«Дія.City» на гальмах: чи встигнуть народні обранці затвердити всі норми до кінця року

У Верховній Раді вже зареєстровано два з трьох законопроєктів від Мінцифри №4303 та №4305, необхідних для запуску спеціального правового режиму «Дія.City», і два альтернативні законопроєкти від депутатів партії «Голос» (№4303-2) та ОПЗЖ (№4303-1). Було обіцяно, що в першому читанні депутати розглянуть увесь пакет проєктів законів уже до кінця року. Проте зараз стає очевидно: «Дія.City» пригальмувала. 

«Чому?» – запитання комплексне. Співзасновник компанії BWN Group, голова громадської організації «Електронна республіка», радник Міністра інфраструктури з ІТ Євген Поремчук поділився з Mind думками, що впливає на процес запровадження проєкту «Дія.City».

Дія.City: пропозиція

Нагадаю: «Дія.City» – це спеціальний (і віртуальний) правовий режим для ІТ-галузі, який передбачає посилений правовий захист від рейдерства та свавілля силовиків, гнучке (GIG-контракти) працевлаштування як альтернативу ФОП-моделі співпраці, зрозумілі правові інструменти для іноземних інвесторів і податкові преференції резидентам режиму.

Останній пункт поки є тільки в теорії, оскільки зміни до Податкового кодексу ще в роботі. Запровадити режим «Дія.City» пропонується одразу на 15 років.

Однак внесені законопроєкти показали, що такі преференції дадуть не всім, а лише резидентам – тим, хто відповідає цілій низці визначених критеріїв (працює за «айтішними» КВЕДами, декларує зарплату працівників від $1400, має в штаті 9 і більше співробітників тощо).

Роль регулятора режиму й контролера, що вирішуватиме долю резидентства ІТ-компаній, Мінцифра лишає за собою, віддаючи «на аутсорс» лише просування «Дія.City» у суспільстві та перед інвесторами: цю функцію вирішили перекласти на Об’єднання резидентів «Дія City», членство в якому зробили обов’язковим.

…і реакція

Після публікації законопроєктів реакція самої ІТ-галузі була неоднозначною. З одного боку, за словами Михайла Федорова, до «Дія.City» вже в чергу шикуються компанії, готові працювати по-новому, з іншого – багато хто лишився невдоволений стараннями Мінцифри. Мовляв, отримали не те, на що розраховували.. Хто правий? І перші, і другі!

Дійсно, про свою готовність стати резидентами «Дія.City» публічно заявила низка відомих ІТ-компаній, серед яких Reface, BWN Group, Ajax, Nika Tech Family. І навіть найбільший за кількістю абонентів мобільний оператор «Київстар», за моїми даними, планує виокремити ІТ-напрям в окремий юніт і зробити його резидентом «Дія.City».

Для компаній цей спецрежим привабливий пропонованими податковими умовами та захистом від неправомірного переслідування правоохоронними органами, можливістю привернути увагу іноземних інвесторів.

Керівник проєкту «Дія.City» Олександр Борняков за кілька тижнів до реєстрації законопроєктів розповідав ЗМІ, що після презентації «Дія.City» Мінцифри отримало багато відгуків і «абсолютна більшість із них – позитивні». 

«Учасники ринку розуміють, що до проблем нарешті підійшли комплексно та з урахуванням інтересів галузі. Інколи ми отримуємо відгуки з певним скепсисом щодо втілення «Дія.City» у життя. Але це нормально – багато років галузь годували обіцянками, нереалістичними проєктами або просто обманювали», – розповідав пан Борняков. 

Проте після кількох гучних критичних заяв від ІТ-асоціацій та компаній риторика дещо змінилася. 

«Ми неодноразово стикалися з тим, що окремі гравці ринку бачили у проєкті вирішення своїх конкретних бізнес-інтересів. Більш того, бажання переписати правила гри під себе було настільки великим, що окремі учасники запропонували надати їм можливість самостійно написати законопроєкти. Профільним держорганам, у тому числі Міницифрі, пропонувалося залишити лише функції узгодження та подання законопроєктів до Верховної Ради», – пояснював замміністра, наголошуючи, що мета «Дія.City» – функціональне середовище для розвитку високотехнологічних галузей, а не пільги для окремого сектору економіки.

Так керівник проєктного офісу Дія.City реагував на критику внесених законопроєктів, оскільки в ЗМІ почали лунати думки представників ІТ-компаній та асоціацій про те, що запропонована в зазначених законопроєктах – не те, чого очікував ІТ-бізнес.

