«Зелений» – означає «досвічений»: яких фахівців потребує альтернативна енергетика

У доповіді експертів ООН, оприлюдненій 8 листопада 2017 року, зазначається, що людству будь-що необхідно втримати глобальне потепління на рівні 1,5 градуса Цельсія  порівняно з доіндустріальною епохою. Наразі середньорічна температура вже піднялася на 1 градус Цельсія. 

Серед першочергових заходів ООН пропонує звести до 2050 року викиди СО2, що створюють парниковий ефект в атмосфері, до нуля. І одним з кроків на цьому шляху є відмова від енергетики на викопних видах палива.

Деякі країни максимально використовують відновлювальні джерела енергії просто через те, що вони найдоступніші. Наприклад, Ісландія розташована на гарячих підземних гейзерах. На найбільших із них побудовані парові електростанції, а зайву гарячу воду пускають у труби під дорогами і таким чином підігрівають їх узимку. Енергобаланс Норвегії майже на 80% складається з енергії гідроелектростанцій. У країні багато гірських річок. А технології використання води людству відомі вже декілька тисяч років.

Іншим країнам не так пощастило з природними енергоджерелами, тож вони змушені розбудовувати сонячні та вітрові станції. На початок 2018 року світові потужності «зеленої» енергетики (сонце і вітер) перевищили 1 ТВт, або понад 1000 ГВт електроенергії – це стільки, скільки виробляють усі вугільні ТЕС Китаю чи вся генерація США.

Щоб вийти на 1 ТВт електроенергії від «зелених» джерел, світу знадобилося 40 років і $2,3 трлн інвестицій. Другий тераватт «зеленої» енергії людство отримає через п'ять років і лише за $1,23 трлн, вважає Bloomberg.

Україна про обов’язки щодо «зеленої» генерації на 2040–2050 роки наразі не говорить. Разом із тим наша обіцянка вийти на рівень 11% ВДЕ до 2020 року, схоже, буде виконана. У 2017 році майже 8% електроенергії виробляли відновлювальні джерела енергії. Після 2020 року Україна матиме більше досвіду, щоб прогнозувати свій розвиток «зеленої» генерації у довгостроковій перспективі.

З розвитком «зеленої» енергетики у бізнесу з’явилися нові запити на ринку праці. Як з’ясував Mind, жоден з вищих навчальних закладів України поки що не готує вузьких галузевих спеціалістів, йде лише формування запиту. У навчальні програми включаються теми з відновлювальної енергетики.

Але такі фахівці вже потрібні. Зокрема, мова йде про спеціалістів із прогнозування виробітку електроенергії об’єктами ВДЕ (вітер і сонце) в одній особі – метеоролог та енергетик із знанням математики.

При обслуговуванні вітроенергетичних установок (ВЕУ) необхідно мати спеціалістів і в електричній частині ВЕУ, і в комунікаційній, і в гідравлічній, і в механічній. Тобто потрібні універсальні електромеханіки зі знаннями, які до цього часу не були затребувані в традиційній енергетиці.

Крім того, ефективну сучасну вітроелектростанцію важко уявити без людей зі знанням аеродинаміки.

Отже, спектр професій на об’єктах «зеленої» енергетики розширюється, на межі традиційних професій з’являються нові: інженери-електромеханіки вітроелектростанцій або спеціалісти з аналізу ефективності роботи об’єктів ВЕУ.