За позику віддяка: як запускається процедура банкрутства
І до чого приготуватися директорам компаній
У такого терміну як «банкрутство» в Україні вельми неоднозначна репутація. З надією на те, що все «само собою розвидніться» або «прилетить чарівник у блакитному гвинтокрилі», директор і власник бізнесу живуть до останнього. Втім, їх можна зрозуміти: для будь-якого керівника визнати свою справу занепалою складно в першу чергу емоційно. Ми обожнюємо історії успіху, однак про історії провалу воліємо мовчати. Тим більше, що банкрутство у нас в країні сприймають радше як синонім «похорону» для бізнесу, ніж як процедуру його оздоровлення. Про те, як банкрутство може стати точкою старту у «друге життя» компанії, спеціально для Mind розповіла Юлія Курило, адвокат, експерт з питань персональної матеріальної відповідальності власників і керівників бізнесу.
Коли настає відповідальність?
Чим більше люди знатимуть про можливості, які надає процедура банкрутства для відновлення і фінансового оздоровлення бізнесу, тим менше буде страхів. Особливо, якщо врахувати, що законодавець спрощує вхід у процедуру, пришвидшуючи її. У той же час, компанія, недобросовісно приховуючи свою неплатоспроможність, заганяє себе все глибше в боргову яму, чим порушує баланс інтересів між боржником і кредитором.
Останній, не знаючи про труднощі свого контрагента, плануватиме бізнес, розраховуючи на справедливу компенсацію. А не отримавши її, зіткнеться з касовим розривом – і, як наслідок, з загрозою неплатоспроможності. А далі – ефект доміно.
Боротися з цим явищем почали на законодавчому рівні. Основний правовий документ, що стоїть на сторожі економічної безпеки, – Кодекс із процедур банкрутства. Він зобов'язує директора підприємства-боржника звернутися до Господарського суду протягом одного місяця з моменту, коли розрахунок з одним або декількома кредиторами означатиме неможливість виконання грошових зобов'язань перед іншими бізнес-партнерами.
Простіше кажучи, це той самий момент, коли директор розуміє: оборотні кошти компанії недостатні для розрахунку за поточними зобов'язаннями.
Як це працює?
Стимулом до виконання цієї вимоги закону є відповідальність за порушення зобов'язання повідомити про неплатоспроможність компанії в строк. Директор відповість за зобов'язаннями компанії як солідарний боржник, якщо суд встановить, що підприємство так і не звернулося до суду протягом одного місяця після настання ознак неплатоспроможності.
Розберемося на конкретному прикладі з практики. У Господарському суді м. Києва розглядалася процедура банкрутства одного з підприємств. Фірма-боржник систематично не виконувала своїх зобов'язань перед контрагентами, що підтверджується цілою низкою програних раніше судів.
Аудит підтвердив, що директор довгий час подавав до податкової адміністрації неправдиву інформацію – завищував балансовий прибуток, хоча насправді підприємство зазнавало збитків. Як вдалося з'ясувати суду, критична ситуація з платоспроможністю боржника виникла саме в звітному періоді, який спливав наприкінці 2018 року. У той же час, процедуру банкрутства підприємства було відкрито лише 19 травня 2020 року за заявою одного з кредиторів. Спотворюючи фінансову звітність, директор приховував фактичне банкрутство, що в підсумку істотно вплинуло на права й інтереси його кредиторів. З'ясувалося, що, нарощуючи заборгованість, підприємство не мало активів для розрахунку з кредиторами.
Це і стало, на думку суду, причиною для накладення на директора солідарної відповідальності за борги підприємства, яке він раніше очолював. Варто відзначити, що саме рішення Господарського суду відповідно до українського законодавства може встановити подібний факт порушень і стати підставою для стягнення з директора боргів компанії на користь кредиторів.
Коли застосовується норма про солідарну відповідальність?
Не поспішайте робити прогнози щодо революції в галузі корпоративних боргів. З даного судового прецеденту можна зробити один висновок: умовою для застосування солідарної відповідальності до директора є доступ до фінансової звітності боржника в процедурі банкрутства.
Як доводити часові межі фактичного погіршення фінансових показників і виявляти ознаки критичної неплатоспроможності боржника в разі відсутності у суду документів бухгалтерської звітності? Юристам поки що незрозуміло. Але можна сказати одне: недобросовісна поведінка, пов'язана зі знищенням/спотворенням документів звітності, не може слугувати індульгенцією від запроваджених законодавством елементів захисту стабільності господарського обороту.
У рамках процедури банкрутства кредиторам надано й інші інструменти, що дозволяють покласти тягар боргів на керівників і власників бізнесу компанії-боржника. Грамотне і своєчасне розпорядження ними збільшує шанси кредиторів дістатися своїх грошей.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
