Стратегія або тактика? Яких реформ потребує «Укроборонпром»

Днями у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (№3822), який передбачає перезавантаження «Укроборонпрому». Документ передбачає корпоратизацію державних підприємств – перетворення їх на державні акціонерні товариства, що дасть можливість створювати спільні підприємства з іноземними партнерами та залучати прямі інвестиції в галузь.

Крім того, раніше в концерні анонсували впровадження проєктного менеджменту для конструкторських проєктів і проведення відповідного навчання конструкторів. Як зазначають у концерні, це допоможе оновити інструменти й підходи до розробок за рахунок оптимізації процесів і суттєвого скорочення терміну таких робіт.

Чи дійсно саме таких змін потребує державний концерн і як вони можуть вплинути на його діяльність, розповів Mind експерт, екскерівник зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» (2015–2018) Павло Барбул.

Що не так із законопроєктом?

Закон добрий, правильний і має місце бути, але не хороший і неправильний популізм, з яким його презентують. У нас підміняють суть – формою.

Якщо подивитися глибше, то краще було б оптимізувати і якісно налаштувати, з максимальною віддачею і з максимальним ККД, підприємства «Укроборонпрому». До того ж зробити це можна і при тій організаційній формі, в якій вони існують зараз.

Обрати ефективний менеджмент, побороти корупцію, освоювати нові зразки військової техніки, випускати якісну техніку, нести зобов'язання перед міжнародними партнерами, виконувати їх і не обманювати. Всі ці можливості є й сьогодні. Для цього непотрібно змінювати законодавство.

При цьому розвиток власної оборонної промисловості, виконання державного оборонного замовлення, забезпечення наших військових якісною продукцією в терміни і за чесними цінами – відсутнє в контексті цього законопроєкту, і виноситься за дужки.

Замість цього пропонується створити акціонерні товариства (АТ), наглядові ради (НР) і не вказується, де взяти гроші на все це. Так, функціонування кожної НР і формування правління, інституту корпоративних секретарів, обов'язкова звітність – це величезні витрати. Крім того, у збитковій структурі підприємств «Укроборонпрому» відсутні джерела, де їх можна було б взяти.

До чого призведе впровадження запропонованих норм?

Цей закон буде черговим популізмом, котрий не призведе до поліпшення якості продукції та ефективності виробництва, а тільки все погіршить. Так, замість зменшення впливу кризи, в яку була загнана оборонна промисловість, тільки збільшуються поточні витрати.

Наприклад, зросте кількість персоналу – не технологічного, а такого, що не має жодного відношення до випуску якісної продукції. Все це тільки збільшить накладні витрати підприємств і ще більше ускладнить просування продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Будуть ускладнені бюрократичні процедури.

Закон хоч і правильний і своєчасний за своєю природою, але в нинішніх реаліях буде неефективним і тільки погіршить поточний стан справ.

Чим ще здивує «Укроборонпром»?

Крім того, важливо відзначити абсолютний дисонанс в політиці й стратегії нинішнього оборонпрому. Декларуючи необхідність повальної приватизації, згортання і «розпилювання» економічно неефективних підприємств, без будь-якого обліку і оглядки на їх науково-конструкторський потенціал, йдеться про навчання конструкторів проєктного менеджменту.

Як конструкторів не навчати, це не дасть ніякої користі, якщо підприємство не прибуткове в розумінні «Укроборонпрому» і підлягає приватизації і закриттю.

Тому завдання органів управління – формувати стратегію розвитку по кожному ключовому підприємству.

Тільки при створенні цінності підприємств ОПК «Укроборонпром» має право на своє існування і отримання грошей з прибутку підприємств.

Зараз же концерн ці кошти реквізує і витрачає на свої потреби. Зокрема, на власний піар чи піар своїх співробітників, що також призводить до збитків підприємств.

Що потрібно інвестору?

Інвестори прийдуть, коли буде чіткий бізнес-план і бізнес-процес. Поки що жодне підприємство «Укроборонпрому» не є достатньо прибутковим для того, щоб бути цікавим іноземному інвестору. Ті підприємства, які виробляють якусь продукцію, наприклад, ДП «Зоря – Машпроєкт» або ДП «Антонов», є швидче конкурентами західним інвесторам. 

Цікаві вони можуть бути теоретично тільки Китаю для отримання деяких технологій. Як було зроблено з підприємством «Мотор Січ» – за відносно невеликі гроші, і ніхто не збирається розвивати тут виробництво. Це їм нецікаво.

Тому говорити про створення надскладних дорогий масивних структур без занурення в суть бізнес-процесів і їх налагодження – це непрофесійно, це брехня. Спочатку потрібно налагодити виробництво продукції, провести капіталізацію підприємств, щоб вони були прибутковими, заробляли гроші. Тільки після цього можна говорити про те, щоб їх корпоратизувати, щоб вони могли залучати інвестиції.

Поки ж запропонувати інвестору немає чого. Сьогодні жодне підприємство не зможе надати якісний бізнес-план для того, щоб іноземні інвестори, західні зокрема, були зацікавлені в нього увійти.

Крім того, є низка механізмів, які дозволять співпрацювати західним інвесторам з нашими підприємствам. Яскравий приклад – завод Delfi, який успішно працює з держпідприємством «Укроборонпрому» на контрактній основі. Вони просто замовляють великий обсяг продукції, і український завод це їм видає. При цьому не відбувається ані відчуження держвласності, ані участь в капіталі, а просто запущені зрозумілі ринкові механізми – і все успішно працює.

Яких змін потребує галузь?

Керівництву «Укроборонпрому» доцільніше було б зайнятися бізнес-процесами.

Так, наприклад, вимагають особливої ​​уваги питання:

• Підвищення конкурентоспроможності, оптимізація цін на продукцію, що випускається, і підвищення її якості.
• Покращення процесів з пошуку зовнішніх замовників.
• Більш тісна робота з Міноборони з розвитку і постановки на озброєння нових зразків техніки з метою їх просування на внутрішньому та зовнішньому ринках.
• Також варто приділити увагу поліпшенню роботи з виправлення зіпсованого іміджу України на міжнародній арені, і зміцненню там наших позицій.

Однак виконання всіх цих завдань, рефінансування прибутку у виробництво нових зразків військової техніки, нові розробки поки не спостерігаємо.

За декларованими принципами, красивими презентаціями, слайдами ми бачимо абсолютний занепад, погіршення показників підприємств оборонної промисловості практично на всіх напрямках.