Заземлитись-надихнутись: як сучасне мистецтво може змінити життя маленького міста

Як поява сучасної культурної інституції змінює життя Соледара та чому все це – не лише про якісне дозвілля, а й про нові можливі життєві сценарії в місті, розповів Mind менеджер арт-резиденції «Заземлення»,організованої Патформою культурних ініціатив «Ізоляція», краєзнавець Михайло Кулішов.

Платформа культурних ініціатив «Ізоляція» була заснована 2010 року в Донецьку на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів, звідси і назва. У червні 2014 року її територію захопили озброєні представники самопроголошеної «Донецької Народної Республіки», після чого інституція перебралася до Києва. Попри переїзд, тема Донбасу весь час була у фокусі програмної діяльності «ІзоляціїЇ». Нарешті влітку 2020-го платформа повернулася на Донбас, а саме в невелике місто Соледар.

Першим масштабним проєктом «Ізоляції» на новому місці стала серія короткострокових резиденцій для митців «Заземлення», яка триватиме до серпня. Її мета – мовою сучасного мистецтва привернути увагу до екологічних і соціальних проблем у регіоні, спровокованих людською діяльністю. Митці протягом тижня живуть у Соледарі й працюють над мистецькими проєктами, які потім залишаються в місті.

Я працюю менеджером арт-резиденції «Заземлення» в Соледарі. Суть моєї роботи – безпосередня взаємодія з митцями. Я знайомлю їх із Соледаром, з околицями міста, із регіоном загалом. Консультую щодо всіх питань, пов’язаних із цією місцевістю. Допомагаю встановити контакт із місцевими жителями. Тобто допомагаю резидентам за тиждень максимально побачити, почути й відчути Соледар. Я вірю, що будь-яка місцевість може стати потужним джерелом натхнення. Може наштовхнути на цікаві думки та ідеї. І за перший місяць «Заземлення» я мав нагоду в цьому переконатися.

Про культуру в невеликому місті 

Соледар – невелике промислове місто, тут мешкає менше 11 000 людей. Поява сучасної мистецької платформи в такому містечку багато що преображає. Зміни відбуваються не одразу, це  більше довгострокова культурна інвестиція в життя міста й регіону. Але дещо можна побачити вже.

У великих містах є сформовані центри сучасного мистецтва, там насичене культурне життя, і люди можуть обирати куди піти сьогодні, а куди – завтра, подивитися цю виставку чи сходити на цю лекцію або кінопоказ. У маленьких містах цього немає – немає не лише широкого вибору культурного дозвілля, а й культурного дозвілля як такого. Тож Соледару пощастило, що «Ізоляція» переїхала саме сюди.

Камера 41-біс в екскурсійній шахті у Соледарі

Передусім у місті з’явився якісний громадський простір, де люди зможуть отримувати нові знання й досвід, надихатися, творити. Тут проходитимуть лекції, тренінги, кінопокази, виставки, сюди приїжджатимуть гості з усієї України, щоб поділитися цікавими ідеями та презентувати свої проєкти. І головне – люди отримали простір для спілкування. Тепер ти завжди знаєш, куди варто піти, якщо є потреба в якісному спілкуванні, бажання подискутувати чи зустрітися з однодумцями. А якісне спілкування – це фундамент міцної й активної громади.

Крім того, поява «Ізоляції» в Соледарі – це можливість для місцевих жителів отримати новий естетичний досвід. Йдеться про сучасне мистецтво, яке може не всім подобатися, але воно, беззаперечно, є новим і цікавим для Соледара. Складно сказати, чи є у місцевої громади запит на сучасне мистецтво. Щоб цей запит був, люди повинні бачити, знати, мати певний естетичний досвід. Поява в місті «Ізоляції» дасть змогу отримувати цей досвід, бачити щось нове й формувати власну думку щодо сучасного мистецтва. А далі – і потребу в ньому.

Герої проєкту – хто вони?

