Болісна «Вечеря»: чим цікавий психологічний трилер із Річардом Гіром

Сюжет. Фільм починається з типової вечірки підлітків, де «все дозволено»: алкоголь, сигарети, поцілунки. Одного разу троє хлопців – любителів вечірок гуляють пізньої ночі вулицями міста. Домівки далеко, а громадський транспорт вже не ходить. Треба зняти кошти на таксі. Один із них заходить до будки з банкоматом, де жінка-безхатченко влаштувала нічліг. Другий починає жбурляти в неї дрантя зі смітника із словами «сміття до сміття». А потім кидає на жінку підпалені сірники і знімає все на телефон. Лише третій хлопець, темношкірий Бо, не приєднався до «веселощів», бо не вважав це розвагою.

Дуже скоро відео з’являється в інтернеті – це зробив Бо, вимагаючи у «товаришів» викуп за мовчання. Та згодом він все ж планує розповісти все поліції.

У справу втручаються дорослі. З одного боку, батьки того, хто влаштував підпал, – вони захищатимуть свого сина до останнього. З іншого – майбутній губернатор, герой Річарда Гіра, який вирішив відкласти свої великі плани заради встановлення справедливості та вирішення долі власних дітей – адже один з його синів причетний до злочину, а інший, прийомний Бо, вважає, що зловмисники мають бути покарані.

Для сімейної наради герой Річарда Гіра збирає родичів за вечерею у дорогому ресторані із вишуканими стравами і космічними цінами.

В українському прокаті: з 8 березня.

Бекґраунд. Роман голландського письменника Германа Коха «Вечеря» було видано 2009 року, опубліковано у 55 країнах 43 мовами. У 2013-му книга вісім тижнів трималася у списку бестселерів New York Times. Її вже двічі екранізували: у 2013-му вийшла голландська версія Менно Мейес (Het Diner), а роком пізніше – італійський варіант Івано де Маттео (I nostri ragazzi).

Режисер Орен Муверман так аргументує головну ідею своєї стрічки: «Феномен нашого часу полягає в тому, що ми живемо у постгуманістичному суспільстві та вперто не бажаємо визнавати людську природу тих, хто не входить у наше плем’я».

Річард Гір погодився на головну роль, щоб тримати себе в належній «акторській формі». Адже зараз його дедалі менше запрошують до голлівудських проектів – ймовірно, на думку самого Гіра, через його підтримку незалежності Тибету, чим він викликав ненависть Китаю.

Фільм про розшарування громади водночас поєднує елементи трилера, сатири на суспільство споживання і чорну комедію про сучасну родину. Слоган стрічки: «Як далеко ти зайдеш, захищаючи сім’ю?»

Якщо розглядати всіх персонажів як різні грані однієї особистості – побачимо звичайну людину, яку турбує доля близьких та яка відчуває свою відповідальність перед суспільством і вагу помилок, з якими доведеться жити до кінця днів.

Картина порушує такі питання, як виховання й те, що усі наші дитячі образи «тягнутимуться» з нами впродовж усього життя, якщо вчасно їх не відпустити. Так, Пол (Стів Куган), брат героя Річарда Гіра – колишній вчитель історії, розчарований у сучасному поколінні, досі не може пробачити братові те, що їхня мати начебто любила останнього більше. Ревнощі позначаються на психічному здоров’ї героя.

«Вечеря» номінувалася на «Золотого ведмедя» на Берлінському міжнародному кінофестивалі у 2017 році.

Вам сподобається, якщо: ви любите стрічки із хічкоківським саспенсом і розбір польотів, на кшталт «Різанини» Романа Поланського, де так само у центрі уваги – конфлікт принципів і питання батьків і дітей, а головна увага приділяється діалогам, а не швидкій зміні декорацій.

Вам не сподобається, якщо: ви надаєте перевагу фільмам із чітким розподілом героїв на «хороших» і «поганих» та зрозумілим фіналом – у «Вечері» він залишається відкритим.  

Головна причина подивитися: переконатися у важливості батьківської уваги, належного виховання та впливу оточення на формування характеру підлітків. Коли дитина коїть зло зі «спортивного інтересу», наслідки вже не виправити, тому у всьому профілактика краща за лікування. Варто заздалегідь проговорювати з дітьми ймовірні ризики та ситуації, які можуть непоправно зіпсувати їхнє життя.