Паралельна армія: чому Україна посилює озброєння прикордонників і Нацгвардії

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков днями заявив про початок у Франції робіт зі складання катерів для української Прикордонної служби, контракт на виготовлення яких був підписаний ще минулого року. Як і навіщо Україна нарощує озброєння не тільки ВСУ, а й Прикордонної служби та Національної гвардії, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.

У державах по всьому світу, крім армії, є й інші силові структури, які виконують певні функції, наприклад, Прикордонна служба або Національна гвардія. Однак не скрізь їхнє озброєння дублює армійське. В Україні після 2014 року склалася ситуація, при якій Прикордонна служба, а особливо Національна гвардія України є вкрай мілітаризованими. Вони мають у своєму розпорядженні не тільки важке озброєння, як-от танки і артилерія, а й за деякими напрямами їхнє озброєння краще за якістю, ніж стандартні армійські іноземні зразки. І на це є об'єктивні й суб'єктивні причини.

Кордон на замку

Для того щоб зрозуміти роль і місце Прикордонної служби та Нацгвардії, які підпорядковуються міністру внутрішніх справ України, слід звернутися до недавньої історії війни на Донбасі. До початку «нульових» прикордонні війська трансформувалися в службу – було вилучено все важке озброєння, бронетехніка. І до 2014 року Прикордонна служба посилено будувалася за європейським зразком. Основний упор робився на військовослужбовців контрактної служби, які зазвичай були місцевими жителями прикордонних територій.

Однак після початку російської агресії в Криму й на Донбасі така практика виявила всі негативні моменти. Частина прикордонників залишилися в окупованому Криму, присягнувши агресору, а на Донбасі місцеві прикордонні частини довелося масово посилювати зведеними загонами з інших напрямків.

Крім того, вже перші бої показали, що прикордонникам потрібно важке озброєння. У зв'язку із цим влітку 2014 року на державному рівні – постановою Кабінету Міністрів України №376 від 26 серпня – було прийнято рішення про посилення озброєння. Після чого Прикордонна служба отримала від армії необхідну кількість СПГ-9, ПТРК «Фагот», РПГ-7В, АГС-17, а також ЗУ-23.

Після закінчення активної фази прикордонники стали отримувати новітнє озброєння, причому переважно іноземного виробництва. Відбулося різке посилення в усіх напрямах.

Для доглядових груп в аеропортах і на залізниці було закуплено 4000 пістолетів-кулеметів Heckler & Koch MP5 під патрон 9 × 19 мм «парабелум». Йде масовий процес відмови від пістолетів Макарова радянського виробництва.

Відбулося масове насичення безпілотними літальними апаратами: тільки в листопаді 2020 року було підписано контракти на постачання 5 БПАК Matrice 200 (у комплекс входять 3 квадрокоптери і станція наземного управління) – для Харківського прикордонного загону та Головного центру підготовки особового складу ДПСУ «Оршанець».

Також буквально днями міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що у Франції почалося будівництво катерів FPB 98 MKI для Державної прикордонної служби. Всього за контрактом минулого року прикордонники отримають 20 таких суден, з яких п'ять планується побудувати в Україні.

Посилять і авіаційну складову: з 55 вертольотів Airbus, які Україна купує у Франції, частина піде в авіаційні підрозділи ДПСУ. Планується що до 2023 року всі Мі-8 замінять на французькі гелікоптери.

За планами, Україна має отримати 21 вертоліт моделі Н-225 (11-тонна двомоторна машина, здатна транспортувати 19–25 пасажирів або 10 тонн вантажів). Також очікується 10 вертольотів Н-145 (4-тонна машина, розрахована на 8–10 пасажирів і двох членів екіпажу) і 24 вертольоти Н-125 (2-тонна машина, 5–6 пасажирів і два члени екіпажу або 1400 кг на зовнішній підвісці ).

Народжена у війні

До Революції гідності такої структури, як Національна гвардія, просто не існувало. Навесні – влітку 2014 року в умовах війни її довелося формувати на базі наявних частин Внутрішніх військ. Уже під час боїв Нацгвардія стала отримувати новітнє озброєння – наприклад, саме в її складі вперше «понюхали пороху» під Слов'янськом у квітні – липні 2014 року новітні БТР-4 вітчизняного розроблення. Правда, останні були з нереалізованого іракського замовлення, але суті це не міняє.

Так само в Нацгвардії з'явилися перші танки Т-64Б1М. Їх взяли прямо із цехів у Харкові, де танки модернізували для постачань у Демократичну Республіку Конго. Згодом їх було доповнено стандартними для ЗСУ Т-64БВ (нині модернізовані за стандартом «машина зразка 2017 року» з використанням сучасних засобів зв'язку й модернізацією системи управління вогнем).

Під час війни в складі Нацгвардії також з'явилися артилерійські частини – причому озброєні не тільки буксируваними зразками типу Д-30, а й 122-мм самохідними артилерійськими установками 2С1 «Гвоздика».

Після закінчення активної фази бойових дій частини Нацгвардії почали переозброюватися сучасними піхотними системами. Радянські снайперські гвинтівки замінено на західні зразки «нерадянського» калібру, зокрема на потужні великокаліберні 12,7 мм.

Нацгвардія отримала із США також принаймні 500 гранатометів PSRL-1. По суті це модернізований радянський РПГ-7, який виробляє фірма AirTronic з 2016 року. Крім того, авіація Нацгвардії буде також переозброєна вертольотами французького зразка.

Повна бойова готовність

Надходження важкого озброєння в неармійські формування України є, скоріше, вимушеним заходом. В умовах збройного протистояння на східному Донбасі країна змушена використовувати буквально всі наявні ресурси.

Що стосується досить швидкого отримання нових зразків озброєння й техніки для ДПСУ й Нацгвардії і, як факт, кращого оснащення, ніж загалом по армії, то тут дається взнаки зайва бюрократизація процесу прийняття на озброєння ЗСУ. Ще з радянських часів для того, щоб що-небудь потрапило в стройові частини, цей зразок мав пройти державні випробування, які дуже часто затягуються на роки. Водночас МВС України купує й поставляє у свої частини озброєння просто за фактом – дуже часто й без проведення тендерів.

І ще один важливий момент. Рано чи пізно постане питання щодо деокупації окупованих територій Донбасу та Криму. У цьому разі всі ці процеси створення «паралельної армії» зіграють тільки «в плюс». Крім того, зазвичай всілякі міжнародні угоди (наприклад, як у колишній Югославії) мають на увазі контроль території саме неармійський структурою. У нашому випадку це Національна гвардія. Та й брати під контроль кордон буде набагато простіше за допомогою бронетехніки й добре озброєних і підготовлених прикордонників.