Від Григоришина до Корецького. Хто є головним фаворитом на очільника «Енергоатому»
Як за кілька років Юрій Ткачук опинився серед головних претендентів на керівництво стратегічними держкомпаніями
За інформацією джерел Mind, у міжнародному конкурсі на керівника найбільшої енергогенеруючої компанії України «Енергоатом» за результатами поточного етапу визначився кандидат №1 – Юрій Ткачук, нинішній керівник «Укргазвидобування» та член правління «Нафтогазу».
За останні чотири роки Ткачук пройшов шлях від фінансового директора «Укрнафти» до одного з претендентів на керівництво найбільшими генеруючими державними підприємствами. Але значно довша частина його кар'єри пов'язана з енергетичною імперією Костянтина Григоришина.
Остаточне рішення наглядова рада «Енергоатома» ще не ухвалила. Прийом заявок кандидатів закінчився тільки 14 серпня. Раніше в уряді прогнозували, що завершення конкурсу та призначення нового керівника відбудеться не пізніше жовтня.
Mind дослідив, як Юрій Ткачук став одним із найзатребуваніших менеджерів державної енергетики і чому саме його кандидатура опинилася на першому місці в конкурсі «Енергоатома».
Поява Юрія Ткачука на першому місці робить конкурс цікавим далеко за межами атомної галузі. Причина не лише в тому, що він ніколи не працював в атомній енергетиці. Значно показовіша швидкість, з якою протягом останніх років Ткачук переміщується між найбільшими державними енергетичними активами – і те, звідки починалася його кар'єра задовго до приходу в команду нинішнього прем'єра Сергія Корецького.
Наприкінці грудня 2025 року Ткачука призначили генеральним директором «Укргазвидобування» (УГВ). Конкурс не оголошували. Тодішній голова «Нафтогазу» Сергій Корецький називав цю посаду «однією з найвідповідальніших управлінських позицій у галузі» й ставив перед новим керівником завдання відновлювати зруйновані російськими атаками об'єкти, збільшувати видобуток, бурити нові свердловини та впроваджувати нові технології.
Минуло менше семи місяців і 13 липня 2026 року наглядова рада «Нафтогазу» ввела Ткачука ще й до складу правління компанії на п'ятирічний строк. Майже відразу ЗМІ почали називати його одним із можливих наступників Корецького на посаді голови всієї групи.
16 липня Корецького призначили прем'єр-міністром. Головою «Нафтогазу» Ткачук зрештою не став – виконувачем обов'язків призначили комерційного директора Сергія Федоренка.
Але вже за кілька місяців Ткачук, за інформацією Mind, отримує шанс очолити актив, який за масштабом, грошовими потоками та політичним значенням виходить далеко за межі УГВ.
Людина з команди Корецького
Ткачук справді належить до вузького кола менеджерів, кар'єра яких у державному секторі останніми роками тісно пов'язана із Сергієм Корецьким.
До «Укрнафти» він прийшов у листопаді 2022 року – одночасно з початком каденції Корецького – на посаду фінансового директора. Відповідав за фінансову стратегію, податкову й облікову політику, ризик-менеджмент та інвестиції.
Коли у травні 2025 року Корецький перейшов керувати «Нафтогазом», Ткачук змінив його на посаді керівника «Укрнафти» як виконувач обов'язків. У грудні того самого року він очолив «Укргазвидобування», а вже в липні 2026-го увійшов до правління «Нафтогазу».
Тож поява його прізвища на чолі шорт-листа конкурсу на голову правління «Енергоатома» ставить очевидне питання: чому Ткачука так швидко рухають далі?
Посаду керівника УГВ він отримав менше року тому. За такий час складно не лише реалізувати довгострокову стратегію однієї з найважливіших компаній державної енергетики, а й переконливо оцінити результати роботи самого менеджера.
Звісно, формально Ткачук міг сам податися на відкритий конкурс. Але тоді виникає інше питання: навіщо менеджеру, який щойно отримав одну з ключових посад у галузі й ще не встиг завершити на ній навіть першого повного року, вже шукати наступну?
Інакше кажучи, вся ця послідовність останніх кадрових рішень більше схожа на швидке переміщення одного й того самого менеджера між дедалі важливішими державними активами.
