Фокус із кроликом: як притягнути прихованих бенефіціарів до реальної фінансової відповідальності

Фокус із кроликом: як притягнути прихованих бенефіціарів до реальної фінансової відповідальності

І якою при цьому буде доля номінального директора

Этот материал также доступен на русском
Фокус із кроликом: як притягнути прихованих бенефіціарів до реальної фінансової відповідальності
Фото: pixabay

Багато хто з дитинства пам'ятає класичний фокус, коли ілюзіоніст несподівано дістає із, здавалося б, порожнього циліндра справжнього живого кролика. Ефектне видовище! Через дитячу наївність ми не намагалися знайти в цьому трюку логіки, нам просто хотілося повірити в диво. Але діти виросли – і в дорослому житті зіткнення з подібними фокусами не завжди приносить позитивні емоції. Особливо, коли замість капелюха порожньою виявляється скарбниця підприємства, яке раптом не може розрахуватися за боргами перед усіма кредиторами. Місце фокусника, успішно керуючого ілюзією, займає кінцевий бенефіціар. Він задовго до «шоу» підготував «фокус» (виводив активи, створював фіктивних кредиторів і «ширму» у вигляді корпоративної структури) і тепер уміло пред'являє світу (кредиторам) по черзі то «кролика» – номінального директора, то порожній капелюх – неплатоспроможну компанію. Зазвичай такі «трюки» закінчуються тим, що кредитори компанії йдуть ні з чим.

Як залучити до фінансової відповідальності особу, яка керує своєю фірмою через підставного керівника? Чи реально змусити несумлінного власника заплатити за боргами? І що робити з самим номінальним директором? Відповіді на ці питання спеціально для Mind шукала адвокат, експерт з корпоративного права та відповідальності контролюючих осіб компанії Юлія Курило.

Що таке субсидіарна відповідальність?

Перш за все, необхідно знати, що до відповідальності за боргами неплатоспроможної компанії може бути притягнутий неофіційний/реальний власник/керівник бізнесу, який дає в компанії обов'язкові до виконання розпорядження. Така людина відповідає за зобов'язаннями поряд з офіційним директором, зазначеним у реєстрі юридичних осіб часто лише формально.

Для цього й було запроваджено інститут так званої субсидіарної відповідальності. Він дозволяє в разі виявлення фінансових махінацій із боку керівників і власників підприємства покладати на них та їхнє особисте майно тягар розрахунків із кредиторами бізнесу. Українські суди все частіше вдаються до подібної практики в процедурі банкрутства.

Згідно зі статтею 619 Цивільного кодексу субсидіарний боржник відповідає за зобов'язанням (платить кредитору) в разі, якщо в основного боржника (компанії-банкрута) недостатньо власних активів, щоб погасити борг. Тобто за рахунок субсидіарного боржника відбувається погашення тієї частини боргу, що залишилася несплаченою після продажу майна компанії-банкрута.

Субсидіарна відповідальність власників і керівників бізнесу можлива в межах провадження в справі про банкрутство – на його завершальній стадії, коли стає зрозуміло, яка саме частина боргів залишилася непогашеною.

Як можна використовувати цей механізм?

Подавати заяви про застосування цього виду відповідальності може ліквідатор підприємства – призначений судом арбітражний керуючий. Саме він у процесі банкрутства аналізує фінансовий стан компанії.

Під час такого аналізу арбітражний керуючий з'ясовує, чи були з боку керівника, засновників, акціонерів або інших осіб дії, що стали причиною фінансової неспроможності компанії або погіршили її проблеми. Таку заяву про покладання субсидіарної відповідальності на третю особу ліквідатор подає не раніше, ніж буде продано майно банкрута, і якщо виручених коштів виявиться недостатньо для повного погашення заборгованості перед усіма кредиторами.

Важливо пам'ятати, що фізичні особи за боргами компанії-банкрута відповідатимуть тільки в тому разі, якщо їхні дії призвели до неплатоспроможності або погіршили її. Може йтися про якісь умисні дії.

Наприклад, власник, розуміючи, що кампанія тоне, і рятуючи майно, продаватиме його підставним фірмам за фіктивними угодами. Або виводитиме кошти на фіктивні компанії за фіктивними договорами.

Бажаючи сховати сліди своєї незаконної діяльності, керівники і власники бізнесу знищують документи (первинні бухгалтерські документи), а також дані аналітичного обліку. Подібні дії, якщо вони будуть встановлені, однозначно вказують на недобросовісність контролюючих осіб і можуть стати підставою для притягнення їх до відповідальності за боргами компанії.

Хто відповість за боргами?

