Чи стане в пригоді Вашингтону український досвід гібридної війни

З візитом президента України Петра Порошенка до США вітчизняне суспільство пов'язує великі надії. На тлі очікуваної підтримки українського курсу на деокупацію своїх територій у сприйнятті широкого загалу якось пішов у тінь інший не менш важливий фактор – зацікавленість військових США у нашому досвіді протидії гібридній війні. Або, як її вважають за краще називати на Заході, – «операціям нового покоління».

Європейці зрозуміли важливість цієї проблеми вже давно. Щонайменше з весни 2015 року точаться розмови про створення певного центру з протидії гібридній війні. Як вважають у Європі, такий центр дозволив би об'єднати зусилля державних структур, вчених, експертів і громадянського суспільства в сфері протидій гібридним загрозам. Причому йдеться не лише про загрози територіальній цілісності, але, наприклад, і про ризики щодо інформаційної безпеки та кіберзагроз.

Щоправда, до сьогоднішнього дня реальних кроків у цьому напрямку, на жаль, зроблено не було. Все зводилося до двосторонніх контактів – перш за все, з країнами, які межують з Росією.

Значно далі просунулись у цьому питанні спритні американці, які, на тлі залучення українських бойових частин до багатонаціональних навчань та операцій, стали активно переймати наш бойовий досвід. Тим більше, що він є унікальним, адже американська армія не має досвіду ведення бойових дій проти армії, озброєної танками, артилерією, з широким використанням безпілотної авіації і засобів радіоелектронної війни. І, головне, на європейському театрі бойових дій. Досить згадати армійські операції останніх років, які більше нагадують контртерористичні – в умовах якщо не афганських гір, то пустель Іраку та Сирії.

Особливо важливим для Пентагону є те, що росіяни широко використовують війну на Донбасі як полігон для випробувань і тестування модернізованих й нових видів озброєнь і військової техніки, а також для перевірки нових концепцій створення та застосування російських військ, у тому числі – інформаційних і спеціальних операцій.

Список російської новітньої та модернізованої техніки, яка «засвітилася» за три роки війни на Донбасі, просто вражає. Тут і танки Т-72Б3, зенітно-ракетні комплекси «Тор», «Бук-М1» і «Бук-М2», РСЗВ «Торнадо».

Найактивніше застосовуються новітні засоби зв'язку і РЕБ – комплекси радіотехнічної розвідки «Зоопарк-1М», 1Л222 «Автобаза», 1Л267 «Москва-1», автоматизований комплекс радіоконтролю «Торн-МВ», комплекси радіоелектронної боротьби «Ртуть-БМ», «Шипшина-Аеро», «Леєр-2», 1Л269 «Красуха-2», 1РЛ257 «Красуха-4», МКТК-1А «Дзюдоїст», радіолокаційні станції 1Л271 «Лелеченя» і ПСНР-8М.

Вперше в бойових умовах росіяни випробували свій новітній ПЗРК «Верба» – саме з нього був збитий повітряний розвідник «Ан-30» у небі над Слов'янськом навесні 2014 року.

У ході війни Росія досить ефективно використовувала БПЛА «Форпост», «Орлан-10», «Елерон-3СВ» для розвідки, а також визначення координат цілей для нанесення масованих ракетно-артилерійських ударів у режимі реального масштабу і часу. З них декілька разів – в якості ударних із запальними боєприпасами, націленими на місця зберігання палива і боєприпасів у найближчому тилу.

Після трьох років напруженої війни Україні є що запропонувати своїм партнерам у військових навчаннях. Наші військові навчилися багато чому – збивати ворожі «безпілотники», управляти військами в умовах активного використання противником засобів радіоелектронної боротьби, організовувати контрбатарейну боротьбу і багато, багато іншого.

Найбільш яскраво протистояння з новітньою російською технікою проявилося у випадку з модернізованими танками Т-72Б3, які нині є основою танкової міці Росії. В історії війни на Донбасі зафіксовано декілька зустрічних танкових боїв наших Т-64БВ і «Булат». Так, вельми показовим є танковий бій під Логвинове (район Дебальцеве) у лютому 2015 року, коли наші танкісти 1-ї окремої танкової бригади на сучасних танках «Булат» вступили в бій з «сімдесят другими» 5-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ.