До Корецького був Григоришин
Але державна частина кар'єри Ткачука – лише її останній етап.
Його нинішня офіційна біографія в «Нафтогазі» свідчить, що до приходу в державну групу він працював фінансовим директором «Запоріжтрансформатора» (ЗТР), а потім фінансовим директором Індустріального дивізіону групи «Енергетичний стандарт».
Обидві структури були частиною бізнес-імперії Костянтина Григоришина.
І це був не короткий епізод. Щонайменше у травні 2007 року Ткачук уже обіймав посаду фінансового директора ЗТР. У 2011 році Ткачук також входив до ревізійної комісії «Заводу малогабаритних трансформаторів», а в 2017-му був знову обраний до неї. Серед акціонерів підприємства були структури, пов'язані із ЗТР та Energy Standard.
Таким чином, саме група Григоришина була для Ткачука багаторічною школою великого енергетичного бізнесу – задовго до команди Корецького.
У період роботи Ткачука в цьому корпоративному середовищі підприємства групи неодноразово потрапляли в поле зору Антимонопольного комітету та правоохоронців через відносини з обленерго і продаж енергетичного обладнання.
У 2015 році Запорізьке територіальне відділення АМКУ встановило, що «Запоріжтрансформатор» і «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» узгоджували свої дії під час шести закупівель трансформаторів, які проводили «Сумиобленерго», «Вінницяобленерго» та «Чернігівобленерго» у 2011-2013 роках.
АМКУ встановив, що друге підприємство необхідних трансформаторів у цей період не виробляло і фактично виступало технічним учасником, який забезпечував перемогу ЗТР. Компанії оштрафували за антиконкурентні узгоджені дії.
«Інвестиційна рада» і трансформатор ЗТР
23 листопада 2019 року Ткачук очолив ТОВ «Інвестиційна рада» (нині «БЕК Проматом». Через місяць компанія змінила основний вид діяльності з операцій із нерухомістю на оптову торгівлю машинами та устаткуванням.
І практично відразу після його призначення виникає операція з продукцією підприємства, де він працював раніше.
У грудні 2019 року «Інвестиційна рада» придбала у «Запоріжтрансформатора» Григоришина силовий трансформатор ТДТН-16000/110 У1. Потім продала його ТОВ «Проматом» за 12,2 млн грн, а «Проматом» перепродав обладнання «Сумиобленерго» вже за 14,3 млн грн (на той момент близько 72% акцій компанії ЗМІ пов'язували з Костянтином Григоришиним та Ігорем Коломойським, ще 25% належали державі, на сьогодні їхню частку оцінюють у 68,5%).
У 2021 році цей ланцюг вивчало Головне слідче управління Нацполіції у кримінальному провадженні за ч. 5 ст. 191 КК. У матеріалах слідства, викладених у судових рішеннях, зазначалося, що аналогічні трансформатори ЗТР іншим покупцям коштували в середньому 5-7 млн грн. Правоохоронці перевіряли версію про штучне завищення вартості обладнання.
Але трансформатор був лише одним епізодом.
Також Нацполіція перевіряла операції «Сумиобленерго» з інвестиційними сертифікатами. У матеріалах провадження йшлося про можливе використання таких паперів для перерозподілу грошей між підприємствами фінансово-промислової групи «Енергетичний стандарт». Серед компаній, які фігурували в судових документах, була й «Інвестиційна рада».
За одним із висновків спеціаліста, який цитувався у матеріалах слідства, відповідні операції могли завдати «Сумиобленерго» збитків на десятки мільйонів гривень. У наступному провадженні правоохоронці вже досліджували операції на понад 195 млн грн.
У судових документах також розглядається договір купівлі-продажу цінних паперів від 3 листопада 2020 року між «Інвестиційною радою» та «Енера Суми», який слідчі вилучили під час обшуку і визнали речовим доказом.
Тобто бачимо, що більша частина кар'єри Ткачука до переходу в державний сектор минула всередині бізнес-системи Костянтина Григоришина, де компанії постачали обладнання пов’язаним обленерго через посередників, окремі закупівлі ставали предметом рішень АМКУ про антиконкурентні дії, а фінансові операції – кримінальних розслідувань правоохоронців.