Головними претензіями стали регуляторна роль Мінцифри, обов’язковість участі в Об’єднані резидентів, відсутність можливості обирати модель співпраці «компанія – ФОП» і те, що преференції надаватимуться виключно компаніям-резидентам, хоча на ранніх етапах обговорення йшлося про підтримку всієї індустрії загалом.

Дійшло до того, що з'явився альтернативний законопроєкт від народних обранців партії «Голос», який частину питань, за твердженням його авторів знімає. Саме із цього моменту стало помітно, що державний проєкт підтримки ІТ-галузі дещо збавляє темп. 

Чому пригальмували?

Як уже згадувалося, причин цьому декілька.

Політичні. Отримати електоральний бонус у вигляді підтримки високоосвіченого середнього класу сьогодні хоче кожна з політичних сил (зокрема, і «Слуга народу», яка рекламує тези нардепа Єгора Чернєва про підтримку ІТ-галузі).

Низка спроб підтримати галузь (яка частіше просить залишити її в спокої, ніж про підтримку) закінчилися відвертим провалом, проте політичні гравці цих спроб не полишають: занадто виграшною видається роль рятівника вітчизняного ІТ. Саме тому, певно, замість депутатських правок і пропозицій з’являються альтернативні законопроєкти чи навіть спроби введення окремої групи ФОП «для айтішників». 

Економічні. Стимулювання галузі, яка й так зростає на 20–30% щороку, за умов більш нагальних карантинно-економічних проблем виглядає питанням із категорії «потрібно, але не критично». Тому нардепи, певно, цілком свідомо пріоритетизують наразі інші ініціативи, необхідні «на вчора».

Концептуальні. Ініціативи, прописані в основоположних документах «Дія.City», нові не тільки для галузі, а й для країни. Цілком логічним видаються запитання, наприклад, щодо вирішення судових спорів у сфері трудових відносин при використанні GIG-контрактів (чи настільки в нас гнучка судова система, щоби швидко зрозуміти всі особливості й ухвалювати правосудні рішення?), втрати резидентства (як поновитися, як оскаржити, що робити з GIG-контрактами, які поза зоною не діють) і багато-багато інших. А як бути тим, хто не пройшов відбір у резиденти?

Лобістські. Протидія багатьох великих гравців вітчизняного ринку, не готових змінювати роками відпрацьовану модель роботи (і доволі успішної роботи) надзвичайно відчутна. Їх можна зрозуміти з огляду на наступну, ключову, причину.

Відсутність довіри суспільства та бізнесу до влади. Ідея допомогти розвиватися вітчизняній ІТ-індустрії – не нова. Допомагати намагалися часто й по-різному, але закінчувалося все практично однаково: ініціатива не знаходила підтримки серед самих айтішників і згорталася.

Сьогодні бувалі гравці ринку називають введення спрощеної системи оподаткування та можливість співпраці з ФОП чи не єдиним подарунком держави, який дійсно допоміг становленню галузі. А відбулося це, нагадаю, ще за часів президентства Леоніда Кучми.

У країні, де наявність закону не гарантує його виконання, досить важко вірити обіцянкам тих, хто пише закони. Яскравий приклад: резидентів до «Дія.City» заманюють, зокрема, обіцянками зупинити тиск силовиків – і це при наявності розпіарених «Маски-Шоу Стоп!», які, за обіцянками, мали якраз покласти край цьому тиску.

До речі, а чи не буде відсутність ІТ-компанії в реєстрі резидентів «Дія.City» символічною командою «фас» для любителів вилучити техніку в рамках якого-небудь кримінального провадження? Чи не стане втрата чи відсутність статусу резидента приводом для візиту в ІТ-компанію податкової/Держпраці /пожежників /санітарів лісу (потрібне підкреслити), які раптом «побачать» ухиляння від сплати податків/ приховані трудові відносини/ дим без вогню/ порушення прав білоголових орланів (потрібне вони підкреслять самі)?

Бентежить і бажання Мінцифри керувати режимом: де гарантії, що навіть умовну «хорошу владу», що дотримується обіцянок і дійсно працює в інтересах галузі, не замінить погана, яка «закрутить гайки»?

Закон завжди можна переписати – знайшовся б лише привід. Той же Парк високих технологій у Білорусі з відомого на увесь світ ІТ-хабу за кілька тижнів перетворився на інструмент контролю над галуззю репресивної машини останнього диктатора Європи. 

То що робити?

Вихід простий. Потрібен діалог між владою, бізнесом та суспільством. Результатом цього діалогу має стати державна підтримка ІТ-галузі. Більшість меседжів як прихильників, так і противників режиму «Дія.City зводяться до тези «нас не почують». Тож, можливо, варто сідати за стіл переговорів, панове? Щоби вас почули, потрібно говорити тому, хто має вас почути.