Гендиректор кінокомпанії «Артхаус Трафік»: «Якщо робота і відпочинок – онлайн, люди врешті-решт втомлюються»
Денис Іванов – про нову реальність для кінопрокату після карантину, майбутнє онлайн-формату в індустрії розваг і подорожі між культурами
З 19 по 28 червня в Україні триває фестиваль «Тиждень швейцарського кіно», організований Посольством Швейцарії разом з кінокомпанією Arthouse Traffic.
Пандемія COVID-19 і карантин вносять свої корективи в звичний стиль життя та роботи. Тому нинішнього року подія перейшла в онлайн, swissfilm.org.ua представляючи аудиторії 10 актуальних художніх стрічок останніх років від швейцарських авторів.
Mind поспілкувався з генеральним директором «Артхаус Трафік» Денисом Івановим, аби дізнатися, наскільки сильно прокатники постраждали через карантин, яку стратегію щодо виходу до глядача готують, а також про важливість державної підтримки кіноіндустрії та віртуальних подорожах до Швейцарії.
– Як карантин позначився на прокатниках? Якими є нові реалії? Які слабкі місця галузі виявила пандемія?
– «Артхаус Трафік» – кінокомпанія, що скоріше нагадує приватно-культурну інституцію, ніж класичного прокатника. Крім кінопрокату ми займаємося цифровими правами, фестивальними проектами та продюсуванням сучасного українського кіно. З початком карантину ми вже трансформували частину фестивальних проектів в онлайн-формат.
Якщо ж говорити про прокатний відділ, то з закриттям кінотеатрів процес зупинився повністю. Всі чекають на послаблення або припинення карантину в липні. Але з новою реальністю незрозуміло, які кінотеатри відкриються і якими будуть правила відвідування.
Ми чекаємо відкриття кінотеатрів, щоб оцінити масштаби краху. Очевидно, що криза триватиме до нового року, а можливо і довше.
– А як змінилися формати і можливості культурного співробітництва між країнами?
– Зараз буде перший великий міжнародний цифровий проект – віртуальний ринок Каннського кінофестивалю, який відкривається в 20-х числах червня. Ми також беремо в ньому участь, тому що в момент карантину дуже сповільнилися контакти та бізнес-процеси: всі вичікують, до чого призведе нова реальність. Я бачу, що безліч кінофестивальних і ринкових майданчиків активно просувають онлайн-формати. І онлайн-секція для кіноіндустрії на Карловарському фестивалі, і кіноринок в Каннах покажуть, наскільки можливо комунікувати в такому форматі.
– Директор «Планети Кіно» ділився в Facebook цікавою схемою градації глядачів: ті, кому байдуже, найобережніші та нейтральні. Чи класифікуєте ви якось посткарантинну аудиторію? І які підходи збираєтеся використовувати, щоб повернути людей в кінотеатри? Особливо найбільш переляканих. Яку стратегію готуєте?
– Ми займаємося контентом і комунікацією. А ось щодо стратегії спілкування з глядачами в кінотеатрах – це ближче безпосередньо керівництву кінотеатрів. Адже саме там відбувається фізичний контакт глядача з касою, кріслом, баром, санітарними службами. З нашого боку ситуація з карантином призведе до перегляду практик комунікації безпосередньо на майданчику – кількості друкованої реклами, місць її розташування в кінотеатрах, і тому, як буде організовано потік глядачів.
– Чи змінилася команда «Артхаус Трафік» за час карантину – розширилася або навпаки скоротилася? Які нові технології або платформи довелося опанувати?
– Наша команда практично не змінилася. За час пандемії ми реалізували кілька важливих проектів – це онлайн-фестивалі європейського кіно і «Чілдрен Кінофест», який зібрав 22 000 зареєстрованих користувачів і 136 000 переглядів сторінок. А 19 червня стартує «Тиждень швейцарського кіно». Цього напряму до оголошення карантину не було. Тому ми мусили перебудувати свою роботу відповідним чином. Гадаю, що процес трансформації команди продовжиться і після виходу цього інтерв'ю.
– Особливість фестивалю швейцарського кіно в цьому році – в його онлайновості. Як проходила підготовка, коли ви зрозуміли, що потрібно адаптуватися під нові умови і щось робити?
– Це не перша наша криза. Ми знаємо, як діяти і як себе поводити в таких випадках. Над першим онлайн-проектом ми почали працювати через тиждень після оголошення карантину в кінотеатрах.
– Чи охоче глядачі переходять в онлайн?
– Ми розуміємо, що люди до цього також дивилися кіно онлайн. Ясна річ, що в умовах карантину, особливо його найжорсткішої фази, глядачі стали набагато більше користуватися як легальними, так і піратськими кіносервісами. Але для багатьох це становить певну складність, тому що якщо у тебе вся робота онлайн, а потім ще й відпочинок онлайн, ти втомлюєшся.
Тому на момент цієї цифрової трансформації ми постаралися залишити інтерактив. Щоб було відчуття не лише перегляду фільму, а й глядацького плеча, якоїсь спільної реакції.
Нам у цьому сенсі пощастило, тому що головні фільми, які ми випустили минулоріч і на початку цього року – «Додому» Нарімана Алієва та «Мої думки тихі» Антоніо Лукича – якраз на момент карантину підійшли до того, що стали доступними для онлайн-платформ.
– Як вважаєте, перехід в онлайн – наскільки це явище «довгограюче»? Раніше воно більше стосувалося серіалів, а через пандемію навіть міжнародні фестивалі пройдуть в такому форматі.
– Безумовно, воно тимчасове. Але якісь практики можуть бути переглянуті. Наприклад, є віконна система виходу фільмів: спочатку реліз у кінотеатрах, потім на платному телебаченні та платних сервісах для користувачів онлайн-платформ.
Може бути переглянута практика цих «вікон» і наближення вікна цифрового релізу до кінотеатрального. Але я думаю, що кінотеатральні мережі переживуть цей складний період, і кінопрокатники залишаться. Фільми будуть і робота буде.
– «Артхаус Трафік» існує в українському культурному просторі з 2003 року. При якій владі за весь час вашого існування найбільше відчувалася підтримка держави? І наскільки взагалі важлива державна підтримка кіноіндустрії та культурних проектів загалом?
– Це слушне запитання. Нам найкраще працювалося при попередній владі, оскільки були продумані процедури, можна було звернутися з хорошим проектом і отримати на нього державну підтримку, якщо він представляв інтерес. Була конкуренція цих проектів.
Україна стала робити величезну кількість фестивалів українського кіно за кордоном, бути присутньою на всіх ключових кіноринках, а не лише на двох. З 2014 році вітчизняне кіно піднялося з 1% до 9% ринку в 2019 році, в зв'язку з цим змінився ландшафт ринку. Поки що поточна влада продовжувала працювати за інерцією з попередніх періодів, але якихось нових серйозних ініціатив ми поки не побачили.
– Чому важливі такі фестивалі, як «Тиждень швейцарського кіно»?
– У культури є сотні різних визначень. У широкому сенсі за допомогою мистецтва люди бачать, як живуть люди в інших країнах, як вони спілкуються, що дивляться, як приймають рішення і як розв’язують проблеми.
Ви можете, ніколи не побувавши в Нью-Йорку, знати, як поводяться нью-йоркські поліцейські, вибирати побачені моделі поведінки, розуміти, як там залицяються до дівчат – не тому, що підгледіли у когось, а тому що подивилися свого часу якийсь фільм. Тому занурення в іншу культуру – і Швейцарії зокрема – це віртуальна подорож.