З однієї обойми – в іншу
У 2020 році Ткачук переходить до «Нафтогазу», де працює бізнес-партнером з економіки та фінансів дивізіону «Технічне забезпечення». Потім – «Укрнафта» Корецького, тимчасове керівництво нею, УГВ, правління «Нафтогазу».
Його кар'єра демонструє незвичну галузеву мобільність: фінансист трансформаторного бізнесу стає одним із керівників нафтовидобувної компанії, потім найбільшого газовидобувного підприємства, а тепер може очолити атомну генерацію.
Особливо показовим є липень 2026 року. Ткачука вводять у правління «Нафтогазу», його називають можливим наступником Корецького – буквально напередодні переходу самого Корецького на посаду прем'єра. Через кілька місяців він виходить на перше місце в поточному відборі на голову «Енергоатома».
Це не доводить, що прем'єр впливав на конкурс «Енергоатома», але демонструє: команда, сформована Корецьким у державній нафтогазовій галузі, дедалі більше виглядає як кадровий резерв для державної енергетики загалом.
Конкурс «Енергоатому»: спірне питання №1
Для розширення кола кандидатів наглядова рада перед конкурсом змінила й саму модель управління «Енергоатомом». Функції голови правління та керівника, відповідального за ядерну безпеку й експлуатацію, вирішили розділити. Рада назвала попередню конструкцію «радянською моделлю» і послалася на практику великих західних атомних операторів.
Незважаючи на те, що зміни до Кваліфікаційних вимог до керівників та заступників керівників експлуатуючих організацій (операторів) ядерних установок вимагали зміни цілої низки законів та нормативних актів, виявилося достатньо наказу Міненерго (виконавець – директор Департаменту ядерної енергетики та атомної промисловості Ігор Іванов, погоджено головою ДІЯРУ Олегом Коріковим, функція якого як раз і стежити щоб у оператора АЕС ядерна безпека домінувала у пріоритетах).
Зате це дозволило шукати CEO поза колом українських атомників, які мають необхідний досвід і ліцензію ДІЯРУ. Саме розширення кадрового пулу наглядова рада називала одним із результатів реформи.
Такий підхід ще навесні викликав різку критику частини українських експертів. Експертка з ядерної безпеки Ольга Кошарна звернула увагу на позицію атомника Георгія Балакана, який заперечує саму тезу про «радянську спадщину»: незалежне регулювання, кваліфікаційні вимоги та ліцензування керівників ядерної галузі, наголошує він, формувалися вже після Чорнобиля і в незалежній Україні саме як система стримувань. На його думку, відокремлення технічної компетенції від першої особи оператора створює інший ризик: нефаховий CEO стає значно залежнішим від наглядової ради та корпоративних або політичних очікувань, оскільки не може на рівних опонувати їм, просуваючи принцип «ядерна безпека понад усе».
Старший науковий співробітник Інституту Кеннана та директор енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп назвав такий підхід Наглядової ради «Енергоатома» «спробою узаконення нефаховості». Адже саме CEO визначає ресурси, кадрову політику, пріоритети та ставлення компанії до ядерних ризиків.
За інформацією джерел Mind, на посаду подавалося багато кандидатів із атомної галузі, однак до останнього етапу відбору дійшов лише один із них.
І тут історія повертається до того, з чого починалося перезавантаження «Енергоатома» після операції «Мідас».
Після корупційного скандалу нова наглядова рада обіцяла покласти край status quo. Голова ради Руміна Велші називала критеріями оцінки керівників «компетентність, ефективність та доброчесність», а пошук нових менеджерів – незалежним і заснованим на професійних заслугах.
У документах конкурсу рада окремо пообіцяла, що всі кандидати оцінюватимуться винятково за кваліфікацією, досвідом, досягненнями та лідерськими якостями, а рішення ухвалюватимуться незалежно від неправомірного впливу, конфліктів інтересів чи упередженості. Особливу увагу мали приділити доброчесності та діловій репутації.
Тому питання до наглядової ради виникають не лише через прізвище кандидата №1.
