Китайський безвіз: як принадити туристів з КНР в Україну

Уряд Китайської Народної Республіки готовий у будь-який час ввести безвізовий режим з Україною. Для цього потрібно лише бажання Києва і Пекіна, заявив минулої п’ятниці посол КНР в Україні Ду Вей. За словами пана посла, якщо обидві сторони виявлять бажання, Китай готовий підтримати будь-які заходи щодо безвізового переміщення громадян двох країн між територіями держав. Конкретних термінів реалізації такого рішення названо не було, проте Китай готовий наслідувати приклад Євросоюзу і скасувати візовий режим для України. Відповідно, Пекін чекатиме аналогічного зустрічного кроку.

Вони – до нас

Зацікавленість китайських громадян у поїздках до України зростає і на діловому, і на соціально-культурному рівні. Як зазначає у своїй звітності Державне управління у справах туризму КНР, головною метою візитів в Україну є службова і дипломатична діяльність (40%), а також навчання (33%). І при тому що туризм як мета візиту в Україну на сьогодні становить лише 14% від загальної кількості громадян КНР, цей тренд поступово зміцнюється. Для порівняння: у 2006 році з туристичною метою до України приїжджало лише 3% китайців.

«Скільки китайських туристів відвідало Україну минулого року? За моїми даними, 20 000», – зазначив Ду Вей. Проте, ця цифра могла б бути в декілька разів вищою. А китайські туристи, що відомі своєю любов’ю до мандрівок, могли б значно підвищити прибутки вітчизняної сфери послуг. Дипломат також зазначив, що уряди обох країн могли б докладати більше зусиль для збільшення цих показників.

Мало хто знає, але кожна тисяча туристів генерує до 1000 нових робочих місць: 200 – безпосередньо в туризмі та 800 – у суміжних секторах. А витрати на створення одного робочого місця в туристичній сфері майже в 20 разів менші, ніж в промисловості.

Якщо раніше Україна використовувала візи як захисний бар’єр від мігрантів, то на сьогодні у взаємовідносинах з КНР цей механізм вже не є дієвим. Не в останню чергу тому, що середня заробітна плата працівників у Китаї значно перевищує українську. Навряд чи знайдеться багато китайців, що бажають жити в українських економічних реаліях. Тому тепер візи – це не тільки захист від потоків мігрантів, а й значна перепона на шляху припливу інвестицій, грошей і туристів в Україну.

Потенціал китайського туризму для України на сьогодні становить $129 млрд щорічно. За даними Всесвітньої туристичної організації, починаючи з 2004 року китайці щорічно збільшують свої витрати за кордоном на 10%. Наразі середній китайський турист витрачає на одну поїздку близько $3000.

У 2016 році по всьому світу подорожувало 135 млн громадян КНР, що на 6% перевищило показник 2015 року. А витрати китайців на закордонні турпоїздки за рік зросли на $11 млрд, до $261 млрд.

Очікується, що бум китайського виїзного туризму залишиться найсильнішим трендом на світовому туристичному ринку в наступному десятилітті. А середні витрати китайців у подорожах до 2025 року складуть $255,4 млрд на рік.

Отже, прибравши надмірні візові перепони, Україна змогла б збільшити потік туристів з Китаю в десятки разів. А це – сотні мільйонів доларів додаткових надходжень у вітчизняну економіку.

Лібералізація та бар’єри

До недавнього часу отримання української візи для китайських громадян було непростим. Але у 2013 році між Україною та Китаєм був підписаний меморандум, який передбачає серед іншого і взаємне спрощення візових правил. Україна один крок зробила: минулого року в трьох аеропортах (Бориспіль, Львів та Одеса) запущений пілотний проект, згідно з яким гості з Китаю можуть отримати разову візу безпосередньо після прибуття. Цей проект є результатом діалогу консульської служби МЗС з департаментом туризму і курортів МЕРТ, а також представниками туристичних компаній і громадських організацій.

Спрощення або навіть скасування віз для китайських туристів стали трендом у всьому світі, адже на мандрівниках з Піднебесної можна непогано заробити.

Тим часом консульська служба посольства КНР в Україні заявила, що власникам закордонних паспортів, виданих після 1 січня 2015 року, доведеться тепер не тільки декілька тижнів чекати видачі китайської візи, але й прийти на співбесіду до консульського відділу посольства.