Завданням танкістів було прикриття атаки групи 30-ї механізованої бригади на Логвинове. У село «Булати» не заходили, а прикривали лівий фланг атаки. Під час підходу до цілі наша піхота була раптово атакована одиночним Т-72. Не чекаючи танкового прикриття, російський танк був вражений нашим екіпажем з відстані в 900 метрів. Практично відразу по «Булату» було відкрито найжорстокіший артилерійський вогонь. У результаті прямого попадання в один з танків спрацювала система активного захисту «Ніж», яка не тільки врятувала екіпаж, а й зберегла боєздатність танка як бойової одиниці. Після того як були виявлені позиції другого ворожого танка, прямим попаданням він був знищений. Усього в бою за Логвинове противник втратив три Т-72, а у наших військових втрат не було. Варто відзначити, що загалом за час боїв під Дебальцевим лише ця танкова рота 1-ї бригади знищила шість танків і один БМП противника.

У ході бойових дій вдалося знайти також «протиотруту» для російських безпілотників, які по суті є ізраїльськими апаратами, що збираються за ліцензією. Так, на Донбасі росіяни втратили п'ять новітніх БПЛА «Форпост» (з приблизно 20 тих, що знаходяться на озброєнні), причому принаймні один раз нашому підрозділу радіотехнічної розвідки вдалося перехопити управління і посадити апарат в районі Пісок під Донецьком. Сталося це в травні 2015 року.

Досить складно було боротися з радіоелектронною протидією противника, адже традиційно військова електроніка – одна із сильних сторін російської армії. Однак завдяки активній допомозі західних союзників і зусиллям нашої військової промисловості останнім часом вдалося переламати і цю тенденцію. Деталей, природно, у відкритому доступі немає, але вже в ході боїв у грудні 2016 року на Світлодарській дузі бойовики відзначали відмінну роботу наших РЕБ і цифрового зв'язку.

Так само непросто на першому етапі було протистояти російській артилерії (не секрет, що 80% втрат пов’язані саме з її роботою). Проте після отримання американських протимінометних радарів і безпілотників польського виробництва, до осені 2016 року було відпрацьовано тактику контрбатарейної боротьби. І вона незабаром стала давати плоди – обстрілів стало значно менше, та й шкоду від них вдалося мінімізувати.

У конфлікті на Донбасі влітку 2014 року росіяни вперше продемонстрували свою нинішню тактику – відпрацювання наступальних дій, перекидання військ і техніки усіма видами транспорту і власним ходом на великі відстані (у тому числі з-за Уралу), розгортання органів бойового управління під маркою проведення раптових перевірок готовності військ і сил.

У той же час американці та європейці останні років 20 відпрацьовували на навчаннях завдання участі їхніх національних і об'єднаних військових контингентів у міжнародних миротворчих операціях, а не зустрічного бою з батальйонно-тактичними групами. В екстреному порядку після 2014 року їм довелося розгортати свою військову машину практично на 180 градусів. І в цьому досвід наших «аеромобільників», які брали активну участь у боях під Луганськом і Донецьком, є для них безцінним. Саме тому американці вже залучають їх дуже активно – взяти хоча б навчання «Анаконда-16», в якому брали участь бійці на той момент 95-ї окремої аеромобільної бригади (нині – десантно-штурмової).

Правда, американські експерти відзначають, що повною мірою український досвід боротьби з російською армією не може бути застосований. Адже росіяни фактично діяли в умовах повного контролю повітряного простору. Водночас одним з головних козирів США була і залишається авіація з її керованим озброєнням. І тому зовсім незрозуміло, як поведуть себе російські бронетанкові групи під ударом групи бомбардувальників, які можуть, за влучним висловом одного з американських генералів, «з висоти 6 миль потрапити 2000-фунтовою бомбою в десятицентову монету».

Для американців може бути корисним і вивчення нашого досвіду щодо випробувань пропагандою. Адже на сьогодні абсолютно ясно, що інформаційна війна РФ проти України почалася задовго до відкритої військової агресії, і продовжує супроводжувати її на всіх етапах, оперативно адаптуючись під поточні цілі і завдання. Причому спрямована вона не тільки на населення України, а й Росії та країн Заходу – зрозуміло, що з різними установками і завданнями. Водночас з початком опору України інформаційна політика Російської Федерації набула рис тотальної військової дезінформаційної агресії.

Загалом варто відзначити, що досвід «гібридної війни» Росії в Україні дозволить США та їхнім союзникам серйозно посилити свою безпеку з оглядом на ризик прямого військового зіткнення в Європі, що залишається реальною загрозою.

А для України така співпраця може дати серйозний імпульс до переходу на новий рівень взаємодії в оборонній сфері з США і НАТО.