Книга місяця: навіщо читати новий роман Юрія Андруховича «Коханці Юстиції»

Сюжет: книжка складається з дев’яти розділів, у кожному з яких, йдеться про окремого негідника та його лиходійства, крім останньої частини, де автобіографічна оповідь зосереджується на загадковому вбивстві. Якщо у просторі автор зберігатиме відносну єдність, адже події відбуватимуться у Галичині, часто у Львові, то час дій потребуватиме пильності читача. 1612 і 1641, 1950-60-ті, 1908, кінець 1770-х, 1858, 1943, 1971 ‒ доволі широка історична панорама. Кожна доба виписана максимально точно й атмосферно. Центральні персонажі, будь то Богдан Сташинський, вбивця Степана Бандери, Маріо Понграц, несправедливо засуджений до страти за розтління малолітньої, чи терорист Мирослав Січинський, за твердженням автора, колись дійсно існували й залишили по собі архівні згадки, які Юрій Андрухович розвинув і перетворив на оповіді з неабиякими внутрішніми конфліктами.

Починаючи із XVII століття, коли «вбивалося легко, мордувалося безтурботно», читач дізнаватиметься не лише про розмаїття злочинів, а й вигадливість покарань, завдяки чому різниця між першими і другими стає майже непомітною. Проте скільки б не йшлося про аферистів, вбивць, шпигунів і зрадників, письменник залишає за своїми лиходіями право на виправдання й співчуття, адже пов’язка на очах Юстиції не у всіх випадках означає неупередженість. 

Видавництво: «Меридіан Черновіц»

Наклад: 15 000

Бекграунд: в одному з цьогорічних інтерв’ю Юрій Андрухович зазначив, що писав «Коханців Юстиції» 27 років, і дуже переймався тим, щоб книжка не стала черговою збіркою. Власне, у тому, що письменник сильний у малій прозі, сумнівів немає. Його публіцистика («Тут похований Фантомас») та мемуаристика («Лексикон інтимних міст») складалися з оповідань й фонтанували як ерудованістю автора, так і його вмінням дофантазувати цілком реальне, що неабияк підживлювало очікування повноцінно художнього твору. Перша частина роману «Коханці Юстиції» була написана ще за СРСР, остання ‒ в реаліях сьогодення. Поки книжка формувалася, третя її частина «Альберт, або Найвища форма страти» встигла перетворитися на експериментальну виставу… Складаючи все це докупи, маємо єдність, що тримається не стільки на географії подій, скільки на видовищності й абсурдності театру життя.     

Вам сподобається, якщо: вас цікавить історія та побут Галичини, починаючи із XVII століття, вас не лякають персонажі, що апріорі не дотягують до героїв, вам цікаво простежити зміну авторського стилю відомого українського письменника на прикладі одного твору. 

Вам не сподобається, якщо: ви полюбляєте цілісні твори з єдиним сюжетом і невеликою кількістю персонажів, вважаєте, що прикметник «історичний» вимагає від роману цілковитої правдивості й жодних жартів з часом і простором.

Головна причина прочитати: у 2017 році прозовими новинками, з різним успіхом, відзначилися чи не всі класики сучасної української літератури. Поява книжки Юрія Андруховича підвела риску, в авторському стилі проговоривши важливі історичні, художні й суспільні питання. «Коханці Юстиції» ‒ віртуозний, багатошаровий текст, що ніжно береже уламки традицій постмодернізму, ‒ є ще й варіацією на тему «що сформувало нас як таких ‒ сучасних українців», іронічним натяком на те, що з часів привселюдних страт і вигуків «Вогню! Вогню!» людина XXI століття не дуже то й змінилася. Персонажі роману формують портретну галерею негідників, долі яких ставлять під сумнів достойність богині Юстиції, адже будь-яку віру у вищий промисел так часто руйнує суто людський нігілізм. 

