Ставки зроблено: тренди депозитного ринку за сім місяців 2017 року

Mind нещодавно аналізував динаміку бази коштів фізичних осіб в українських банках за перше півріччя цього року. У результаті цього аналізу вдалося зробити висновок про те, що монополія держави в цьому сегменті банківського ринку збільшується. Серед лідерів із залучення коштів населення опинилися державні банки, а найбільші відпливи депозитів спостерігаються в російських банках. У свою чергу, ресурс Bankografo.com провів моніторинг трендів депозитного ринку України за січень–липень 2017-го. Пропонуємо увазі читачів стислі результати цього дослідження.

Ставкопад триває, не стримуючи темпів. З початку 2017 року серед 25 гравців ринку жоден банк не підвищив депозитних ставок, один зберіг наявні, тоді як решта знизили на 0,5–5 процентних пунктів, у середньому – на 2,5 п. п. Середня ставка за депозитами з можливістю розірвання опустилась нижче рівня 2011 року.

Навіть середня ставка за «новими» строковими депозитами без права дострокового розірвання опустилася нижче рівня початку 2012-го, хоча таке порівняння не зовсім коректне, адже на той час усі так звані строкові депозити були радше поточними, бо вкладники мали право їх знімати раніше терміну.

Із банківського ринку масово зникають депозити з правом поповнення та можливістю дострокового розірвання. Схоже, депозитний ринок прямує у бік спрощення, за якого залишиться лише два види депозитів: строкові без права зняття та ощадні з вільним рухом коштів.

Так, чотири банки за період січень–липень 2017 року закрили пропозиції термінового депозитного продукту з правом поповнення, внаслідок чого тільки 12 банків з топ-25 учасників ринку пропонують такі продукти.
Ще рідкіснішим різновидом є накопичувальний депозит з правом дострокового розірвання договору, що лишився лише у 10 установах, та й простий строковий вклад старого типу можна знайти тільки в 11 банках першої 25-ки лідерів.

Тренд легко пояснити зміною мотивації банків на фоні засилля вільної ліквідності та постійного падіння ставок.

Простіше кажучи:

a) ваші гроші банкам зараз особливо-то й не потрібні;
b) банкам припала до душі поправка до Цивільного кодексу, що дала повне право за замовчуванням не віддавати вклади раніше строку;
с) банки не хочуть у разі поповнення накопичувального вкладу платити вам через півроку за нинішніми високими ставками, адже сподіваються, що на той момент ставки стануть значно нижчими (гарний індикатор позитивно налаштованого herding behaviour та добра передумова для нижчих кредитних ставок, щоправда, лише з боку вартості ресурсів, а не ризик-премії).

Утім, така поведінка банкірів не дуже радує значний сегмент консервативних клієнтів, що звикли до регулярних заощаджень і не хочуть змінювати банк.

Вкладники, які прагнуть використовувати свій депозитний рахунок як спосіб регулярного накопичення, змушені тепер переходити на ощадні рахунки з вільним режимом руху коштів, що дають право не лише поповнення, а й зняття (останнє для такого типу клієнтів є надлишковою функцією, що фактично не використовується, але за яку приходиться платити у формі занижених процентів, а відтак недоотриманих доходів на заощаджений капітал).

Альтернативою поповненню є лише відкриття нового депозиту за новою ставкою або пролонгація короткого строкового.

Компромісне рішення було запропоноване «Банком N» , який начебто і зберіг накопичувальний вклад у вигляді депозиту «Прибутковий», але при цьому ставку зазначено тільки на термін у три місяці під 13%. Боюсь, що в разі падіння середніх ставок по ринку банк просто скоригує її в бік зниження. Здається, дрібниця, і банк нічим не відрізняється від тих, що пропонують строкові на три місяці, але імовірно, що це гарний спосіб привабити нових клієнтів, що люблять заощаджувати, одночасно залишивши старих клієнтів з накопичувальними рахунками, оскільки їхній накопичувальний депозит не переведуть на ощадний після закінчення терміну. З іншого боку, з таким самим успіхом можна покласти кошти на строковий тримісячний рахунок під вищий відсоток з пролонгацією і заробити більше.

Одержавлений ПриватБанк приводить надмірні ставки до ладу (продовжуючи курс на зниження), але загалом депозити від державних банків лишаються на рівні, а то й вищими, ніж середні по ринку. Так, гроші на річний строковий депозит у гривні при медіані 15,5%, ПриватБанк та Укргазбанк залучають по 16%, Ощадбанк – 14,50%, Укрексімбанк – 13,90%.

Цікаво, що ПБ, спочатку кардинально знизивши ставки взимку, пізніше загальмував активність, явно не встигаючи за темпами загального ставкопаду, що створює новому державному банку додаткові демпінгові переваги і спотворює ринкову конкуренцію (одночасно вимагаючи нових вливань з держбюджету).

Філіальна мережа – зайвий тягар. Насувається діджиталізація. Скорочення витрат на мережу та персонал впливає на вкладників, яким деякі банки пропонують занижені на 0,5–1 п. п. ставки порівняно з депозитами, відкритими онлайн. Один іноземний банк, сфокусувавшись на корпоративному бізнесі та інтернет-банкінгу, закрив відділення в обласних центрах-не-мільйонниках, при пролонгації старих накопичувальних вкладів переводить їх на ощадний рахунок, а для створення строкового підняв ліміт до $25 000, паралельно нав'язуючи гривневу картку, за обслуговування якої щомісяця треба платити мінімум 120 грн.

Долар втрачає популярність. Або ж просто перетікає в кеш. Можна припустити, що найнижчі в історії України ставки за доларовими депозитами посприяють дедоларизації. Який сенс за мізерний процент нести гроші на валютний депозит, наражаючись на ризики зміни валютного законодавства. Як наслідок відтік валютних вкладів населення за перше півріччя склав -9,2%, тоді як обсяг гривневих збільшився на 9,8%, за оперативними даними НБУ.