Вигідний розпил: як чиновники планують бюджетні кошти під себе

Наприкінці лютого Український інститут політики оприлюдниввласну збірку з топ-10 напрямків витрат держбюджету, доцільність яких викликає сумнів у платників податків. Мова йде, в тому числі, і про зарплати чиновників та заходи, які заплановані на 2021 рік. 

Як же формуються ці джерела витрат, і як перевірити, куди витрачаються бюджетні кошти розповіла Mind керуюча партнерка адвокатського об'єднання CompLex group Олена Доненко.

Аби питання розподілу державних коштів не виглядало примарним, а натомість мало цілковито реальні процедури та рамки, українське законодавство передбачає поетапне формування держбюджету та його подальше цільове розподілення і  окреслює коло осіб, які мають відповідні повноваження щодо витрат державних коштів та несуть відповідальність за звітування перед населенням.

Мова про розпорядників державних коштів, які відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України обираються шляхом бюджетних призначень.

На офіційному сайті Державної казначейської служби України у відкритому доступі ведеться Єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, мета якого – надання актуальної інформації щодо кількості установ та організацій, що входять до зазначеного реєстру.

Про що це для пересічних громадян?

Можна сказати, це – офіційне представлення тих, хто керує обігом державних коштів, причому можна побачити усю ієрархію тих, хто має доступ як до загальнодержавного, так і до місцевих бюджетів різних областей.

Згідно із положеннями чинного Бюджетного кодексу України, бюджетні установи, призначені розпорядниками, мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженим кошторисом тощо.

Втім, це більше про «плюшки», а ось з іншого боку бюджетних витрат – відповідальність за їхню недоцільність.

«Асорті» з юридичних покарань прописане у тому ж Бюджетному кодексі, там зазначено, що недобросовісні розпорядники можуть своїми діями підпасти під адміністративну, дисциплінарну, цивільну та кримінальну відповідальність, у залежності від обставин та тяжкості скоєного правопорушення.

Розглянемо до прикладу найсуворіше кримінальне покарання. Аби «наразитися» на нього, згідно зі статтею 210 Кримінального кодексу України, потрібно виявити та підтвердити факт «нецільового використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням».

Зловмисникам у цьому випадку загрожуватиме до двох років виправних робіт, або до трьох років позбавлення волі, якщо мова про окремо взяту особу.

А ось витрати бюджетних коштів в особливо великому розмірі за попередньою змовою групи осіб, каратиметься обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі від 2 до 6 років без права обіймати певні посади строком до трьох років.

Хто і як має звітувати про витрати?

Якщо говорити про цільове спрямування бюджету, витрати державного значення, гроші на які беруться саме з державної казни, то вимагати пояснень щодо цільового розподілу бюджету проблематично.

На відміну від витрат з місцевих бюджетів, тут система звітування перед громадою простіша.

Більшість громад запровадили практику вчасного публічного звітування про виконання бюджету. У «малих» та «середніх» громадах звітує голова, у «великих» – керівники фінансових управлінь (відділів).

Відповідно до статті 28 Бюджетного Кодексу України публічне представлення інформації про виконання місцевих бюджетів здійснюється до 20 березня року, що настає за звітним.

Отже, якщо громадяни мають питання до цільового розподілу коштів та цікавляться, куди витрачаються їхні податки, законодавство України надає можливість робити це хоч і не на глобальному, втім на суттєвому рівні.