Захворіло у світі
20,138,860
Померло у світі
737,520
Вилікувалось у світі
12,385,787
Захворіло в Україні
83,115
Померло в Україні
1,951
Вилікувалось в Україні
44,934
Рейнальд Шумахер: «Хороше мистецтво – це завжди запрошення кинути виклик самому собі»

Рейнальд Шумахер: «Хороше мистецтво – це завжди запрошення кинути виклик самому собі»

Німецький куратор – про те, чого не вистачає сучасному українському мистецтву, та про різницю між артом і кічем

Рейнальд Шумахер: «Хороше мистецтво – це завжди запрошення кинути виклик самому собі»
Фото Костянтин Жицький для mind.kiev.ua

У рамках Міжнародного фестивалю мистецтва FACE of ART, який до 14 травня триває в галереї «Лавра», відкрилася групова виставка «Дивовижна розгубленість»: художники з восьми країн світу представляють роботи, створені під час міжнародної арт-резиденції. Співкуратор проекту Рейнальд Шумахер, на рахунку якого – робота на численних європейських арт-форумах і бієнале, а також декілька виставок в Україні, розповів Mind, чому серед учасників експозиції – лише один український колектив, яким він бачить сучасне українське мистецтво та навіщо потрібні арт-резиденції.

– В одному зі своїх інтерв'ю ви критикували українське мистецтво за декоративність. Чому від неї варто відходити?

– Я не маю нічого проти якихось декоративних технічно добре підготовлених робіт – живопису, малюнка, гравюри або об'єкта. Але такі речі можуть не підпадати під поняття «мистецтво». Мистецтво – це відображення нашої спільної реальності, і це може мати «красивий» або декоративний зовнішній бік. Але як рефлексія, критичний і скептичний підхід, воно не повинно прикидатися, зображати речі красивішими, ніж вони є насправді. Це вже кіч.

Рейнальд Шумахер: «Хороше мистецтво – це завжди запрошення кинути виклик самому собі»
Робота Еріка Сіднера
Фото: Костянтин Жицький для mind.ua

– Коли українське мистецтво нарешті переможе свій традиціоналізм, чи не зіткнеться воно з розгубленістю, викликаною відсутністю колишнього орієнтира?

– На мій погляд, тут варто не говорити про майбутнє, а озирнутися назад, щоб саме переконатися в тому, що нічого страшного у втраті орієнтирів немає. Переписування історії мистецтва і переоцінка художніх позицій відбувається в усьому світі. Після розпаду Радянського Союзу мистецтвознавці та художники проводять свої дослідження і знаходять втрачений напівзабутий авангард.

Є, може й невелика, але дуже сильна, на мою думку, історична лінія. Досить просто назвати декілька імен: на початку 1980-х років – Володимир Наумець, Юрій Лейдерман, Ігор Чацкін, Леонід Войцехов, Ігор Стьопін, Сергій Ануфрієв, Стас Подліпський. Наприкінці 1980-х років – Дмитро Дульфан, група «Перці» з Олегом Петренком і Людмилою Скрипкіною на початку 1990-х... Ця художня історія ніколи не була частиною офіційного академічного навчання, але вона пов’язуватиме художню практику сучасних концептуальних художників з такими важливими ранніми етапами.

– У Парижі відкривається виставка африканського мистецтва, у Нью-Йорку – проект арабського художника... Наскільки зараз актуальний локальний контекст? Кому вигідно протиставляти орнаментальність і концептуальне мистецтво, універсальне в більшості своїх тем?

– Орнаментальність і концепт не є протилежностями. Перша – це естетичний вигляд, який можна використовувати для мистецького проекту, а другий – просто дисципліна думки і художніх рушійних сил. Концептуальна стратегія – це спосіб спланувати роботу, намір і знайти правильний засіб, щоб втілити її в реальність. Це щось дуже відмінне від концептуального мистецтва 1970-х років. Я дійсно не знаю, які національні особливості повинно мати мистецтво, щоб бути популярним... Ми говоримо про дуже індивідуальну, але універсальну мову. Виставки творів митців, які мають в своєму особистому контексті різні культурні корені, є результатом економічної глобалізації і дійсно важливі для розуміння різноманітності.

Рейнальд Шумахер: «Хороше мистецтво – це завжди запрошення кинути виклик самому собі»
ЛГБТ-архів Кароля Радзішевський
Фото: Костянтин Жицький для mind.ua

– Давайте поговоримо про виставку «Дивовижна розгубленість», яка зараз проходить в галереї «Лавра» в рамках фестивалю FACE of ART. Сама назва змушує запитати: чому розгубленість?

