Стратегічний запас: навіщо зберігати відпрацьоване ядерне паливо

На початку листопада 2017 року у зоні відчуження навколо Чорнобильської АЕС нарешті розпочалося будівництво централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива з діючих АЕС України. Від прийняття концептуального рішення щодо потреби держави у ЦСВЯП до практичної реалізації проекту минуло близько 16 років. 

Ще десять років тому навколо питання щодо поводження з ядерними відходами точилися запеклі суперечки. і поступово у світі почали зосереджуватися саме на зберіганні, а не утилізації ВЯП. Людство нарешті визначилося, що відпрацьоване ядерне паливо – це стратегічний ядерно-паливний ресурс, який може бути використаний у майбутньому при експлуатації ядерних реакторів наступних поколінь. 

Раніше Україна була змушена щорічно платити Росії за зберігання свого ВЯП по $200 млн. За підрахунками МЕРТ, рентабельність централізованого сховища буде на 14% вище за вивезення відпрацьованого палива на переробку до РФ. В «Енергоатомі» вважають, що зведення сховища окупиться за 3-4 роки.

Те, що централізоване сховище може розташовуватися лише в Чорнобильській зоні, було визначено законом України «Про ЦСВЯП» ще у 2012 році. Користуватимуться «послугами» нового сховища три з чотирьох українських АЕС. Адже лише Запорізька атомна станція має власне сховище, збудоване у 2000-2001 роках. Три інші – Рівненська, Хмельницька та Южно-Українська – чекають на завершення будівництва нового централізованого сховища. 

Mind розглянув перспективи цього проекту з точки зору підвищення енергонезалежності держави та входження України у світову систему безпеки усіх галузей атомної енергетики.