Виняток може бути зроблено лише в тому випадку, якщо у апліканта є копія старого закордонного паспорта. Цікаво, що посилення візових вимог відбувається на тлі зростання кількості українців, які вирушають до Китаю. За даними Держслужби статистики України, у 2016 році КНР відвідали 20 500 громадян України, тоді як в 2015-му – лише 8693. А в попередні роки – ще менше.

Ми – до них

Найбільш населеній країні світу не вистачає кваліфікованих фахівців, а тому ймовірний безвіз з КНР відкриває перспективи і для українців. Наші співгромадяни, окрім суто туристичних інтересів, покладають великі надії на Китай як на роботодавця – вони їдуть туди працювати, зокрема, вчителями англійської та російської мов. Китайці шукають викладачів англійської серед іноземців, бо у місцевих завжди зберігається китайський акцент.

Вакансії є в приватних дитячих садках, школах і коледжах. Середня зарплата – $1300 на місяць, але можна ще давати приватні уроки за $25/год. Роботодавці обіцяють офіційне працевлаштування по робочій візі. При цьому диплом педагога, як і знання китайської, не потрібні – достатньо будь-якої вищого освіти.

Також китайці запрошують на роботу наших танцівниць, співаків і персонал для ресторанів, а в окремих випадках навіть людей робочих спеціальностей – зварювальників та слюсарів. Окрім того, в Китаї легко знайдуть роботу IT-фахівці, інженери, архітектори. Але найбільші шанси знайти роботу в Китаї у тих, хто добре володіє англійською мовою.

За рівнем заробітної плати баланс між китайцями і приїжджими наразі вирівнявся. Оплата праці в середньому складає від $1000 до $3000, або й вище – усе залежить від професіоналізму та особистісних якостей конкретного спеціаліста.

У цілому українців-заробітчан у Китаї можна поділити на п'ять категорій:

1. Студенти.
2. Працівники китайських компаній і бізнесмени.
3. Моделі, музиканти, танцюристи та інші працівники індустрії розваг.
4. Викладачі англійської мови.
5. Ті, хто вимушено залишив свій будинок в Донецькій і Луганській областях через ведення військових дій (вони здебільшого долучаються до різноманітних сезонних робіт).

Українці посіли перше місце в рейтингу національностей, які задіяні  у сфері китайського шоу-бізнесу і розваг, обігнавши, за статистикою, навіть росіян.

Серед українських громадян, які зараз проживають на території КНР, переважають особи, що прибули до Китаю з метою працевлаштування та навчання. Станом на січень 2017 року, на консульському обліку посольства України в КНР перебувають 540 осіб (25% – студенти, 15% – працівники за контрактом, 60% – дружини та діти китайських громадян). Більшість цих осіб проживають у містах Пекін та Гуанчжоу, а також спеціальному автономному районі Сянган (Гонконг).

Не візами єдиними

Щоб Україну відвідувало більше іноземців, однієї візової лібералізації замало. Зарубіжних громадян треба переконати, що відвідувати нашу країну – не тільки цікаво, а й безпечно. А для цього потрібна виважена державна політика та суттєві капіталовкладення у багатьох галузях.

Наприклад, Польща, Грузія чи Литва витрачають на рекламу свого туристичного потенціалу на міжнародній арені 5–7 млн євро на рік. А от до держбюджету України вже третій рік поспіль не закладаються кошти на просування країни за кордоном.

Україні є що показати іноземним туристам. Але враження від чудової природи, унікальних пам'яток історії та архітектури можуть бути серйозно зіпсовані напівзруйнованими дорогами, переповненим транспортом, брудними громадськими вбиральнями та іншими «принадами» вітчизняної дійсності. Є питання й до готельної інфраструктури. Наприклад, при наявності 4500 готелів на сьогодні їхня середня заповнюваність – 50–55%. Інше питання – які це готелі і яка якість надаваних ними послуг. Навряд чи найвибагливіші туристи будуть задоволені українським сервісом.

На завершення варто зазначити, що енергійний розвиток туристичних та ділових обмінів між Китаєм і Україною сприяє зміцненню культурних зв'язків, зростанню взаєморозуміння і зближення народів обох країн. А туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання.