Втрата 3 млн населення в Японії за 5 років: як економічно багата країна намагається долати демографічну кризу

За минулий рік у Країні вранішнього сонця кількість померлих (1,59 млн осіб) майже на мільйон перевищила кількість народжених (0,67 млн). Дослідницькі інститути очікують, що до 2050 року населення Японії скоротиться з нинішніх 123 млн до 100 млн. Крім того, країна ще сильніше постаріє: доля громадян віком 65+ зросте з 29,4% до 37,1%.

Керівники Японії розводять руками: змінити тренд вони не можуть ані вливанням грошей, ані залученням мігрантів, тому що японське суспільство налаштоване категорично проти іноземців. Зараз йдеться лише про стримування темпів погіршення демографії.

Mind пропонує розглянути японський підхід до демографічної кризи. Він може надати корисні ідеї для України, яка теж зіткнулася з втратою населення, нестачею працівників і неоднозначним ставленням суспільства до залучення мігрантів.

Як проблему оцінюють політики?

«Я перебуваю при владі лише сім місяців, і я ще не змогла суттєво змінити тренд на зниження народжуваності», – повідомила 4 червня 2026 року прем’єр-міністр Японії Санае Такаїті, назвавши депопуляцію «тихою надзвичайною ситуацією» та «життєво важливим питанням».

Японський уряд уже змістив фокус своєї політики зі зростання населення на «управління скороченням». Рада з питань демографічної стратегії, створена 2024 року, запропонувала стабілізувати кількість жителів країни на рівні близько 80 млн осіб до 2100 року. А чиновники, опираючись на ці жахливі прогнози, наголошують на необхідності латання дірок у безпеці та економіці.

«Молодого покоління стає все менше. А на ньому всі тягарі, – коментує проблему ветеран японської політики Таро Коно. – Торік армія Японії призвала лише половину людей, яких вона потребувала. У нас нестача робочої сили в кожній індустрії, навіть в уряді. Японія – четверта за розміром економіка світу, але вона не зможе витримати цей тиск, якщо населення продовжить скорочуватися».

Чому в Японії впала народжуваність?

Серед причин газета Japan Times називає проблеми, загальні для багатьох розвинених економік: високі ціни на житло у великих містах, неадекватні права жінок і покоління Пітера Пена, яке ніколи не дорослішає.

Також у країні поширилася ціла низка суто японських деструктивних соціальних явищ. З 1980-х років лікарі б’ють на сполох через «кароші» – надмірне перепрацювання, яке не залишає людям часу та сил на створення сімей. У 1998 році сформувався рух «хікікоморі» – добровільної повної соціальної ізоляції, коли молоді японці роками не виходять зі своїх кімнат. А у 2006-му з’явилися «травоїдні чоловіки», які втратили «хижацькі» амбіції: не прагнуть робити кар'єру, купувати автівки та завойовувати жінок.

Такумі Фудзінамі, економіст Японського дослідницького інституту, пов’язує падіння народжуваності з різким скороченням кількості шлюбів під час пандемії, а також із фрагментованим гіперлокальним підходом до збільшення населення. Наприклад, місто Токіо у 2025 році дозволило своїм держслужбовцям скоротити робочий тиждень до чотирьох днів або працювати на дві години в день менше, щоб вивільнити час для догляду за дітьми.

«Це не найкраща ідея – дозволяти кожному місцевому органу влади встановлювати власну політику та конкурувати за залучення жителів. Нам потрібні масштабніші заходи, які враховуватимуть загальну картину», – каже Такумі Фудзінамі.

Він зазначає, що японці обирають той чи інший регіон для життя, оцінюючи можливості працевлаштування, разом із вищими зарплатами, кар'єрними перспективами та підтримкою у сфері догляду за дітьми. Однак ці переваги зосереджені у великих містах і столицях префектур. Тому в центрах мегаполісів створюється скупчення населення та шалена конкуренція, а на периферії – спустошення й занепад.

До чого закликають прем’єр-міністри?

Японія спрямовує 113,6 трлн єн (приблизно $725 млрд) на три категорії витрат (пенсії, медобслуговування та догляд) для людей похилого віку, тоді як на дітей і виховання виділяє приблизно 10 трлн єн, що становить співвідношення 11 до 1.

Критики запевняють, що ця асиметрія встановилася через те, що Японією керують літні бездітні політики, які відстоюють культуру чайлдфрі та інтереси своїх основних виборців – пенсіонерів.

Так, Абе Сіндзо на посту прем’єр-міністра у 2012–2020 роках публічно захищав право японців на бездітність, нагадуючи, що ні він, ні його дружина Акія не мають нащадків.

