Падіння режиму Асада поставило під загрозу діяльність росіян в Африці

путін вважає підтримку військових режимів у бідних країнах одним із способів для боротьби із Заходом. Найширше росіяни розгорнули свої операції в Африці, а допомогла в цьому російська присутність у Сирії, диктатора якої путін урятував від поразки у громадянській війні.

Проте втеча Асада загрожує росії втратою двох військових баз у Сирії та великими проблемами на африканському напрямку, пише Bloomberg.

Падіння режиму Асада значно ускладнить військові операції росії в Африці, вважає Ульф Лессінг, директор програми «Сахель» (до цього регіону входять, зокрема, Буркіна-Фасо, Малі та Нігер, де активно діє росія) у німецькому аналітичному центрі Фонд Конрада Аденауера.

«Всі повітряні перельоти для постачання найманців, ротації військ, доставки боєприпасів та зброї здійснювалися через Сирію», де в росії знаходиться авіабаза, цитує Лессінга Bloomberg.

«Летіти із повністю завантаженим транспортним літаком із росії до Африки надто далеко. росії доведеться скоротити свою діяльність в Африці, і коштуватиме вона набагато дорожче», – зазначив аналітик.

Намагаючись відновити вплив у країнах третього світу, які ще СРСР використав для боротьби із «західним імперіалізмом та колоніалізмом», путін через ПВК «Вагнера» налагодив співпрацю з військовими хунтами у низці країн Чорного континенту.

У 2018 році повітряний міст через російську авіабазу у Хмеймімі дозволив бойовикам із ПВК «Вагнер» висадитися у Центральній Африканській Республіці (ЦАР), щоб захистити її президента від повстанців.

Наступного року вагнерівці брали участь у спробі (невдалій) військового лідера східної Лівії Халіфи Хафтара захопити столицю країни Тріполі. Співпраця з Хафтаром триває вже на офіційному рівні, крім того, росія намагається відігравати роль у військовому конфлікті в Судані.

Через Сирію доставляються персонал і військові вантажі в Малі, Буркіна-Фасо та Нігер, де останніми роками відбулися збройні перевороти і нова влада розірвала зв'язки із Заходом.

База у Хмеймімі та порт у Тартусі, єдина закордонна військово-морська база росії, дозволили їй розширити свій військовий, політичний та економічний вплив в Африці.

Але тепер у москві вважають ймовірним повний відхід із Сирії з втратою обох баз, про це The Moscow Times розповіли два російські дипломати на умовах анонімності. Російський військовий контингент виявився заблокованим у місцях дислокації після того, як опозиційні сили встановили повний контроль над територіями, де знаходяться Тартус та Хмеймім.

Поки що літаки, гелікоптери та обладнання залишаються на авіабазі, але кораблі останніми днями вийшли з порту, хоча два фрегати ще знаходяться за 7-12 км від берега, пише Bloomberg з посиланням на супутникові знімки компанії Maxar.

«росіяни не хочуть, щоб по них вдарили, тому відвели їх у море», – сказала про кораблі фахівець з російських збройних сил Дара Массікот, старший науковий співробітник Берлінського центру Карнегі з вивчення росії та Євразії. Евакуація, за її словами, поки що не відбувається.

«росія, очевидно, хоче зберегти хоча б символічну присутність на цих базах, щоб її поразка не виглядала настільки очевидною. Але станеться це чи ні, залежить від того, як розвиватиметься політичний процес у самій Сирії», – вважає фахівець із російських збройних сил Павло Лузін.

Без підтримки в Сирії росіянам доведеться розбудовувати всю систему роботи в Африці, сказав Bloomberg Анас ель-Гоматі, директор лівійського аналітичного центру Інститут Садека:

«Без надійного повітряного мосту здатність росії проектувати свою силу в Африці руйнується. Вся її оперативна стратегія у Середземномор'ї та Африці висить на волосині».

Якщо росія втратить можливість повною мірою використати авіабазу в Хмеймімі, це стане «суттєвою втратою» для африканських операцій, додає Руслан Пухов, директор Центру аналізу стратегій і технологій: «Усі поставки йшли через Хмеймім».

Фідель Гуанджика, радник президента ЦАР, щоправда, запевняє, що в росії «є план Б» – це авіапостачання через Лівію або доступ до ЦАР через порти Камеруна.

Бекграунд. Як повідомлялося, путін гостро розкритикував свої служби безпеки через те, що вони не змогли помітити зростання загрози для режиму Асада.