– Сучасна художня сцена, та граматика й лексика, що її використовують художники, розвинулися в безліч найрізноманітніших мов і діалектів. Це дійсно фантастичний момент для свободи вираження поглядів. Дивовижно, як протилежні за підходами художники відображають загальну реальність, в якій ми живемо. Водночас така індивідуалізація може викликати деяку плутанину і розгубленість. Стало важче знайти орієнтацію, загальну стратегію і спільні цінності. Ми дивуємося, бо повинні думати самі за себе. Мистецтво відкриває розум, щоб уникнути простих рішень і піти від популізму.

– Для цієї виставки ви відібрали лише одного представника від України – «Відкриту групу». Чому саме їх?

– Виставка є результатом міжнародної арт-резиденції FACE Residence, яка відбулася в Києві і тривала 5–6 тижнів. Головною функцією резиденції було спілкування митців з різних країн. Наталі Хойос (співкуратор арт-резиденції. – Mind) і я були дуже раді, що у нас вийшов міжнародних склад, до якого увійшли художники з Хорватії, Болгарії, Польщі, Грузії, Німеччини, США, Шотландії та України. «Відкрита група» складається з прекрасних виконавців і має важливе значення для залучення запрошених артистів до місцевої арт-сцени та спільноти.

Рейнальд Шумахер: «Хороше мистецтво – це завжди запрошення кинути виклик самому собі»
Робота Карли Фуллертон
Фото: Костянтин Жицький для mind.ua

– Від робіт учасників арт-резиденції та виставки складається враження, що ви хочете чомусь навчити українських митців і публіку. Це справді так чи враження хибне?

– У нас немає наміру навчати або повчати когось. Хороше мистецтво – це завжди запрошення кинути виклик самому собі, власному розумінню світу, усвідомити свої забобони і стати відкритим для нових вражень. Цей потенціал може заплутатися в освіті, дидактичності. Але в освіти теж є мета. Мистецтво – це більше про відкриття чийогось сприйняття.

– Протягом місяця в галереї «Лавра» працювала резиденція. Аналізуючи її роботу, враження художників, які висновки ви зробили? Чому арт-центрам, музеям не варто боятися такої форми роботи з художниками, чому потрібно витрачати на це сили і засоби?

– Діалог і обмін думками, спільний час і знаходження спільної позиції між різними людьми, художниками, є чи не найважливішим елементом у житті. Таким чином, ми можемо реалізувати й узгодити завдання, які повинні вирішувати, і бути готовим до майбутніх вимог. Ми можемо обговорити наші непорозуміння і збалансувати наші інтереси, знайти компроміси. Для інституцій важливо тісно співпрацювати з художниками, тому що інституції повинні щодня адаптувати свої стратегії до нових ситуацій. Вони повинні постійно змінюватися, прямуючи за художніми досягненнями, і в той же час вони мають пропонувати найкращі можливості для художників, щоб ті могли реалізувати і показувати свої роботи.

Рейнальд Шумахер: «Хороше мистецтво – це завжди запрошення кинути виклик самому собі»
Робота «Відкритої групи»
Фото: Костянтин Жицький для mind.ua

– Чого, на вашу думку, не вистачає в Україні, щоб створювати моду на мистецтво? Профільних ЗМІ, критики, інституцій?

– Мені здається, що підхід до мови сучасного мистецтва повинен починатися з дитячого садка і школі. Діти дуже відкриті для радісного досвіду творчості, розуміючи її, скоріше, інтуїтивно. Думаю, починати треба з цього. Звичайно, преса повинна розуміти, що сучасне мистецтво важливе для відкритої демократії. Соціуми потребують таких подразників, конфронтацій і опитувань загальних стандартів.

– Чи потрібна підтримка державних інституцій? Адже поодинокі дії меценатів не можуть забезпечити повноцінну життєздатність арт-процесу.

– Так, дійсно, державні інституції, музеї або виставкові зали повинні мати достатнє фінансування для виконання робіт, а також для збору і збереження творів сучасних художників. Важливі гранти і культурні фонди для підтримки творчого процесу, а також гранти для подорожей художників за кордон. Велике значення для формування знань і отримання досвіду мають лекції та дискусії з іноземними художниками, кураторами, співробітниками музеїв та приватними колекціонерами. Виставки оригінальних робіт зарубіжних художників – ще один важливий момент. Художник в арт-резиденції, яку ми змогли реалізувати, є ще одним невеликим елементом у створенні таких універсальних і дієвих мереж.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті