Запозичений принцип інвестування Воррена Баффета

На сайті Українського Центру аналітики та досліджень опублікований текст із серії матеріалів про інвестиційні принципи Воррена Баффета. Один із найвідоміших і найуспішніших інвесторів світу наприкінці 2025 року має відійти від справ (йому, на хвилиночку, 95 років) – тож саме час дослідити його життя, працю та принципи, які зробили мільярдером його та акціонерів його компанії Berkshire Hathaway.

Отже, вартісне інвестування. Саме Воррен Баффет зробив його відомим і популярним підходом на інвестиційному ринку. Проте всі лаври не мають діставатися лише йому, адже не він винахідник цього  принципу вкладень. 1928 року його вигадав Бенджамін Грем, завдяки науці якого Баффет багато в чому спромігся заробити свої мільярди.

Джерела вартісного інвестування

Грем, відомий у фінансовому світі як «батько вартісного інвестування», розробив свій принцип, працюючи як запрошений професор у бізнес-школі Колумбійського університету в 20-х роках минулого століття. У розробці взяв участь Девід Додд, ще один професор фінансів із цієї школи. Хоча обидва вони вшановуються як піонери вартісного інвестування, Грем вважається автором і засновником ідеї.

Методологія вартісного інвестування Грема та Додда полягала в «пошуку та купівлі цінних паперів, що коштували значно нижче їхньої реальної вартості»» для «сторонніх міноритаріїв публічних компаній». Розроблений ними принцип аналізу активів надавав раціональне підґрунтя для ухвалення інвестиційних рішень.

Розробники почали викладати свою нову методологію в Колумбійській бізнес-школі у 1928-му – за 20 років до того, як їхнім студентом став Воррен Баффет.

Крім того, Грем відомий як автор двох із переліку найзмістовніших книжок з інвестування. У 1934 році у співавторстві з Доддом він написав «Аналіз цінних паперів», які провідний оглядач Wall Street Journal Джейсон Цвейг назвав першою книжкою, що «ставила вивчення інвестування на системний логічний ґрунт». Крім того, Цвейг називав Грема «загально визнаним батьком сучасного аналізу цінних паперів»:

«Студенти предмета Аналіз цінних паперів визнали, що шедевр не з'явився в результаті одного геніального осяяння. Він радше став результатом наполегливої праці та досвіду, накопиченого за два десятиліття до першого видання».

Назагал доробок батьків вартісного інвестування більш відомий як «Біблія від Грема та Додда».

За 11 років, у 1949-му, Грем видав наступну книжку – «Розумний інвестор». Баффет свого часу назвав її «вічною», адже висновки з неї є «простими», але «потужними».

«Перший час я, бувало, також тішився, коли ринок зростав. Проте потім прочитав восьму главу книжки Бена Грема «Розумний інвестор», де описується, як інвестори мають оцінювати флуктуації цін на акції. Тоді шори впали з моїх очей, і низька ціна назавжди стала моєю подругою. Знайомство із цією книжкою стало одним із найвдаліших моментів мого життя», – писав Баффет у листі до акціонерів 2011 року.

«Надзвичайна особливість ринку цінних паперів полягає в тому, що його оцінка в довгостроковій ретроспективі свідчить: він не постійно відхиляється від курсу, а залишається незмінним, – пояснював Грем закладену в книжці логіку на лекціях у Нью-Йоркському Інституті фінансів у 1940-х роках. – Кажучи про незмінність, я маю на увазі не те, що після значного зростання відбувається значне падіння. Насправді ринок просто повертається до показників, що передували зростанню».

«Правильне ставлення аналітика цінних паперів до ринку має бути таким самим, як у чоловіка до його дружини. Не варто приділяти занадто багато уваги усьому, що вона каже, проте цілком ігнорувати її не можна, – спрощував він. – Це приблизно та ситуація, у якій більшість із нас опиняється на фондовому ринку».

Життя та кар’єра Грема

Бенджамін Грем народився 1894 року в Лондоні, незадовго до переїзду родини до Нью-Йорка, де батько відкрив американський офіс власної компанії, що імпортувала товари з Австрії та Німеччини.

