Опери Моцарта в Гамбурзі: як показати на сцені сплав класики і новаторства
І що можна використати з досвіду німецьких колег
25 жовтня в усьому світі вперше відзначався Міжнародний день опери. Важлива подія, оскільки опера – одне з головних досягнень людства в музичному мистецтві, котре сполучило вокальну та інструментальну гілки і поєднує, крім музики, багато сфер духовного життя людини. У наш час велике значення в постановках опер відіграє режисерський задум. Але також важливі акторська гра, живопис (декорації, костюми, грим), танці (майже в кожній опері присутні балетні епізоди).
Історичний контекст
Опера (від італ. Opera – справа, праця, робота) виникла в Італії наприкінці ХVI століття і швидко поширилася Європою. Залежно від змісту опери бувають ліричні, історичні, комічні, дитячі, казкові тощо.
Лібрето – поетичні тексти опер – найчастіше використовують сюжети видатних літературних джерел. В історії жанру найбільш відомі партитури на сюжети Шекспіра, Бомарше, Пушкіна. Їх складають видатні майстри слова, які залишили слід саме в жанрі оперного лібрето, що має власну специфіку.
Наприклад, Лоренцо да Понте писав поетичні тексти для опер Моцарта, а для Верді – Ф.М. П'яве. Пушкінські «Борис Годунов», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Руслан і Людмила», «Казка про царя Салтана», «Золотий півник», «Алеко», «Моцарт і Сальєрі», «Скупий лицар», «Дубровський» та інші твори підживили не одне оперне лібрето. Вони також стали сюжетами близько 10 балетів, надихнули багатьох, у тому числі – французьких і українських – композиторів. Текст опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка за Миколою Гоголем написав Михайло Старицький і доопрацював Максим Рильський. А балет Михайла Скорульського «Лісова пісня» створено за мотивами драми-феєрії Лесі Українки. І таких прикладів сотні.
Культура сприйняття
У західних оперних театрах квитки завжди продано. Незалежно від того, прем'єрна йде постановка чи пересічна вистава, хто співає або диригує і чия режисура – в опері аншлаг. На Заході вміють і люблять слухати оперу.
Автору цих рядків днями довелося побувати на виставах Гамбурзької опери і послухати Cosi fan tuttе і Don Giovanni Моцарта («Так чинять усі» і «Дон Жуан»), але, на жаль, не вдалося потрапити на Le Nozze di Figaro («Одруження Фігаро»), яка йшла через кілька днів.
Нюанси прочитання шедеврів від Моцарта
Усі три моцартівські шедеври складені на лібрето Лоренцо да Понте. Опери чарівні, кожна по-своєму зачіпає душу. Cosi fan tuttе – opera buffa, легка комедія з переодяганнями, любовними перипетіями, невелика за обсягом, з використанням сформованого на той час класичного оркестру. Постановкою прекрасно продиригував молодий маестро Крістофер Вард.
А наступного вечора за пульт встав маститий Адам Фішер. В оркестрі крім інструментів, зайнятих у Cosi fan tutte, брали участь тромбони, оскільки драматичні колізії та образи, у нас широко відомі в інтерпретації Пушкіна і Лесі Українки, вимагали похмурих і могутніх звучань.
Також у виставі був присутній сценічний оркестр, в якому грала рідкісна і популярна за часів Моцарта мандоліна. Диригент – просто чарівний. Його своєрідна, яскрава, «опукла» мануальна манера, часом навіть перебільшено-помітна, дала прекрасний музичний результат.
Весь спектакль сприймався на одному диханні, все було цікаво і захопливо. З перших звуків спочатку похмуро-урочистої, а потім безтурботної увертюри стало зрозуміло, що вечір має видатися неординарний. Так і сталося.
На тлі оркестрового вступу на сцені відкрився вид старого палаццо. Крізь туманну завісу по його стіні пнулася напівміфічна, одягнена у все біле безстатева істота. Протягом опери вона постійно безмовно була присутня на сцені, то лізучи по металевим конструкціям, то плазуючи біля підніжжя стилізованого під старовину будинку, то зачаївшись у глибині сцени, висловлюючи суть головного героя, його душу, мовчки реагуючи на те, що відбувається. Прекрасна алегорія, відмінна режисерська знахідка – Купідон/Смерть (Анне Мюллер).