Коло осіб, стосовно яких може бути застосована субсидіарна відповідальність, окреслено законом досить широко. До таких осіб належать засновники (учасники, акціонери) компанії, керівники боржника, а також інші особи, які беруть управлінські рішення або дають вказівки.

Інакше кажучи, у будь-якому сучасному бізнесі може бути така людина, яка сидить у найвищому кабінеті будівлі або на кращому пляжі Кіпру. Однак саме його слово є вирішальним в ухваленні доленосних для компанії рішень. Він може бути не пов'язаний із компанією офіційно, може значитися її акціонером. Але, якщо буде встановлено, що саме він фактично керує бізнесом і причетний до прийняття рішень, які зробили компанію банкрутом, відповідати буде саме він – а не той, хто записаний у реєстрі.

Якщо така особа формально-адміністративно з компанією не пов'язана, докази її причетності до негативного для кредиторів сценарію доведеться пошукати. Очевидно, що на допомогу тут прийдуть і дані серверів із корпоративною поштою, і показання свідків, і всі можливі документальні свідчення.

Суду потрібно надати переконливу картину того, як у цій компанії приймалися управлінські рішення. Ліквідатору належить спілкуватися з номінальними директорами та працівниками, переконуючи їх у необхідності розкрити об'єктивні дані, що стосуються роботи підприємства-банкрута. Практика показує, що найціннішу інформацію щодо справи можуть надати саме ці люди.

Ліквідатор зобов'язаний проаналізувати, коли виникли борги, чому підприємство стало неплатоспроможним і хто за це відповідальний. А кредитори й суд контролюватимуть повноту й достовірність такого аналізу.

А що ж у разі банкрутства чекає підставного директора, який не має фактичного впливу на діяльність фірми, проте діє відповідно до вказівок фактичного керівника? Особа, яка усвідомлює свій статус управлінця, однак робить недобросовісні дії за вказівками третьої особи, також понесе персональну фінансову відповідальність за боргами підприємства. Незважаючи на специфіку подібних корпоративних правовідносин, такий керівник, як повністю дієздатна особа, зобов'язаний діяти розумно в інтересах компанії, усвідомлюючи значення своїх дій.

Досвід застосування

Можливість застосування субсидіарної відповідальності в Україні була передбачена досить давно, однак лише недавно практичне застосування зазначеного інструменту набуло ширшого значення.

Зарубіжна практика залучення кінцевих бенефіціарів до субсидіарної відповідальності має більш багату історію. Проте варто очікувати, що й українські суди все активніше стануть брати її на озброєння. Так, Світовий банк і МВФ наполягають на розвитку цього правового інституту, а його застосування підвищує індекс інвестиційної привабливості країни.

Приклад із практики

На слуху у юристів є цікавий приклад. До субсидіарної відповідальності був притягнутий кінцевий бенефіціар фірми, чий інтерес в бізнесі був прихований за офшорними структурами. Ліквідатору компанії вдалося встановити, що ця людина постійно брала участь у робочих нарадах, мала власний робочий кабінет в офісі та електронну пошту з корпоративним доменом, була присутня на зустрічах з клієнтами. А також давала усні вказівки співробітникам і приймала рішення, що стосуються кадрових питань. При цьому формально-адміністративних зв'язків із бізнесом не мала. Проте всі вищезгадані факти в їх сукупності свідчили про її фактичний контроль над бізнесом, який став згодом банкрутом.

Існують і інші приклади. Так, в одній зі справ фактичний контроль третьої особи над підприємством встановлювався з її інтерв'ю й інших публікацій у ділових журналах; з даних анкет ідентифікації клієнтів банку, де кінцевий бенефіціар визнає свій інтерес і вказує свій бізнес як джерело походження доходів; з письмових свідчень бенефіціара, наданих в іноземні арбітражі тощо.

Той факт, що право на звернення з позовом до контролюючих осіб надано ліквідатору, не позбавляє кредиторів можливості діяти. Перш за все, кредитор може надавати суттєву допомогу ліквідатору в зборі відповідних доказів. І тут у адвоката з'являється велике поле для діяльності.

На жаль, в Україні досить широко поширена практика зміни керівників і власників перед тим, як бізнес цілеспрямовано «пускають на дно». Усі знайомі з таким способом «ліквідації» компанії – продати її соціально неблагополучній людині, яку неможливо знайти, або невстановленій особі за втраченим паспортом. Ця згубна «звичка» має незабаром зійти нанівець. Адже реальних власників і керівників, які довели бізнес до банкрутства, це більше не рятує. Субсидіарна відповідальність дозволяє подивитися на ситуацію не з формальної точки зору, а розібратися по суті.

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті