Українців запрошують розповісти про свою мрію повернутися додому
Стартує всеукраїнський проєкт «Я МРІЮ повернутись додому», присвячений особистим історіям про тимчасово окуповані міста й села. Першим амбасадором став переможець Global Teacher Prize Ukraine Артур Пройдаков.
Що ви зробите, коли повернетеся до рідного міста чи села? Покажете дитині двір, у якому виросли, пройдете знайомою дорогою до моря чи просто постоїте на своїй вулиці? Проєкт «Я МРІЮ повернутись додому» запрошує українців поділитися спогадами про місця, з якими їх розлучила російська окупація, та розповісти, що вони мріють зробити після повернення.
Ініціатором проєкту є Рух опору Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. Проєкт покликаний зберегти живу пам’ять про українські міста й села та підтримати зв’язок людей із рідними місцями.
Основою ініціативи є історії людей, чиї домівки на Донеччині, Луганщині, у Запорізькій і Херсонській областях та Криму опинилися в окупації. Через їхні розповіді можна побачити рідні місця такими, якими вони були у звичайному житті: згадати черешні на мелітопольському ринку, розмову із сусідом біля під’їзду чи родинну прогулянку набережною в Маріуполі.
Одні люди вимушено залишили дім у 2014 році, інші виїхали після початку повномасштабного вторгнення у 2022-му або пізніше. За цей час виросли діти, які знають рідне місто батьків лише з фотографій і розповідей. Поділитися спогадом означає передати їм частину сімейної історії та пояснити, чому це місце досі таке важливе.
«Я МРІЮ» пропонує говорити про життя вдома, близьких людей, маленькі сімейні традиції та майбутнє, якого хочеться. Учасникам не обов’язково розповідати про найболючіше. Достатньо одного спогаду чи простого бажання: показати дитині місце свого дитинства, знову побачити рідний берег, зустрітися з близькими у своєму місті.
Навіть якщо знайома вулиця змінилася до невпізнаваності або будинок зруйнований, розповідь про них залишається частиною історії родини та громади. Вона допомагає зберегти те, що люди пам’ятають про свій дім і хочуть передати далі.
Хто вже долучився
Першим амбасадором проєкту став Артур Пройдаков – учитель української мови й літератури родом із Кадіївки на Луганщині. У 2021 році він переміг у Global Teacher Prize Ukraine, а у 2023-му першим з українців увійшов до десятки фіналістів світової Global Teacher Prize. Сьогодні Артур викладає у школі «МрійДій Київ» та очолює благодійний фонд «Освітня фундація «МрійДій». У жовтні 2026 року він разом із Дашею Астаф’євою читав Радіодиктант національної єдності.
Амбасадором проєкту також став Джейхун Сафаров. Своїми мріями вже поділилися Іван Токар, засновники медіа позитивних новин «ШОТАМ» Сергій Колесніков та Артем Іпатов, а також Максим Гетьманський, який мріє почути рідний Луганськ.
«Я мрію почути Луганськ. Не побачити. Почути. Почути голос, який оголошує про прибуття фірмового поїзда Київ–Луганськ на першу колію… Коли я це почую – я побачу. Побачу, що я – вдома», – пише Максим Гетьманський.
«Я мрію! Як і сотні тисяч людей зі своєю особистою історією. Мати можливість просто приїхати “до дому”, а далі у кожного своя версія», – ділиться Іван Токар.
Як долучитися
Поділитися своєю історією може кожен, хто мріє повернутися до рідного міста чи села, незалежно від того, живе він зараз в Україні чи за кордоном. Для участі є два формати.

- Фото або відео зі спогадом. Опублікуйте в Instagram світлину чи відео рідного міста або села, зокрема з особистого архіву. Додайте спогад, розкажіть про свою мрію, позначте сторінку @ya_mriiu та додайте хештег #ЯМрію.
- Власна відеоісторія. Запишіть вертикальне відео тривалістю орієнтовно 45–90 секунд. Почніть зі слів «Я мрію…» та розкажіть, до якого місця хочете повернутися, що згадуєте найчастіше і що мрієте зробити, коли знову будете вдома. Опублікуйте відео в Instagram, запросіть @ya_mriiu до співавторства й додайте хештег #ЯМрію.
Після публікації можна передати естафету друзям і рідним. Чийсь спогад про знайомий двір, школу чи вулицю може відгукнутися землякам і стати початком нової розмови про спільний дім.
Учасники проєкту можуть отримати персоналізований мерч – брелок із символікою свого рідного міста.
Подбайте про безпеку. Якщо ваші рідні чи знайомі залишаються в окупації, не публікуйте їхніх імен, адрес, облич та інших деталей, які можуть допомогти їх ідентифікувати й наражати на небезпеку.
Кожна розказана історія нагадує: українські міста й села в тимчасовій окупації мають своїх людей, свою пам’ять і своє майбутнє в Україні.
















