Космічні амбіції: що втрачає Україна через відсутність власного супутника на орбіті
І якими є перспективи розвитку телекомунікаційного супутникового бізнесу
Кабінет міністрів України наприкінці липня 2019 року погодив виділення Державному космічному агентству (ДКАУ) з резервного фонду 28 млн грн на витрати ДП «Укркосмос» на врегулювання в Лондонському міжнародному арбітражному суді спору з канадською MDA в проекті створення і запуску супутника національної супутникової системи зв'язку (НССЗ) «Либідь».
Поки Україна витрачає чималі кошти і намагається здобути перемогу в суді, через відсутність супутника на орбіті ми програємо у сфері телекомунікацій. Як можна вирішити це питання і які перспективи втрачає Україна вже найближчим часом, розповів Mind медіаексперт, член Громадської ради при Нацраді з питань телебачення і радіомовлення Олександр Глущенко.
Згідно зі звітом «Глобальний аналіз перспектив космічної галузі на 2019 і наступні роки» компанії Frost & Sullivan (F&S), до 2030 року загальні доходи ринку виробництва космічних апаратів виростуть до $366 млрд (330,2 млрд євро). Світовий попит на космічні апарати різного калібру, включаючи низькоорбітальні, становитиме близько 12 766 штук. Обсяг ринку послуг запуску космічних апаратів – $102,52 млрд.
За словами менеджера F&S Аруна Кумара Сампаткумара, «наразі існує розрив між попитом на запуск супутників і пропозицією послуг запуску із середнім періодом очікування запуску від шести місяців до двох років для операторів». Проте понад 40 нових учасників по всьому світу розробляють ракети-носії для подолання цього розриву...
Говорячи простіше, можна констатувати, що наступного десятиліття у світі спостерігатиметься підвищений попит на телекомунікаційні супутники, їх запуски. Попередня оцінка ринку – понад $400 млрд. І це без вартості ринку послуг, а він буде якщо не більше, то принаймні порівняним.
А де ж космічна держава Україна в розподілі цього світового «пирога»?
Якщо із запусками у нас є чим змагатися – завод «Південмаш» у Дніпрі та ракетоносії «Зеніт», то на ринку надання телекомунікаційних послуг України поки країна-лузер.
За останні 28 років ми:
- успішно втратили закріплену за нами позицію 38,2 гр. с. д. на догоду росіянам, звичайно;
- погодилися отримати натомість не найвигіднішу точку 48 гр. с. д.;
- замовили у канадської компанії MDA телекомунікаційний супутник Землі за $292 млн;
- потрапили в корупційний скандал з $8 млн, які загубилися між Канадою і офшорами;
- заморозили супутник на складі в Красноярську;
- замовляємо понад 20 років послуги у іноземних компаній, вимиваючи валюту з країни.
Форс-мажор зі станцією управління в Євпаторії ми не беремо до уваги – пішла разом з анексованим Кримом.
Які перспективи?
Варіантів розвитку подій три.
- Довести ситуацію з Канадою до логічного завершення і запуску супутника на ГСО.
Згідно з домовленостями, корисне навантаження під ключ для супутника поставляла канадська компанія MacDonald, Dettwiler and Associates (MDA), яка відповідала в цілому за весь проект.
Супутник «Либідь»
Конструктивно модуль корисного навантаження для космічного апарату виготовлявся в Красноярську, потім поступив до компанії MDA в Монреалі, де відбувалася начинка радіоелектронним обладнанням, а також виробляються бортові антени. Після цього вся конструкція надійшла назад до Красноярська на збирання, яке також повинно було проводитися під контролем канадської сторони.
Запуск за допомогою ракетоносія «Зеніт-3SLБФ», перші два ступені якого виробляються в Україні, був запланований на грудень 2013 року з космодрому Байконур. Орієнтовний термін введення в комерційну експлуатацію планувався на березень 2014 року.
Тільки після позитивного результату, виведення на ГСО, КА «Либідь-1» українська сторона повинна була прийняти в розпорядження і експлуатацію.
- Повернути гроші та відмовитися від супутника, бо канадська сторона не виконала зобов'язання.
Де-юре і де-факто супутник ми не отримали. Витрачені час, гроші, ресурси, можливості.
- Замовити новий, більш досконалий супутник, виходячи з потреб українського і сусідніх ринків і не упустити орбітальну позицію, закріплену за Україною.
Карта покриття супутника «Либідь-1»
Розроблений 10 років тому космічний апарат технологічно застарів. Розробка нового КА дасть можливість переглянути промені і зони покриття, потужність, кількість транспондерів і діапазон, в яких може працювати апарат. Під питанням стоїть використання діапазону C-band, який у всьому світі переходить під потреби мереж 5-го покоління. Зате більш гостро стоїть використання Ka-band для передачі даних.
Поки Україна судиться...
Власний космічний флот дозволить Україні розпочати надання телекомунікаційних послуг цивільним компаніям, надавати послуги армії, організувати спецзв'язок, побудувати хаб між Європою, Африкою, Азією...
А поки ми все втрачаємо і втрачаємо. Статусом космічних держав обзавелися: Монголія, Білорусь – супутник BelInterSat, Азербайджан – 2 супутники AzerSpace, Казахстан – 2 супутники KazSat, Туркменістан – супутник TürkmenÄlem. Космічний флот є у Афганістану – Afghansat, до речі, наш сусід за точкою 48 гр. с. д., Пакистану – Paksat, наш колишній сусід за точкою 38 гр. с. д., у Болгарії – BulgariaSat. Навіть у Монако є на геостаціонарній орбіті супутник MonacoSat.
Азербайджан, до речі, відрапортував, що іноземні клієнти у 2018 році принесли компанії $25 млн, а в І кварталі 2019 року – $19 млн.
Як повідомлялося, контракт між ДКАУ та канадської MacDonald Dettwiler and Associates (MDA) про створення супутника національної системи супутникового зв'язку (НССЗ) «Либідь» був підписаний у грудні 2009 року. Згідно з контрактом, MDA виступає головним підрядником зі створення системи. Супутник створюється на платформі Express 1000HТ ВАТ «Інформаційні супутникові системи ім. академіка Решетньова» (ІДС, РФ).
Фінансування проекту забезпечено за рахунок залученого у 2009 році під держгарантії кредиту Канадського експортного агентства (EDS) обсягом $ 254,6 млн. Реалізація проекту була під загрозою зриву у зв'язку з анексією Криму і втратою українською стороною наземної інфраструктури, що залишилася на півострові. Однак у 2014–2015 роках на материку був створений новий центр управління польотом космічним апаратом, а також новий командно-вимірювальний пункт.
Запуск системи «Либідь» планувався у 2012 році, проте терміни неодноразово зміщувалися. Серед озвучених причин – банкрутство ПАТ «Діамантбанк» (Київ), одним з клієнтів і кредиторів якого з 2015 року виступало ДП «Укркосмос».
Уряд у жовтні 2017 року підтримав пропозицію ДКАУ про дофінансування проекту на $17 млн. У листопаді того ж року ДКАУ озвучило плани із забезпечення запуску супутника наприкінці 2018 року.
Нагадаємо, у грудні 2017 року канадська компанія припинила співпрацю з «Укркосмосом» із запуску телекомунікаційного супутника через зникнення $8 млн у офшорах.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