Ще три новинки грудня

Роберт Чемберс, «Король у Жовтому»

«Видавництво Жупанського»

Збірка химерної фантастики принесла славу Роберту Чемберсу в далекому 1895 році. Американський письменник і художник, який перебував під впливом модернізму, як у його вербальному, так і візуальному втіленні, створив оповідання, здатні захопити емоційною напругою навіть читача раціонального й технологічного XXI століття. Книжка «Король у Жовтому» отримала назву від так само вигаданої Чемберсом п’єси. Прочитавши її, люди божеволіють, адже написана вона «словами, що дорожчі за коштовності, заворожливіші за музику, жахливіші за смерть». Згадка про заборонений твір «Король у Жовтому» з’являється у кількох оповіданнях, створюючи єдине тло, нерозривний зв’язок містичних подій й жахливих трагедій. Все, що відбувається у світі збірки, знаходиться на межі реальності й сну, у який часто поринають богемні персонажі Чемберса. Звичайні міста, Париж чи Вашингтон, змінюються дивовижною місцевістю, де зупиняється час, але вирує кохання. Це почуття автор виносить на перший план. Чемна чуттєвість, лицарство, страждання молодості ‒ все вдало контрастує з могильними плитами й катафалками. Готична література США, представником якої був і Чемберс, формувалася в умовах тісних взаємовпливів. Тому поціновувачі жанру знайдуть у «Королі у Жовтому» щось спільне з творами Едгара Аллана По, Амброуза Бірса чи Говарда Лавкрафта.    

Гіларі Мантел, «Вулфголл»

Видавництво «Фабула»

Поки що єдина жінка-письменниця, якій вдалося двічі отримати престижну Букерівську премію та ще за один і той самий роман, а точніше його продовження. Йдеться про першу («Вулфголл») й другу («Везіть тіла») частину трилогії про Томаса Кромвеля ‒ видатного англійського державного діяча, реформатора Церкви, ідеолога й засновника англіканства. Гіларі Мантел добре відома у себе на батьківщині. Почесний доктор шести університетів, у тому числі й Оксфорда, письменниця 2010 року за версією Specsavers National Book Awards, командор Ордену Британської імперії ‒ творчість Мантел високо цінують як читачі, так і вибагливі британські критики.

Роман «Вулфголл» розповідає про початок буремного шляху Томаса Кромвеля, якому, маніпулюючи людьми, долаючи політичні інтриги, необхідно врятувати Англію від неминучої громадянської війни, що може виникнути після смерті короля  Генріха VIII, який не має потомства. Це лише верхівка айсберга. Глибоко під темною водою заховано безліч ігор з Ватиканом та іншими європейськими країнами. Розплутати цей складний клубок під силу лише Кромвелю ‒ людині, що викувала себе сама. «Вулфголл» ‒ ґрунтовний історичний роман, наповнений духом часу, психологізмом і увагою до найдрібніших деталей.   

Мартен-Люган Аньєс, «Закохані в книжки не сплять на самоті»

«Видавництво Старого Лева»

Історія кохання для тих, кому хочеться романтики, трохи страждань, але неодмінно щасливого фіналу. Сучасна французька авторка Мартен-Люган Аньєс створює книжки, схожі на романтичне кіно, де є всі обов’язкові складові успішного продукту для масового читача. У «Закоханих в книжки» це конфлікт героїні з батьками, загибель чоловіка й доньки, приховувані романтичні стосунки із загадковим чоловіком в далекій Ірландії, друг-гомосексуал, книгарня у Парижі, багато цигарок і вина. Діана, уявлення про характер якої залишається неповним навіть після прочитання роману, будує своє життя наново, опиняючись на верхівці любовного трикутника. Їй треба обрати турботливого, майже ідеального лікаря Олів’є чи складного, неговіркого фотографа Едварда, у якого ще й раптом з’явився син. Заради справедливості зазначимо, що ім’я лідера у змаганні за серце Діани стає очевидним майже відразу, хоч потім доведеться ще не раз читати про сльози розпуки чи радості персонажів. «Закохані в книжки не сплять на самоті» ‒ невигадливий роман про те, що кожен з нас має другий, а може й третій шанс у цьому суворому житті. Хто шукає, той знаходить. Стосовно перекладу, то його автор трохи перестарався з адаптацією тексту до реалій української мови. Тому інколи картинка з елегантною парижанкою, яка щоранку бігає за круасанами, буде дещо не збігатися з тим, що вона весь час «регоче», «мерзне в ноги» і справляє таке ж сильне враження на чоловіків, як сало на кота.