Ринок зброї: чому Трамп переймається спрощенням процедури продажу зброї

Американський президент Дональд Трамп наполягає на тому, що США повинні якомога більше спрощувати процес продажу озброєнь іншим країнам, щоб вони не зверталися до конкурентів – Росії та Китаю. Він зазначив, що часто такі угоди зривалися саме через складну процедуру оформлення купівлі. При цьому США такі контракти дають мільярди доларів і забезпечують робочі місця.

Раніше Трамп анонсував, що США взялися за розробку «супер-пупер-ракети» (super dupermissile) – гіперзвукової ракети, що літатиме зі швидкістю, яка втричі перевищує швидкість ракет інших держав, зокрема Росії та Китаю.

Як виглядає бюрократія в цій сфері в США і чому Трамп порушив це питання, пояснив для Mind експерт, екскерівник зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» (2015–2018) Павло Барбул.

Бюрократія по-американськи

Процедура погодження експорту озброєнь у США достатня складна, бо регулюється кількома різними нормативними актами, зокрема, законом про контроль за експортом озброєнь, політикою передання звичайних озброєнь, законом про зовнішню допомогу, міжнародними правилами передачі озброєнь та ін.

Крім того, процедура координується Державним департаментом в особі Бюро військово-політичних справ із залученням інших агентств у різних випадках. Так, у процесі можуть брати участь Департамент оборони, Департамент комерції, Департамент енергетики, Конгрес.

Система продажу озброєнь має два принципових механізми: зовнішні військові продажі (FMS) та прямі комерційні продажі (DCS).

У разі FMS заявка на придбання і операція з продажу йде через уряд США і від імені уряду в особі Офісу регіональної безпеки і трансферу озброєнь Бюро військово-політичний справ Держдепартаменту в тісній співпраці з Агентством з кооперації у сфері безпеки і оборони Департаменту безпеки.

У середньому за такою процедурою проходять продажі озброєння на суму близько $43 млрд. При цьому уряд організовує переговори з американськими виробниками, навчання персоналу країни замовника і забезпечення логістики та підтримки продукції під час терміну служби.

Друга процедура – DCS, яка є процедурою прямого продажу іноземному замовнику обладнання від американських виробничих або торгових компаній і регулюється Директоратом контролю торгівлі оборонною продукцією вищевказаного Бюро військово-політичних справ Держдепартаменту. Таких угод на рік відбувається на суму близько $135 млрд.

При цьому уряд США забезпечує контроль за цільовим використанням продукції та нерозповсюдженням її третім особам.

Як виглядають продажі на практиці

Непоодинокими є випадки, коли замовники домовляються з виробниками і постачальниками, підписують контракт, але процедура отримання експортних ліцензій затягується на роки. У результаті операція стає неактуальною, оскільки уряд США дуже ретельно вивчає її на відповідність національним інтересам, стратегії міжнародної та регіональної безпеки і наявність ризиків порушення стабільності та поширення зброї.

Розуміючи такі складності процедури, часто навіть самі виробники відмовляються від переговорів і угод, якщо обсяг закупівлі не відповідає ризикам і витратам часу та ресурсів на довгу бюрократичну процедуру.

При цьому у сфері оборонної промисловості США задіяно близько 2,5 млн осіб, а це і податки, і робочі місця. Найголовніше – це унікальна компетенція фахівців і технології. Тому цілком закономірно, що зараз уряд звернув увагу на необхідність спрощення (прискорення) процедур для стимуляції зовнішніх контрактів і залучення коштів у економіку США з одночасним просуванням своїх геополітичних інтересів.

Так, якщо політика Білого дому буде спрямована на спрощення процедур експортного контролю, то країни-союзники США отримають реальну можливість швидше отримувати продукцію оборонного призначення, а значить більш ефективно і точно планувати свої стратегічні військові закупівлі.

Американські виробники при цьому отримають (вірніше вже після заяви, впевнений, що отримали) потужний поштовх у переговорах з просування своєї продукції.

Якщо такі обіцянки реалізуються, то США вже найближчим часом зможе серйозно зміцнити позиції на міжнародних ринках озброєння і військової техніки.

Що це означає для України

З одного боку може здатися що ослаблення позицій РФ буде Україні на руку, але, якщо подивитися глибше, то відкриється зовсім інша картина.

Країни, які можуть собі дозволити нові платформи і піти від радянського озброєння, купуючи продукцію західного зразка, будуть поступово виводити з флоту радянські вироби. Такий розвиток подій зашкодить українському ОПК, велика частина якого направлена ​​на продаж запчастин та послуг з ремонту/продовження ресурсу для техніки радянського зразка.

У той же час, виграшною позицією для України може стати тісна співпраця з США. І для цього є відповідна нормативно-правова база у вигляді закону «про підтримку свободи України» (H.R.5859 – Ukraine Freedom Support Act of 2014 року).

Згідно з цим документом США може допомагати Україні просувати продукцію своєї оборонної промисловості на традиційно контрольовані РФ ринки.

Проблема в тому, що на жаль про цей акт законодавства наш уряд ймовірно не знає і не користується.

Так, для «включення» документа потрібна скоординована політична воля вищого керівництва країни і всього сектора оборонної промисловості, розвідувальних і правоохоронних органів. У той же час сьогодні, виходячи з загальнодоступної інформації про обсяги нових укладених контрактів і виграних тендерів, цього процесу ми на жаль, не спостерігаємо.