Конкурс «Енергоатому»: спірне питання №2
Паралельно з головуванням у наглядовій раді «Енергоатома» Руміна Велші залишається радницею CEO та правління ORLEN Synthos Green Energy (OSGE) – спільної компанії ORLEN і Synthos Green Energy, яка розвиває у Польщі програму малих реакторів BWRX-300. OSGE визначає її функціонал як стратегічне науково-технічне консультування щодо розгортання BWRX-300, розвитку міжнародних партнерств і регуляторного діалогу. 30 березня 2026 року, вже після обрання Велші головою наглядової ради «Енергоатома», OSGE опублікувала її позицію на захист проєкту BWRX-300, підписавши як радницю CEO та правління компанії.
OSGE планує масштабну ядерну програму: у червні компанія звернулася до польського уряду по державну підтримку для будівництва 14 BWRX-300 у трьох локаціях, загалом програма передбачає до 26 реакторів.
Одночасна робота Велші в двох структурах сама по собі не свідчить про конфлікт інтересів. Але польський проєкт і «Енергоатом» можуть конкурувати за міжнародних партнерів, постачальників, інженерні ресурси, фінансування та місце у європейських ядерних ланцюгах постачання. Тому важливо знати, як цей потенційний перетин інтересів врегульований.
Закон про акціонерні товариства вимагає від посадових осіб діяти в інтересах компанії, уникати конфлікту інтересів, а в разі його виникнення – невідкладно письмово повідомляти наглядову раду. Водночас в офіційній біографії Велші на сайті «Енергоатома» її чинна робота в OSGE не згадується. Чому?
І це ще одне питання до конкурсу на голову правління.
Після «Мідаса» наглядова рада обіцяла незалежний від політичного впливу відбір, професійність, доброчесність і прозорість. Тепер першим номером у конкурсі, за інформацією Mind, став менеджер, який менше року тому очолив іншу стратегічну держкомпанію, у липні розглядався як можливий наступник нинішнього прем'єра в «Нафтогазі» й останні чотири роки рухався однією з ним кадровою траєкторією.
Конкурс ще не завершений. Тепер останнє слово за наглядовою радою. Якщо вона зупиниться на кандидатурі Ткачука, саме їй доведеться пояснити, чому першим став виходець із бізнес-системи Костянтина Григоришина і менеджер з кадрової орбіти чинного прем'єра – і як сама рада забезпечує незалежність та запобігає конфліктам інтересів.
Цікаві нюанси
Поки готувався цей матеріал, Атомпрофспілка України оприлюднила відкритий лист до президента, прем'єра, керівництва парламенту, Міненерго, ДІЯРУ, МАГАТЕ, послів G7 та міжнародних профоб'єднань із вимогою не призначати головою «Енергоатома» людину без досвіду в ядерній галузі та відповідної кваліфікації. У листі профспілка стверджує, що відбір увійшов у фінальну фазу і «готується призначення» керівника без профільного досвіду та персональної ліцензії ДІЯРУ.
Про необхідність призначення профільного керівника профспілка говорила ще на початку року. Але чому ж вона не вела такої самої публічної боротьби за збереження кваліфікаційних вимог тоді, коли їх переглядали, і винесла питання на рівень президента, прем'єра, G7 та МАГАТЕ лише на фінальній стадії конкурсу? Такий підхід залишається незрозумілим.
Ще один важливий сигнал: 7 вересня сама наглядова рада припинила конкурс на члена правління, відповідального за розвиток проєктів, пояснивши це необхідністю «посилення на рівні правління компетенцій у сфері ядерної та радіаційної безпеки». НР вирішила переглянути структуру правління та профілі окремих посад.
Втім, ця дискусія сама по собі не є аргументом ані за скасування міжнародного конкурсу на голову правління, ані за демонтаж незалежної наглядової ради. Навпаки, сенс корпоративної реформи саме в тому, щоб спірні кадрові рішення виправлялися всередині прозорої процедури, а не черговою зміною правил або органів управління. Питання значно конкретніше: чи були правильно визначені вимоги до першої особи «Енергоатома» і чи дозволяють вони обрати найсильнішого кандидата?
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
