 млн тонн, у 2020-му та 2021 роках обсяги зменшувалися – 12,4 млн та 11,3 млн тонн відповідно.
Як відбирали частку проєкту в Exxon?
Завдяки Exxon «Сахалін-1» став найуспішнішим нафтовидобувним проєктом на основі УРП. Його перспективи погіршилися після повномасштабного вторгнення рф в Україну. У березні 2022 року компанія засудила російську агресію, оголосила про опрацювання кроків щодо виходу з проєкту, а також припинення нових інвестицій у росії.
Спочатку Exxon озвучила наміри продати свою частку неназваній третій стороні. Проте дуже швидко після цього з’явився путінський указ (5 серпня 2022 року), який заборонив іноземним компаніям розпоряджатися своїми російськими активами. Компанія відреагувала посланням москві, заявивши про обмеження прав і перешкоджання виходу з проєкту.
Минуло близько двох місяців, як вийшов інший указ (7 жовтня 2022 року), що безпосередньо стосувався «Сахалін-1». Проєкт переводився у російську юрисдикцію шляхом створення нового оператора, якому переходили всі майнові активи. Іноземним учасникам надавався місячний строк, щоб погодитися переоформити свої частки з попереднього оператора Exxon Neftegaz Limited на нового – ТОВ «Сахалін-1». Якщо хтось відмовиться – його частка пройде оцінку та буде продана російській юрособі (за оновленим дедлайном – до 1 січня 2026 року).
Exxon назвала цей крок кремля «експропріацією».
«Російський уряд в односторонньому порядку припинив наші інтереси в «Сахаліні-1», проєкт було передано російському оператору. Після експропріації ми безпечно покинули росію», – заявив тоді представник компанії. Раніше Exxon оцінювала втрати внаслідок запланованого виходу з проєкту в $3,4 млрд.
Управління новим оператором передали дочірній структурі «Роснєфті». А згоду переоформити частки в ньому надали індійський та японський учасники. Невдовзі в індійської компанії виникли проблеми з переведенням своєї частки коштів ліквідаційного фонду проєкту на рахунок нового оператора через санкції проти російських банків, а японський учасник взяв паузу.
І ось новий путінський указ (15 серпня 2025 року), що доповнює вищенаведений «базовий» указ, оновлює можливість іноземним учасникам взяти участь у проєкті, фактично пропонуючи Exxon повернутися.
Щоб відновити участь, потрібно виконати три умови. Одна з них особливо примітна: іноземна компанія мусить укласти договори на постачання необхідного «обладнання іноземного виробництва та запасних частин до нього», а також договори «про технічне співробітництво».
Серед інших умов – переведення коштів ліквідаційного фонду на рахунок нового оператора, а також активність, спрямована на скасування міжнародних санкцій (за потреби – шляхом судового оскарження).
Що було з проєктом після виходу Exxon?
У квітні 2022 року ExxonMobil оголосила форс-мажор і почала поступово зменшувати виробництво, з травня обсяги видобутку досягли технологічного мінімуму. Причина – припинення експорту нафти внаслідок перших західних санкцій проти державної судноплавної компанії «Совкомфлот», власника спеціалізованих танкерів, які обслуговують проєкт. Страхові клуби P&I почали відкликати покриття флоту перевізника, а визнавати альтернативні послуги російських страховиків Exxon відмовилася.
Подальший розвиток подій може свідчити про спроби москви «вмовити» американську компанію залишитися. Після блокування її частки путінським указом у серпні 2022 року «Роснєфть» заговорила про «фінансові розбіжності» учасників проєкту через збитки внаслідок простою. Мовляв, проблеми можна оперативно залагодити, якщо Exxon відновить виробничу діяльність до нормального рівня. Це фактично означало – відновить експорт танкерами підсанкційного «Совкомфлоту» в перспективі подальшого посилення санкцій. Що, звісно, було неприйнятним.
Після виходу американців «Роснєфті» знадобилося декілька місяців, щоб відновити видобуток та організувати експорт танкерами поза межами західних галузевих послуг.
