Корисне божевілля: навіщо читати книгу Дженні Ловсон «Несамовито щаслива: кумедна книжка про жахливі речі»

Сюжет: Книга Дженні Ловсон – це розповідь про її життя з депресією, особисті переживання і проблеми, з якими стикається людина, що має ментальний розлад, у сучасному світі. За основу тексту автор взяла свої записи в блозі, де вона описує власні будні та свята. А героями в них виступають, крім Дженні, її чоловік Віктор, дочка Хейлі, яка навчається в початковій школі, і психотерапевт, що допомагає впоратися з душевним нездужанням. Незважаючи на серйозність проблеми, якій присвячена книга, стиль викладу в ній легкий і наповнений гумором. Депресія, як і все, що пов'язано з психотерапією, після її прочитання перестає сприйматися як щось страшне, непідконтрольне і з неминучими сумними наслідками. А ще книга допомагає усвідомити, що в житті є дві найвиправданіші інвестиції – в якісну освіту та психотерапію.

«Це кумедна книжка про життя із психічним розладом. Таке поєднання звучить жахливо, але особисто я страждаю на психічний розлад, і деякі мої найемоційніші знайомі також. Тому якщо книжка вам не сподобається, ви просто недостатньо збожеволіли, аби добряче нею насолодитися», – застерігає автор.

Видавництво: Vivat (Харків)

Оригінальна назва: Jenny Lawson. Furiously Happy: A Funny Book About Horrible Things

Наклад: 1500 примірників

Бекграунд. Щоб привернути увагу читачів, Дженні Ловсон сама придумала ідею обкладинки для своєї книги: «Фішка цієї обкладинки була б у тому, що тільки-но ви візьметеся до читання, нижча половина вашого обличчя перетвориться на несамовито щасливу посмішку єнота. Тож ви матимете водночас симпатичний і страхітливий вигляд, і це прекрасно, бо люди не чіпатимуть вас, поки ви читаєте».

Видавництво Vivat під час підготовки українського видання відмовилося від оригінального дизайну і придумало власний, що нагадує ідею автора книги і також викликає сміх, що здатний перетворитися на ефективні ліки від багатьох душевних хвороб.

Західне суспільство вже давно бореться з упередженнями щодо психічних розладів і тих, хто ними страждає. Про їхні труднощі та способи життя багато і відкрито говорять. І мова не обов'язково про серйозні психічні порушення типу шизофренії або біполярного розладу. До цієї категорії потрапляє відома більшості з нас депресія або панічні напади, що можуть привести до хронічних соматичних захворювань, якщо їх ігнорувати.

Але в Україні люди звикли справлятися з такими проблемами самі. Хоча якщо людина зламала ногу, вона розуміє, що її потрібно лікувати. Якщо у неї болить серце, вона знає, що потрібно терміново звернутися до лікаря. Але якщо у неї на рівному місці напад паніки або вона спить по дві години на день, абсолютно розбита, в апатії і без сил – тут вона не бачить жодної медичної проблеми і вважає, що просто має зібрати волю в кулак. Нам складно прийняти, що душа хворіє так само, як і тіло, і її можна вилікувати.

Своїми кумедними і життєстверджуючими розповідями Дженні Ловсон надихає не ігнорувати власні ментальні проблеми, а вирішувати їх і не боятися жити з ними.

«Ігнорування відтятих людських голів у коморі не сприяє здоровим стосункам. Воно сприяє хіба що антисанітарії та можливим звинуваченням у співучасті. Вам треба протистояти цим відрубаним головам, бо неможливо самовдосконалитися без розуміння, що всі ми створенні з дивацтв, які намагаємося приховати від світу. Такі голови, тобто власні скелети у шафі, має кожен із нас», – вважає письменниця.

Її слова з'явилися не на рівному місці. Півроку тому Всесвітня організація охорони здоров'я оприлюднила дані про стрімке поширення депресії: з 2005 по 2015 рік число випадків цього захворювання в усьому світі зросло на 18%. В Україні, за офіційною статистикою ВООЗ, депресією страждає 6,3% населення. Але реальна цифра значно вища. Методика організації вважається консервативною – ВООЗ включає у свої розрахунки тільки важкі форми захворювання.