Опера рясніє ансамблями, один іншого кращій і за музикою, і за гармонійністю. У сцені останнього бенкету, на який Дон Жуан необережно запрошує покійного Командора, Моцарт цитує арію Non più andrai («Хлопчик жвавий») зі своєї ж опери «Весілля Фігаро».
Герої, ролі, виконавці
Постановка Яна Боссе не дала ані хвилини нудьгувати, прикувала до подій на сцені всю без винятку глядацьку увагу. Сценічне оформлення Стефана Лайма та костюми Катрін Плат поєднували глибоку старовину і сучасність, виразність і простоту. Наприклад, слуга Дон Жуана – Лепорелло був одягнений у сучасний темно-малиновий спортивний костюм – типове вбрання міських «братків».
Красень Дон Жуан (Андре Шуен, баритон з Південного Тіролю) співав розкішно. Він втілив усі вади й гріхи тієї епохи, які в наш час нерідко і за гріхи-то не вважають.
Командор (українець Олександр Цимбалюк, випускник Одеської консерваторії, лауреат 1-ї премії ХІІІ конкурсу ім. Чайковського, бас) був похмурий і страшний у своєму праведному батьківському гніві. А в заключній сцені, коли він з’являється на вечірці в будинку розпусника, моцартівська музика і голос виконавця створили справді моторошну емоційну картину.
Співакові 43 роки, його творча біографія вельми багата: він співає по всьому світу як запрошений соліст. А запрошують його Metropolitan Opera (Нью-Йорк), Teatro alla Scala (Мілан), Royal Opera House (Королівський театр Ковент-Гарден, Лондон), Opera National de Paris (Гранд-опера, Париж), Die Münchner Opernfestspіele (Мюнхен), Staatsoper Hamburg (Гамбурзька Державна опера), Великий театр (Москва). Виступав він і в Києві. Наприклад, у грудні 2015 року чудово виконав одну з головних партій світового басового репертуару – Бориса Годунова, вразивши глядачів чудовою вокальною та акторською інтерпретацією.
Центральну жіночу партію – його дочки, донни Анни, нареченої дона Оттавіо – Юлія Кляйтер (сопрано, Німеччина) заспівала цілком гідно, але грала стримано, неяскраво. Партію Дона Оттавіо виконав талановитий, з красивим тембром і творчою харизмою туркменський тенор Довлет Нургельдиєв, що раніше, серед іншого, відзначився в «Набукко» Дж. Верді. Розкішний голос, чудовий музикант і актор.
Донна Ельвіра, покинута Дон Жуаном дама з Бургоса (сопрано Федеріка Ломбарді) – справжнє втілення помсти, фурія, що розривається між коханням і ненавистю до спокусника. Уже згаданий Лепорелло (американський бас Кайл Кетельсен), слуга Дон Жуана – справжній шахрай, пройдисвіт, людина без правил і принципів, готова за пару срібняків продати душу і батька з матір'ю.
Ще одна любовна пара – селянка Церліна (блискуче молоде сопрано Анна Лючія Ріхтер) і її наречений Мазетто (білоруський бас Олександр Рославець) теж переживають непрості колізії, викликані тимчасовою «пильною увагою» безсоромно-підступного спокусника.
Вітчизняні реалії
Відзначимо, що в Україні Моцарта майже не ставлять. Це не під силу, на жаль. У Києві дуже мало солістів подібного рівня. Оркестр, можливо, і впорався б за певних зусиль зі складною, насиченою сольними інструментальними фрагментами, партитурою віденського класика. Але навіть до 250-річного ювілею Моцарта, що у всьому світі відзначався 2006 року, в столичному театрі опери та балету не поставили жодної моцартівської оперної партитури.
На жаль, у Києві не йдуть ані барочні, ані вагнерівські, ані сучасні опери. Адміністрація пояснює це малою затребуваністю з боку публіки. Але публіку потрібно виховувати, «підтягувати» до світового репертуару. У цьому контексті приємним винятком можна вважати Львів, де звучить «Лоенгрін» і невдовзі відбудеться прем'єра Cosi fan tuttе.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