Нинішній прем’єр-міністр Санае Такаїті, перша жінка на цій посаді, стверджує, що не народжувала через генетичну хворобу. Проте 65-річна японська «залізна леді», яка дуже популярна серед молоді, пропагує філософію кароші. Вона запевняє, що витрачає на сон лише 2–4 години за добу, нехтуючи здоров’ям, а також виступає із закликами в дусі «якщо нас менше, то трудитися потрібно більше».

«У нас зараз так мало людей, тому кожен мусить працювати, – цитує Unseen Japan звернення Санае Такаїті до своїх однопартійців. – Ви всі гаруватимете як ломові коні. Я й сама відмовлюся від ідеї балансу між роботою та особистим життям. Я буду працювати, працювати й ще раз працювати».

Що показує статистика?

3 червня 2026 року Міністерство охорони здоров'я Японії опублікувало попередні демографічні дані за 2025 рік. У країні було зареєстровано 1 589 489 смертей, а загальна кількість народжень впала проти 2024 року на 2,2% і становила 671 236.

За даними уряду, загальний коефіцієнт народжуваності в країні (тобто середня кількість дітей, яку жінка, як очікується, народить протягом свого життя) опустився до рекордно низького рівня – 1,14. При цьому в Токіо цей показник уперше впав нижче одиниці – до 0,96.

Показник кількості шлюбів (489 119) заслуговує на окрему увагу. Він зростає вже другий рік поспіль, і це показує, що популярне в японському політикумі твердження «Більше одружень означатиме більше дітей» уже не справджується. У 2023 році в Японії було зареєстровано набагато більше народжень (727 000) при меншій кількості шлюбів (474 000).

Аналітики називають цю розбіжність парадоксом і коментують її у стилі «Капітана Очевидність». Так, Такумі Фудзінамі поясняє це тим, що в країні дедалі частіше в шлюби вступають люди, які не хочуть заводити дітей або втратили фертильність.

Динаміка народжень / смертей та одружень / розлучень у Японії

Які програми фінансує влада?

Уряд Санае Такаїті, за її словами, зосереджено шукає способи підняття доходів «на руки» для молодих людей, щоб їм було легше одружуватися та заводити дітей. Заробіток у 3 млн єн за рік (або $1500–1600 на місяць) вважається в Японії межею, яка стає «бар'єром для створення сім'ї», і майже 80% нерегулярно зайнятих чоловіків у віці 20–29 років не досягають цього рівня.

Також прем’єр-міністр обіцяє розширити підтримку батьків, які не справляються з навантаженням, пов'язаним із вихованням малюків.

У квітні 2026 року Японія впровадила своєрідний «податок на бездітних». Щомісяця всі учасники програми медичного страхування в країні, навіть безплідні, повинні додатково сплачувати від 192 єн до 959 єн на підтримку дітей, і сума цього збору за два роки зросте до 350–1650 єн. У такий спосіб у 2026 фінансовому році Японія планує отримати 600 млрд єн (близько $3,8 млрд), а у 2028-му – 1 трлн єн ($6,3 млрд).

«Податок на бездітних» є частиною ¥3,6-трильйонного ($22-мільярдного) державного Плану прискорення підтримки дітей та батьківства, який своєю чергою входить до Стратегії дитячого майбутнього, сформульованої урядом у грудні 2023 року.

Ця стратегія розподіляє виплати та податкові знижки по шести програмах:

• розширення допомоги на дитину – скасування лімітів на дохід батьків, продовження виплат до старшого шкільного віку, надбавка 30 000 єн на місяць починаючи з третьої дитини;
• допомога для вагітних;
• забезпечення загального доступу до ясел і дитячих садків;
• допомога після народження;
• виплати на період скороченого робочого дня для догляду за дитиною;
• звільнення від сплати внесків до національної пенсійної системи на період догляду за дитиною.

Що пропонують експерти?

Професор економіки Університету Аояма Гакуїн Такаші Іноуе, позитивно оцінює урядовий План прискорення підтримки дітей та батьківства. За його словами, спрямовування державної допомоги на збільшення доходів батьків – це правильний напрямок. Але ефект буде незначним і не змінить загальний настрій сучасної молоді щодо створення сімей.

Щоб заохотити японців поліпшувати демографію, Такаші Іноуе радить радикально, у 19 разів, підвищити виплати за кожне народження дитини, а саме до $64 000.

Державний Науково-дослідний інститут економіки, торгівлі та промисловості (RIETI) пропонує інший вихід. Цей мозковий центр наполягає на тому, що Японія має змиритися з неминучістю демографічної катастрофи та приступити до «керованого скорочення».

Щоб забезпечити суспільству добробут в умовах стрімкого зменшення робочої сили, RIETI радить уряду відібрати із 1807 японських муніципалітетів приблизно 700 найкращих, які приваблюють населення або мають критично важливі індустрії. Навколо них потрібно згуртувати регіональні економіки. А іншим неефективним містам слід дозволити зникнути.