Гарячі вакансії: як «прибирають» попередників у Кабміні

Зміна людини в кріслі прем'єр-міністра вже традиційно призводить до зміни керівного складу уряду. Так сталося і з приходом до влади його нового очільника Дениса Шмигаля. Останнім часом Кабмін звільнив кілька десятків чиновників, серед яких ексголова Державного агентства лісових ресурсів Андрій Заблоцький, ексголова Держгеокадастру Денис Башлик, ексголова митної служби Максим Нефьодов. До речі, останньому Національне агентство держслужби (НАДС) днями запропонувало три вакантні посади. Після такої «чистки» в уряді заговорили про принципи «рівності і братерства» і навіть зареєстрували законопроєкт №3748, який має припинити свавілля, зокрема, під час звільнення держслужбовців.

Але чи так все виглядає насправді і чи не порушує новий прем'єр свої ж декларації, розповів Mind керуючий партнер юркомпанії ESQUIRES, адвокат Олександр Шкелебей.

19 вересня 2019 року Закон України «Про державну службу» доповнено статтею 87-1, згідно з якою Кабмін може на власний розсуд прийняти рішення про звільнення державного службовця з посади категорії «А» протягом чотирьох місяців з дня призначення прем’єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) з одночасним зарахуванням такого державного службовця за штат відповідного державного органу.

Ця норма набрала чинності 25 вересня 2019 року й була неоднозначно сприйнята у правовому колі, адже надає можливість при зміні уряду безпідставно звільнити людей з «неполітичних» посад, так би мовити «без пояснення причин».  

За загальним правилом звільнити особу можуть через її здібності (їх невідповідність) чи поведінку або виробничу потребу підприємства (ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року).

Отже, згадана новела мала полегшити так зване розставляння своїх на місцях, що ніби й не погано для політичних посад, проте цілком не притаманно і не виправдано для службовців «неполітичних» посад, які мають бути насамперед професіоналами, а не командними гравцями.

Будь-хто скаже: така практика й завела Україну у скрутне економічне становище, адже працюють не професіонали своєї справи, а лояльні до політичного керівництва держави.

Призначення 4 березня Дениса Шмигаля на посаду прем’єр-міністра України ознаменувало не лише анонсування нового економічного курсу, але й дало формальні приводи для застосування наведеної статті 87-1.

Здавалося б, що в цьому поганого?! Хоче новий прем’єр працювати зі своїми людьми і не тільки на посадах міністрів і їхніх заступників, але й керівників та заступників центральних органів виконавчої влади, наприклад, Державної податкової служби України.

Цинізм і подвійні стандарти проявилися пізніше.

Виявляється, Шмигаль і новий уряд розуміли абсурдність та протиправність такого механізму звільнення, адже під завершення чотиримісячного строку реалізації статті 87-1 саме з їхньої ініціативи розроблений проєкт закону №3748 від 26 червня.2020 року, яким, зокрема, передбачене виключення згаданої статті із закону.

Законопроєкт розроблено Національним агентством України з питань державної служби (що цікаво, що голову цього органу та його заступників звільнили одними з перших розпорядженнями Кабміну від 10 та 20 березня 2020 року) за дорученням прем’єр-міністра України за наслідками наради від 12 червня 2020 року.

У пояснювальній записці до проєкту закону, під яким підпис залишив особисто прем’єр-міністр, зазначається, що метою розробки документу є, зокрема, забезпечення виключно обґрунтованих звільнень з посад державної служби. Серед проблем, які пропонується розв’язати прийняттям проєкту, – «можливість необґрунтованих звільнень з посад державної служби». Крім того, в описі суті законопроєкту «передбачається вилучення положень, які є підставою для необґрунтованих звільнень державних службовців категорії «А».

Трішки цікавої статистики. З тридцяти звільнених Шмигалем – трьох звільнили 25 червня 2020 року. Тобто в той самий день затвердження прем’єр-міністром законопроєкту №3748. Ще шість державних службовців звільнено з посади розпорядженням Кабінету Міністрів України вже після наведеної дати.

Отже прем’єр-міністр України (навіть, якщо припустити, що раніше він не знав про незаконність цього механізму звільнення) усвідомлено підписав 9 необґрунтованих розпоряджень Кабінету Міністрів України про звільнення державних службовців категорії «А» на підставі ст. 87-1 закону.

Чому ж продовжують використовувати ст. 87-1 навіть після того, як самі визнали її незаконність?! Виникає стійке враження, що проєкт закону розробили, щоб уникнути тієї ж долі, що й «попередники».

Для остаточного розвіювання сумнівів щодо дійсної мети проєкту закону, пропонуємо ще звернутися до його  прикінцевих та перехідних положень (пп. 4 п. 2 розділу ІІ), якими пропонується закріпити, що становище держслужбовців уже звільнених та зарахованих за штат регулюється так само, як було вказано у ст. 87-1, що пропонують виключити з закону. Простіше кажучи, тим кого вже необґрунтовано звільнили, дороги назад немає: або півроку за штатом і звільнення, або три пропозиції про переведення на посади категорії «Б». 

Навіть у радянські часи репресованих з політичних мотивів реабілітували, наприклад, академіка Корольова, проте ми до цього так і не дійшли.

Схоже, новий уряд почав свою роботу зі свідомого застосування механізму «закріплення за собою влади», що суперечить нормам національного, міжнародного законодавства та здоровому глузду. Яке ваше гарантоване Конституцією право буде наступним?