Інтернет від Зеленського: як «роздати» його по всій Україні

На початку липня президент Володимир Зеленський підписав указ, яким пропонує забезпечити вільний доступ до мобільного інтернету населення України у найвіддаленіших містах та селах країни.

Про те, що ж потрібно запровадити у цій сфері для забезпечення вільного доступу кожного громадянина до Всесвітньої мережі, а також що прописано «між рядками» наведеного указу, розповів Mind голова правління ІнАУ Олександр Федієнко.

З чого потрібно починати «цифровізацію» населення?

Завдяки цифровій інфраструктурі – сукупності дротів, технології,  смуг радіочастот, обладнання, цілодобової роботи зв’язківців, усього, чого не бачить користувач, будуються мережі зв’язку. А вже за їх допомогою впроваджуються всі електронні сервіси, додатки, працює мережа інтернет, ІоТ.

Тому для вирішення питання «цифровізації» населення країні потрібно побудувати наведений «скелет» цифрової інфраструктури. Але, на жаль, сьогодні цьому не сприяє застаріле законодавство.

Оскільки новообраний президент декларує запровадження «електронної країни» для забезпечення доступу громадян до е-сервісів, для вирішення питань у різних сферах, не дивно, що і сфера телекомунікацій не лишилась поза увагою.

Так, відповідним указом голова держави закликає забезпечити доступ до мобільного інтернету на всій території України. У цьому документі чітко розмічені маркери: ефективне використання смуг радіочастот, за допомогою яких можливо забезпечити операторам маневровий фонд для масивнішого покриття території України своїми мережами.

Це «червона картка» для багатьох державних установ щодо ефективності їхньої роботи. Досить часто ми бачимо, як регулятор намагається маневрувати для досягнення цілей щодо впровадження технологій, але не завжди ефективно.

Водночас для того, щоб Нацкомісія зв'язку відчула себе справді регулятором та мала відповідний інструмент (наприклад ефективно керувати обмеженим ресурсом, до якого ми відносимо і смуги радіочастот), Україні не вистачає нового закону. Так, наразі ми живемо у парадигмі кулуарних домовленостей. Наявний закон неефективний, він не працює, тому більшість питань вирішується безпосередньо «в кабінетах».

Як потрібно налагодити регулювання у цій сфері?

Україна може взяти за приклад сучасне європейське законодавство у цій сфері та на його основі розробити відповідний документ. Так, європейські норми прозорі й зрозумілі, тож вони можуть надати поштовх для інвесторів, адже регулюють багато питань – зокрема, ефективність використання спектру частот, технічна нейтральність тощо. 

Тобто у регулятора з'являться інструменти, що допоможуть ефективно розпоряджатися обмеженим державним радіочастотним ресурсом. А їхня наявність здатна привабити на ринок інших гравців.

Що ж робити операторам?

Ті смуги радіочастот, в яких оператори мобільного зв’язку можуть будувати сучасні мережі, наразі зайняті телевізійними технологіями, деякі смуги – спецкористувачами. При тому що Україна давно повинна була вивільнити деякі смуги, на яких раніше працювали телевізійні технології, під потреби мобільних операторів.

Це не нова проблема: про неї давно відомо, але механізми з вивільнення смуг практично не працювали. І хоча профільний комітет ВР вніс відповідний законопроект, але у депутатів так і не вистачило часу його розглянути.

Йдеться про так звані низькі (700–900 МГц) смуги радіочастот, використовуючи які, операторам не потрібно будувати велику кількість базових станцій – наприклад, у сільській місцевості – для охоплення великої території, на відміну від потреб високих смуг радіочастот (1,8 ГГц та 2,1 ГГц). Завдяки цим смугам оператори матимуть можливість досить швидко покрити великі території, автошляхи тощо. Зараз починаються підготовчі роботи з вивільнення першого та другого телевізійного мультиплексу (790–862 МГц) з-під цифрового телебачення. Є надія, що це питання незабаром вирішиться.

Трохи важче зі спецкористувачами (880–960 МГц). Це питання стосується Збройних сил, і там дійсно потрібно провести відповідні технічні роботи, щоб переобладнати системи, що є в розпорядженні у військових, та вивільнити зайняті ними смуги радіочастот. Відповідні консультації вже йдуть. І якщо буде отримано гарантії з боку держави, то передання цих частот – лише питання часу.

Звичайно, максимально швидко впровадити найбільше покриття можливо за допомогою міксу – використання бездротових технологій, розгортання 4G, або, у разі відсутності економічної складової для мобільного оператора – фіксованого радіозв’язку та дротових каналів зв’язку.

У цьому контексті принципово не акцентую увагу на технології 3G, адже є впевненість, що з отриманням нових смуг радіочастот та в разі майбутнього впровадження технології 5G оператори будуть націлені саме на 4G. Це пов’язано з технологічними нюансами – перехід з 5G на 4G відбувається при телефонних дзвінках. До того ж ми вже маємо попередній указ президента про впровадження 5G в Україні.

Які аспекти слід врахувати?

Варто визнати, що в Україні не все так погано з проникненням мережі інтернет навіть у віддалені гірські села. Ми маємо досить велику кількість місцевих, регіональних операторів (я їх називаю «телекомпіхота»), які практично до кожної оселі у селі підвели свої кабельні мережі. Але це не мобільне підключення, то ж з огляду юзабіліті не завжди зручно.

Треба розуміти, що бездротові та фіксовані технології – це питання наявності вибору в споживача. Адже він попри будь-які сучасні обставини все одно матиме потребу як у мобільних, так і у стаціонарних технологічних екосистемах. Але поки що в країні є об’єкти соціальної інфраструктури, для яких питання вартості та швидкостей, надійності може бути чутливим на користь саме фіксованих операторів зв'язку. 

Окремим питання завжди буде формування у кінцевих користувачів попиту на цифрові послуги. Саме через масштабні проекти цифрових трансформацій освіти, медицини, онлайн-комерції тощо, цінність від підключення до таких мереж матиме економічний ефект завдяки впливу на майбутне зростання ВВП.

Ймовірно, з’являтимуться нові моделі співпраці операторів, провайдерів з різних сегментів та нові змісти такого роду діяльності, як телеком (у майбутньому – електронні комунікації). Так, під впливом трансформацій у різних сегментах сам телеком також трансформуватиметься – від просто операторів передачі даних до операторів цифрових платформ та сервісів.

Чи зможуть так звані нерентабельні села (за наявності там користувачів) взагалі колись стати рентабельними? Для цього знадобляться сучасні механізми фондування цього ринку, наприклад, телеком-кредити із низькою ставкою або державно-приватне партнерство із місцевими громадами на принципах co-sharing та інші механізми. Крім того, потрібно буде запроваджувати преференції для учасників ринку, зокрема, скасування деяких податків. Тобто ми знову повертаємося до необхідності запровадження нового сучасного законодавства.