Більшість опитаних Mind практикуючих психотерапевтів називали актуальний для України показник ближче до 25%, і він має тенденцію до зростання. Тому що ризик виникнення депресії може зростати через такі актуальні для країни чинники, як економічні негаразди, безробіття, стихійні лиха і конфлікти.

Крім того, через стигматизації, що часто є супутником депресії, або нерозуміння складності проблеми зі здоров'ям, багато хто не визнає, що він хворий, і не звертається за лікуванням.

У 2011 році в Україні було проведено перше офіційне національне дослідження психічного здоров'я в Києві, Донецьку та Львові.

Менше 20% його учасників зверталися за медичною допомогою через проблеми з ментальним здоров'ям. З депресивними розладами з суїцидальними намірами допомоги фахівця шукали лише 25,1% жителів (18,8% чоловіків і 28% жінок). Для порівняння: у США, за оцінкою економіста Пола І. Грінберга, до психотерапевтів звертаються близько 60% хворих.

ВООЗ прогнозує, що до 2020 року депресія стане одним з найпоширеніших захворювань на планеті – нарівні з серцево-судинними і онкологічними захворюваннями. Кількість людей, які страждають від психічних розладів, продовжить збільшуватися, а разом з цим і вплив депресії на економіку. У США економічні витрати, пов'язані з нею, вже перевищують $200 млрд на рік.

C чим пов'язане зростання числа хворих на депресію, наука напевно не знає, але є теорії, що його можна пояснити глобальними змінами, що відбулися в способі життя людини: знизилася фізична активність, змінилося харчування і скоротився час сну. Деякі дослідники пов'язують це з тим, як працює сучасна людина. Набагато частіше з депресією стикаються міські жителі. Якщо раніше користь від своєї праці, наприклад у сільському господарстві, була очевидна, то офісним працівникам власна робота часто здається безглуздою.

При цьому серед хворих на депресію зустрічаються люди будь-якого віку: існують антидепресанти навіть для дітей від шести років. У США останнім часом найбільше зростає кількість хворих на депресію серед людей віком понад 50 років, а пік депресивних настроїв настає в середньому віці.

В Україні ж з депресією найчастіше стикаються тридцятирічні. Вона може затягнутися на декілька років, у результаті людина втрачає роки найбільшої економічної активності.

Mind пропонує п'ять найбільш життєствердних цитат Дженні Ловсон, які можуть надихнути турбуватися про своє ментальне здоров'я, щоб зберегти душевну гармонію.

***Оповідання власних історій заохочує інших винести свої на світ Божий. Мій батько не любив говорити про власну боротьбу, але, побачивши реакцію людей на мої історії, він став набагато відвертішим. І це чудово. Коли ми розповідаємо про власну боротьбу, ми вказуємо іншим, що вони можуть розповісти про свою. І раптом усвідомлюємо, що кожен час від часу переживає речі, яких ми соромилися найбільше. Ми справді не такі самотні, як нам здається.

***Припускаю, усі ми так чи інакше одержимі. Дехто з нас залежить від пігулок чи вина. Інші – від сексу чи азартних ігор. Хтось має таку залежність через схильність до саморуйнування, через лють або страхи. А хтось просто носить із собою маленького демона, який завдає шкоди нашій свідомості, відкриває старі запорошені скрині з поганими спогадами й повсюди розкидає їх рештки. Являється в образі того, кому ми завдали болю. Чи в образі тих, кого любили. А іноді, і це найгірше, влазить у нашу власну шкіру. Ці часи найтяжчі… Але не може бути темряви без світла.

***Моєю новою мантрою стало «Благопристойність суттєво переоцінюють, а ще вона, здається, призводить до раку».

***Будь-хто безмежно неповторний. Саме через це поліція використовує відбитки пальців для ідентифікації.

***Я часто думаю, що люди з важкою депресією розвинули таку сильну звичку до надінтенсивних емоцій, що можуть також відчувати і неймовірну радість – у спосіб, який «нормальні» люди не здатні навіть збагнути. І саме це я вкладаю в поняття «НЕСАМОВИТО ЩАСЛИВІ» – збирати миті, коли все добре, і перетворювати їх на дивовижні, бо ці миті роблять нас тими, хто ми є.