Як показує досвід першого місяця арт-резиденції «Заземлення», особливу цікавість все це викликає в молоді. Саме молоді люди активно ходили на презентації проєктів, слухала митців, ставила їм запитання. Важливо, що дехто з художників активно залучав місцевих підлітків до роботи над проєктами. Наприклад, мистецький дует з Києва – Ірена Тищенко і Тетяна Павлюк – просто під час презентації запропонували підліткам разом із ними завершити інсталяцію, для якої використали штучну кров, воду та кристали солі.

Київські художники Юрій Кручак і Юлія Костерєва, які представляють мистецьку ініціативу Open Place, – теж резиденти «Заземлення» – разом із підлітками створили два відео. Перше – про занедбаний Білокам’янский завод вогнетривких матеріалів. В основі другого – пісня, написана учасниками проєкту. Але найважливіше те, що під час роботи над відео митці ділилися з молодими людьми концепцією освіти за принципом «рівний рівному». Коли кожен учасник має голос, може пропонувати ідеї, сперечатися та ділитися досвідом незалежно від віку чи соціального статусу. Молоді люди побачили, що освіта може бути й такою.

Підготовка проєкту дуету Open Place, Юрій Кручак – в центрі

Подивитися на рідне місто з іншого ракурсу запропонував соледарцям саундартист Назарій Заноз. Він тиждень досліджував місто і його звуки, щоб створити десятихвилинну аудіопрогулянку Соледаром та околицями. Присутні на презентації проєкту соледарці намагалися вгадати, де який звук був записаний. І це теж – про вміння дивуватися звичним речам і цінувати їх.

Що мистецтво дає місту

Поява в місті «Ізоляції», приїзд митців з усієї України, проєкти, створені в Соледарі, – все це певної мірою дає змогу соледарцям по-новому подивитися на звичні речі, які нас оточують, відчути цінність місця, у якому ми живемо. Якщо ти щодня ходиш повз промислові об’єкти, бачиш довкола себе вже звичний тобі степ чи руїни розсолопроводу, то ти навряд побачиш в цьому щось особливе. Коли ж люди з усієї України приїжджають сюди, надихаються, творять цікаві проєкти, то це є свідченням, що твоє місто теж має свою красу й цінність. І це – важливо. До речі, абсолютно всі гості резиденції захоплюються дивовижним донбаським степом.

Для міста це важливо й у глобальній перспективі. Воно чіткіше проступає на туристичній карті України, приваблює людей, які дізналися про Соледар із новин або з дописів у соцмережах, зокрема і митців, які побували на резиденції. Все це сприяє ще й руйнуванню стереотипів, бо існує певний набір кліше: Донбас – це вугілля, шахти, терикони, а зараз ще й війна. А це дуже різноманітний регіон – від Приазов’я до лісів на півночі області. Це різні кліматичні зони, різна природа. Донбас – це не лише терикони, це ще й степ, крейдяні гори, соляні шахти. І все більше людей їдуть на Донеччину, дивляться, відкривають тут щось нове – і так поступово руйнують всі ці стереотипи.

З переїздом «Ізоляції» місто отримало ще один туристичний об’єкт, який має зацікавити передусім місцевих жителів. Якщо туристи з усієї України їдуть у Соледар, щоб побачити соляні шахти, бо для них це щось нове й дивовижне, то для місцевих новим і дивовижним є центр сучасного мистецтва. І ті можливості – культурні, мистецькі, соціальні, які він пропонує. Сподіваємося, що в майбутньому сюди приїжджатимуть і жителі інших міст, містечок і сіл – знайомитися з Соледаром, з «Ізоляцією» і з творами сучасного мистецтва.  І не лише молодь, а й люди різного віку.

Все це пожвавить культурне життя міста, а ще – і це важливо – сприятиме подальшому розвитку Соледара не лише як міста виключно промислового. З’являться нові можливі сценарії життя в місті. Молодь побачить, що не обов’язково жити за тим сценарієм, за якими жили всі попередні покоління у твоїй родині. Що може бути по-різному. Що завжди є вибір. І що не обов’язково їхати в інші міста, щоб реалізувати себе, адже будь-яке місто, навіть невеликий Соледар, дає простір для розвитку і втілення своїх ідей. Просто це легше робити, коли є приклад і коли є люди, які готові ділитися власним досвідом і знаннями.