Менше грошей на розслідування: як скорочення допомоги США загрожує справам про воєнні злочини росії

Скорочення американського фінансування програм із документування російських воєнних злочинів може серйозно ускладнити притягнення винних до відповідальності та залишити тисячі українських жертв без справедливості.

Про це йдеться у великому розслідуванні Reuters, яке проаналізувало наслідки рішення адміністрації президента США Дональда Трампа зменшити фінансування міжнародних програм, пов’язаних із розслідуванням воєнних злочинів.

За даними агентства, від початку повномасштабної війни США спрямували щонайменше $283 млн на підтримку українських прокурорів, правозахисників, експертів із міжнародного права та організацій, які збирають докази злочинів російської армії. Однак частину програм уже закрито або залишено без продовження фінансування.

При цьому, за інформацією Офісу генерального прокурора України, з 2022 року відкрито понад 230 тис. проваджень щодо воєнних злочинів.

Йдеться про убивства цивільних, удари по житлових кварталах, руйнування критичної інфраструктури, а також катування, сексуальне насильство, викрадення та депортацію українських дітей.

Станом на 1 квітня було винесено 252 обвинувальні вироки. Крім того, прокуратура встановила особи 1175 підозрюваних і звинуватила 842 з них.

Кожна така справа потребує тривалої роботи слідчих, експертів і міжнародних юристів, зазначає Reuters.

Колишня посол США з питань глобального кримінального правосуддя Бет Ван Шаак попередила, що скорочення допомоги може призвести до того, що багато потерпілих так і не дочекаються справедливості.

«Це може призвести до того, що багато жертв будуть позбавлені правосуддя», – наголосила вона.

«Я просила їх убити мене»

Reuters наводить історію 55-річної мешканки Ізюма Алли, яка розповіла слідчим організації Truth Hounds про пережите під час російської окупації міста у 2022 році.

За її словами, російські військові утримували її на території акумуляторного заводу, де катували електричним струмом, били, душили протигазом та ґвалтували.

«Я просила їх убити мене, тому що більше не могла цього витримувати», – розповіла жінка.

Такі свідчення документують українські правозахисники, щоб вони могли стати доказами в майбутніх судах.

Однак через втрату американського фінансування організація Truth Hounds була змушена скоротити частину працівників і заморозити низку проєктів.

Пошук викрадених дітей також під загрозою

Ще один напрямок, який постраждав від скорочень, – пошук українських дітей, яких росія вивезла з окупованих територій.

За даними української влади, підтверджено понад 20,5 тис. випадків депортації або примусового переміщення дітей. Додому вдалося повернути лише близько 2000.

Важливу роль у пошуку дітей відігравала дослідницька лабораторія Єльського університету, яка використовувала супутникові знімки, відкриті дані та російські соцмережі для встановлення місцеперебування неповнолітніх.

Однак, як повідомляє Reuters, програма може припинити роботу вже в серпні через нестачу фінансування.

Однією з тих, хто досі чекає на повернення рідної людини, є мешканка Херсонщини Ганна Замишляєва, чию історію описує Reuters.

Її син Антон Волкович, який через важке неврологічне захворювання потребував постійного догляду, зник після окупації Олешок російськими військами у 2022 році. Хлопця разом з іншими вихованцями спеціалізованого інтернату вивезли вглиб окупованих територій.

За чотири роки жінка так і не отримала підтвердження, де саме перебуває її син.

Європа намагається компенсувати фінансування

Попри скорочення американської допомоги, Євросоюз і Велика Британія заявляють про готовність продовжувати підтримку програм із документування російських злочинів.

ЄС уже виділив додаткові кошти на створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії росії та на пошук викрадених українських дітей. Однак експерти визнають, що повністю замінити американське фінансування буде складно.

А для тисяч українців, які втратили близьких, пережили катування чи досі шукають своїх дітей, питання відповідальності росії залишається не політичним, а особистим.

«Для мене важливо, щоб усіх покарали, усіх знайшли. Неважливо, скільки років мине. Я боротимуся за це до кінця», – сказала Reuters мешканка Бучі Тетяна Попович, яка роками шукає свого зниклого сина Владислава.