Іспанські вчені розробили екологічний матеріал, який може замінити рибальські сіті
Учені взяли для біопластика натуральні компоненти з відновлюваної біомаси
У Мотріко, на півночі Іспанії, вчені з дослідницького центру AZTI працюють над європейським проектом, мета якого – заміна пластика, який використовується в аквакультурі, на щось більш екологічно чисте, пише Euronews.
Місцевий підприємець Іманол Гурручага має ферму з вирощування мідій у відкритій воді. Ця дослідницька платформа ілюструє звичайний метод виробництва: мідії вирощуються на довгих тросах під водою. Сітка захищає їх від хижаків. Троси і сітка зроблені з пластика, і коли термін їх служби добігає кінця, це стає проблемою. Місцева влада все наполегливіше вимагає змін.
В пошуках рішення дослідники, що працюють в європейському проекті BIOGEARS, розробили канати для аквакультури, що підлягають компостуванню. За словами одного з учених Лейрі Арансаменді Егігурена, виробництво з використанням таких мотузок може бути більш стійким, більш екологічно чистим і може забезпечити вищі прибутки для галузі.
Замість продуктів нафтопереробки вчені взяли для біопластика натуральні компоненти з відновлюваної біомаси – наприклад, цукрів рослинного походження. Мета – знайти пластик, який не розкладається в морі, але перетворюється в компост після закінчення терміну придатності.
«Пластмаси – це не просто нафта – вони можуть містити й інші типи компонентів, в тому числі натуральні, можуть включати добавки біологічного походження – все це цілком може входити до складу пластика», – зазначає Марі Хосе Суарес, дослідник функціональних і стійких полімерів.
Але чи може промисловість використовувати цей біоматеріал на існуючому виробництві? Завод Itsaskorda, який також бере участь у проекті, щодня виробляє 3-4 тонни мотузок – в основному для рибальства і аквакультури. Машини працюють зі звичайними пластиковими гранулами. Але керівники кажуть, що пристосувати їх для виробництва нових тросів нескладно, і за міцністю нові прототипи не поступаються звичайним пластиковим сітям.
Нові троси пройдуть випробування на іспанських фермах з вирощування мідій.
Однак рибальські сіті залишаються одним з основних джерел пластикових відходів в океані. За оцінками, близько 640 000 тон рибальського спорядження губляться або викидаються в океані щороку. Сіті-примари розкладаються століттями. У них заплутуються морські тварини, вода забруднюється мікропластіком, створюються ризики для судноплавства.
Дослідники з іншого європейського проекту, OCEANETS, створили веб-додаток, що дозволяє капітанам суден ділитися інформацією про втрачені сітки.
«Завдяки цьому додатку, в разі втрати снастей, вони можуть повідомити про це. Так інші судна будуть знати, що в цій зоні, на певній глибині, за певними координатами, є перешкода, яка може порвати або відірвати сітку повністю», – зазначила Анхела Кортіна, керівник дослідницького проекту.
Як повідомлялося, вчені створили пластик, який повністю розкладається у воді або компостній ямі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