У січні 2023 року видобуток досяг двох третин потужності, у наступні місяці – наблизився до 200 тис. барелів на добу при максимальній потужності 220–230 тис. барелів на добу. Відносно стабільний рівень експорту тримався протягом усього 2023 року та першої половини 2024-го. А потім з’явилися ознаки падіння: у другій половині 2024 року місячний експорт зменшився приблизно на 20% у річному порівнянні.
До 2022 року, щоб підтримувати видобуток на максимумі, Exxon щороку вводила в експлуатацію нові свердловини. Підтримка функціональності також передбачає постійне оновлення й ремонти обладнання, що могло стати проблемою внаслідок санкцій.
Не відомо, чи змогла «Роснєфть» підтримувати темпи буріння, враховуючи унікальні технологічні потреби. Також немає даних щодо того, чи надавала свої послуги нафтосервісна компанія SLB (до жовтня 2022 року – Schlumberger), один із важливих підрядників проєкту. Ця компанія відмовилася залишити росію, має там власне виробництво й навіть розширила бізнес. Ба більше, вона опиралася виходу навіть після останнього пакету санкцій США (ухвалений 10 січня 2025 року), який окремим пунктом заборонив надавати нафтосервісні послуги в росії.
Цей пакет також створив іншу проблему – під санкції потрапили всі спеціалізовані танкери проєкту. москва відповіла ускладненим логістичним рішенням: постачання нафти Sokol китайським та індійським клієнтам почали здійснюватися через рейдову перевалку поблизу Находки, що явно спричинило здороження логістики.
А минулого місяця «Сахалін-1» зупинив експорт нафти на три тижні. Раніше стало відомо, що «Роснєфть» планує зупинити видобуток наприкінці липня для технічного обслуговування компресорного обладнання, яке триватиме 20–25 днів. Хоча його назвали плановим, це найдовша зупинка проєкту після 2022 року.
Про що можуть свідчити кулуарні домовленості?
І ось після майже трьох років управління проєктом росія пропонує ExxonMobil повернутися. Невдовзі після путінського «запрошення» з’явився легіон «поінформованих джерел», які на умовах анонімності розкрили бекграунд цього рішення – кулуарні американсько-російські перемовини щодо можливого відновлення співпраці в нафтогазовому секторі.
За інформацією джерел лондонського бюро Reuters і нью-йоркської WSJ, Exxon протягом усієї війни підтримувала неофіційну комунікацію з «Роснєфтью» і провела численні перемови щодо повторного входження у проєкт «Сахалін-1». Ці зв’язки також включали «таємну» зустріч старшого віцепрезидента Exxon Ніла Чепмена з гендиректором «Роснєфти» Ігорем Сєчіним у Катарі.
Оскільки і «Роснєфть», і Сєчін перебувають під американськими санкціями, така зустріч могла відбутися лише після дозволу Управління контролю за іноземними активами (OFAC) Мінфіну США, зауважили джерела обох видань.
Інша кулуарна тема – можливість придбання росією американського обладнання для проєктів із виробництва СПГ. Джерела озвучили, що це стосується «Арктик СПГ-2», однак обійшли увагою СПГ-проєкт у рамках «Сахалін-1», реалізацію якого забезпечувала Exxon. До війни компанія вже на повний хід розробляла проєктну документацію й розпочала відбір перших підрядників. Проєкт загальною вартістю близько $10 млрд передбачав, як вже було зазначено вище, будівництво заводу в Де-Кастрі, який планувалося запустити до 2028 року.
Окрім наданого інсайдерами фактажу, привертає увагу інший момент. Обидва видання подають озвучені наміри здебільшого як ініціативу ExxonMobil і Білого дому.
«Ці угоди були запропоновані як стимули, щоб заохотити кремль погодитися на мир в Україні, а Вашингтон – послабити санкції проти росії», – наводить меседж своїх джерел Reuters.