У 1914 році закінчив Колумбійський університет, другим у групі за успішністю. Попри три пропозиції викладати в альма-матер філософію, математику та англійську мову, він надав перевагу Волл-стріт, навіть не маючи на той момент знань у галузі економіки.

Після кількох десятиліть роботи, у 1936 році, він нарешті відкрив власну компанію Graham-Newman Corporation.

«У 1948 році ми інвестували в GEICO (американська страхова компанія, що працює з 1936 року. Зараз належить Berkshire Hathaway. – UCAI) і відтоді вважали себе дуже розумними людьми», – пригадував Грем наприкінці життя.

З 1928 року він почав викладати на вечірніх курсах у Колумбійській бізнес-школі. Тоді й познайомився з Девідом Доддом, який уже був повноцінним викладачем школи та відвідав кілька лекцій Грема.

«Швидкість його думки була настільки високою, що більшість не розуміла, як він може давати відповіді на запитання відразу після їхнього виголошення», – згадував Ірвін Кан, студент і помічник Грема.

Крім іншого, Бенджамін Грем написав сценарій п’єси для Бродвею, «Дитя Помпадур». Він побачив світ того ж року, як і перша книжка автора з інвестування, і мала значно менший успіх – лише чотири покази. Один із театральних критиків тоді написав: «містеру Грему краще приділити увагу своїй основній справі, або знайти собі інше хобі».

Піонер вартісного інвестування пішов у засвіти 1976 року у Франції.

Стосунки Грема та Баффета

Баффет познайомився з Гремом у 1951 році, коли був студентом Колумбійської бізнес-школи. «Я прийшов до цієї бізнес-школи, бо сам Бен Грем навчав там», – згадував Баффет 2015 року.

Після навчання Воррен працював у компанії Грема. Але відразу після його відставки звільнився та розпочав власну справу. За часів роботи вчитель, що став босом, із довірою ставився до підлеглого, дозволяючи йому самостійно аналізувати ринок і купувати ті акції, які Воррен вважав за перспективні.

Баффет згадував, що «заробляння грошей не надихало» Грема, і наводив приклад, як вони йшли кудись поїсти, і ментор сказав: «Не варто перейматися зароблянням великих грошей» – додавши, що «вони не змінять твій стиль життя».

Голова Berkshire Hathaway прожив життя відповідно до цих порад. Він знаний простим способом життя, особливо в порівнянні з іншими мільярдерами, та зобов’язанням віддати 99% статків на благодійність.

За словами «пророка з Омахи», Грем був другою людиною (після батька), яка найбільше вплинула на його життя. «Думаю, його порада вічна», – казав Баффет, коментуючи другу книжку Бена Грема, додаючи, що «нічого кращого за цю книжку в житті не зустрічав».

«Грем виклав свою філософію так гарно, так просто й так потужно, що ці знання, здобуті мною у 19 чи 20 років, я досі застосовую на практиці. Ми дізналися від Грема, що ключем до успішного інвестування є купівля акцій у гарних компаніях, коли ринкові ціни були значно нижчими за реальну вартість цих компаній», – згадував він.

Крім того, Баффет завжди казав про Грема як про «чудового друга» і навіть назвав свого старшого сина на честь свого ментора.

Різні стилі

Попри те що Воррен Баффет протягом усієї кар’єри послуговувався принципами Бена Грема, він додав дещо й від себе. В інтерв’ю 2014 року Баффет назвав Грема більш пасивним інвестором, якому достатньо «усього потроху», через що його портфель був «занадто диверсифікованим», а це не влаштовує голову Berkshire Hathaway:

«Він був переконаний, що ми маємо отримати такі результати, як і будь-хто, хто прочитав його книжку, а ми можемо дещо схитрити, лише працюючи більш наполегливо».

Він також згадав, що Грем не хотів консультувати керівників компаній стосовно їхніх бізнесів, оскільки вважав, що читачі його книжок не матимуть нагоди послухати ці консультації. На думку Баффета, це було «пасивніше» та «повільніше», ніж йому б хотілося.

Попередній матеріал: Стратегії Воррена Баффета, запозичені та власні. Ч.1. Власний доробок