Пам’ятаєте ці бренди? Як сьогодні виглядають культові продукти 2000-х

Пам’ятаєте Flint із монетками всередині, перші пачки «Хуторка» чи той момент, коли «Морские» стали «Морські»? Зазвичай ми не думаємо про такі речі як про історію. Це просто знайомі продукти з полиці: щось купували на перерві в школі, щось брали додому, щось роками стояло на кухні без жодної потреби шукати заміну. Але якщо озирнутися, саме через ці упаковки добре видно, як за останні 20 років змінилися і наші звички, і сам український продуктовий ринок.

Чому їжа запам’ятовується сильніше, ніж здається

Бо їжа в нашій пам’яті майже ніколи не існує лише як товар. Вона лишається в дрібницях: у запаху випічки вдома, у швидкому перекусі після уроків, у насінні під фільм, у макаронах на вечерю, коли вся родина нарешті зібралася за столом. Саме тому знайомі бренди так легко викликають відчуття впізнавання: вони давно живуть не лише на полиці, а й у дуже конкретних сценах із нашого життя.

Від шкільних перерв до домашньої кухні

На початку 2000-х бренди на полицях запам’ятовувалися швидше. Вибір був меншим, зате вдалі назви і яскраві пачки буквально врізалися в пам’ять. Flint для багатьох став смаком шкільних перерв, студентських перекусів і дворів біля дому. Це був бренд із характером: помітний, трохи зухвалий, дуже впізнаваний. Сьогодні він виглядає інакше: інші лінійки, значно ширший асортимент, нова візуальна мова. Але працює все одно на тому самому нерві впізнавання. І, мабуть, саме тому досі викликає бажання сперечатися не лише про улюблений смак, а й про те, куди поділися ті самі монетки чи легенди на кшталт чорної ікри.

«Хуторок» – зовсім інша історія. Якщо Flint заходив через емоцію та імпульс, то «Хуторок» – через побут і довіру. Для багатьох він починався з борошна, яке просто мало бути вдома. Потім до нього додалися крупи, макарони та інші базові продукти для щоденного приготування. Його сила в тому, що він поступово вбудувався в домашній ритм і став знайомим стандартом, який не треба пояснювати. У таких продуктах завжди є щось більше за звичку купівлі: вони роками залишаються поруч із домашньою кухнею, простими рецептами й моментами, коли їжа об’єднує родину за одним столом.

Є й бренди, у яких зміни здаються невеликими, але дуже точно фіксують час. Наприклад, коли знайомі «Морские» стали «Морські». Наче дрібниця, але в таких деталях і видно, як змінюється країна, мова полиці, відчуття свого. Продукт лишається впізнаваним, але вже говорить із покупцем інакше.

Коли звичні назви складаються в одну велику історію

У 2010-х сам ринок став значно щільнішим. Полиця – більш конкурентною, упаковка – важливішою, а боротьба за увагу – дорожчою. У цій логіці голосніше заявили про себе BIG BOB, Chipster’s, «Сан Санич», Grenki. Це бренди вже іншого темпу – швидші, сміливіші, більш візуально активні. Вони не просто заходили в категорію, а одразу намагалися зайняти в ній власний характер. Для когось BIG BOB – смак студентських компаній, для когось Chipster’s – типовий вибір «щось до фільму», а «Сан Санич» давно став більше, ніж просто насінням. Такі продукти міцно вкорінюються не в рекламних повідомленнях, а в неформальних моментах життя: поїздках, зустрічах, розмовах із друзями, спонтанних покупках на ходу.

La Pasta показує ще один важливий зсув. Це вже не історія про снекове впізнавання, а про те, як у портфелі з’являються нові категорії і складніший споживчий вибір. Не просто макарони, а продукт, у якому важливі якість, сировина, формат, кулінарний результат. А далі – Kitto, Frumi, La Fileshka, The Banka, Fitto light, SoHo, EvoHome, Zubby, Izi Corn, Magic Moon. На перший погляд це просто різні товари для різних випадків. Насправді ж – логіка ринку, який давно виріс із кількох базових сегментів і тепер вимагає різних рішень під різні звички, ритми життя та сценарії споживання.

І ось тут починається найцікавіше. Більшість із нас сприймає ці бренди окремо. Один пам’ятаємо зі школи, інший – із кухні батьків, третій – уже з дорослого життя. Але якщо скласти цю мозаїку докупи, з’ясується: значна частина знайомих українцям продуктів має спільну історію розвитку. Більшість цих брендів створювалися і розвивалися в межах однієї української групи компаній – Star Brands.

Те, що лишається з нами

Саме в цьому і є сила цієї історії. Не в тому, що під одним корпоративним дахом опинилося багато назв, а в тому, що кожна з них зайняла свою роль у повсякденному житті. Один бренд відповідає за перекус на ходу, інший – за домашню кухню, ще інший – за нову категорію або нову звичку. Так формується не просто портфель, а цілий побутовий ландшафт, у якому для різних поколінь є свої знайомі продукти.

І, мабуть, саме тому ностальгія тут працює так добре. Ми пам’ятаємо не корпоративні структури й не бізнес-моделі. Ми пам’ятаємо пачку, яку брали після школи. Борошно, з якого вдома пекли млинці. Насіння під фільм. Продукт, який роками є на кухні й не потребує жодної додаткової реклами. Ми пам’ятаємо розмови за столом, прості вечері вдома, друзів, із якими ділили перекус, і ті буденні моменти, що згодом виявляються найціннішими. А вже потім розуміємо, що за цими звичними сценами стоїть велика, послідовно побудована українська історія виробництва.