Проте саме москва має не просто більшу зацікавленість, а нагальну потребу реалізувати заявлені наміри. Власне нинішній серпневий путінський указ є прикладом того, чого в першу чергу бажає москва – скасувати принаймні частину американських санкцій і розблокувати доступ до технологій, сервісу та фінансових операцій.
«Сахалін-1» став оптимальною платформою відпрацювання цього задуму та може створити прецедентну основу подальшого демонтажу санкцій, які завдають найбільшої шкоди росії. А сам проєкт уникне технологічної деградації.
На що здатна Exxon?
Якщо ExxonMobil усе-таки повернеться в «Сахалін-1» найближчим часом, відновлення його повноцінного функціонування потребуватиме також скасування санкцій США проти всіх спеціалізованих танкерів проєкту (хоча вони також перебувають у чорних списках інших юрисдикцій, зокрема ЄС і Великої Британії).
OFAC уже має досвід зняття санкцій із танкера російського «тіньового» флоту – перший такий випадок несподівано стався 2024 року. Відомство вилучило із санкційного списку танкер-афрамакс Yasa Golden Bosphorus (IMO 9334038), який свого часу одним із перших покарала за порушення механізму цінової «стелі».
Цей прецедент одразу розкрився примітними подробицями. З’ясувалося, що за деякий час після факту порушення танкер зафрахтувала Exxon. Потім були санкції та багатомісячний простій. А після вилучення з чорного списку його знову зафрахтувала Exxon на багатомісячний строк. Отже, здається, що скасувати санкції – зовсім не проблема, якщо потрібен саме цей танкер із-поміж сотень інших аналогічного типу.
Інший кейс демонструє, що нафтогазовий гігант має достатній запас впевненості перед «всесильним» OFAC. Кейс пов’язав Exxon і першу хвилю американських санкцій проти росії у 2014 році за президентства Барака Обами. Йдеться, зокрема, про санкції проти семи російських урядовців (членів найближчого оточення російського керівництва) і 17 організацій, ухвалені OFAC у квітні 2014 року.
У 2017 році OFAC «виписало» штраф Exxon за порушення цих санкцій. Підставою стало укладення компанією декількох контрактів із «Роснєфтью» 2014 року (один із них, до речі, стосувався розвитку СПГ-проєкту в рамках «Сахалін-1»). На той момент «Роснєфть» ще не була під санкціями, однак під ними, відповідно до наведеного рішення OFAC, персонально перебував Сєчін, який підписував контракти як офіційна особа – гендиректор «Роснєфті». Водночас, згідно із загальним правилом, фізичним і юридичним особам США заборонено мати справи із фігурантами санкційного списку (SDN) OFAC.
Зазвичай бізнес уникає оскарження подібних рішень OFAC, однак Exxon вирішила судитися. Компанія доводила, що відомство вчасно не надало належних пояснень щодо заборон, коли йдеться про «персональний» і «офіційний» статус підсанкційної особи. Розгляд справи у федеральному суді тривав понад три роки й завершився перемогою Exxon у грудні 2020-го. Хоча сума штрафу була радше символічною ($2 млн), компанії, очевидно, було принципово добитися правової чистоти у відповідних питаннях.
Коли Exxon підписувала контракти з «Роснєфтью» у 2014 році, компанією керував Рекс Тіллерсон, а коли вона подавала позов у 2017-му, цей мегавпливовий американський бізнесмен очолював Державний департамент США (1 лютого 2017 – 31 березня 2018 року), ставши першим держсекретарем першої президентської каденції Дональда Трампа.
Саме «Техаському ті-рексу», як його прозвали американські медіа, приписують досягнення Exxon у росії, зокрема входження та провідну роль компанії у проєкті «Сахалін-1». У 1998–2001 роках Тіллерсон особисто очолював Exxon Neftegas Limited.
Наостанок доведеться лише згадати про нагородження його російським Орденом дружби у 2012 році – за всі відомі й не відомі заслуги в розбудові російсько-американських стосунків.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
