Гроші для МСБ: які чотири кроки потрібні для отримання інвестицій
І чому інвестиційний клімат країни не є визначальним фактором
Отримати кредит чи знайти інвестора – два найпоширеніших варіанти для малого та середнього бізнесу (МСБ) отримати фінансування. Перший зазвичай значно простіший і швидкий. Наприклад, напередодні ПриватБанк знизив ставки за бізнес-кредитами. Другий варіант складніший, але теж можливий. Як МСБ отримати інвестиції і що для цього потрібно, розповів Mind менеджер інвестиційних проєктів групи компаній «Октава Капітал» Сергій Гарбар.
Останнім часом доводиться чути з різних джерел, що для ринку України є значні інвестиційні ресурси, але не вистачає якісних проєктів. Також часто, згадуючи інвестиційний клімат України, мають на увазі лише великі міжнародні інвестиційні кейси. Переконані, що більша частина інвестицій могла б бути залучена саме в малий та середній бізнес.
І це, можливо навіть, левова частка потенціалу української економіки може реалізуватися через проєкти, незалежно від інвестиційного клімату як такого.
Працюючи із сегментом інвестиційних проєктів малого та середнього бізнесу, регулярно спостерігаємо чотири типові ситуації, при яких для реалізації інвестиційного проєкту випадає принаймні один з обов’язкових першочергових кроків: «проєкт – команда – бізнес – інвестиції».
1. «Є інвестиції – немає проєктів» (або «крок інвестора»)
Є доступні фінансові ресурси, інвестиційні фонди, компанії, приватні інвестори, що готові інвестувати, але для них не існує проєктів, котрі:
а) відповідають їхній інвестиційній стратегії,
б) якісно опрацьовані, продумані з погляду маркетингової аналітики, джерел сировини, каналів збуту, бізнес-моделі, інвестиційних показників проєкту;
в) не мають команди або лідера, які здатні його реалізовувати.
Останній пункт, коли немає команди для реалізації проєкту, досить поширений. У кращому разі може бути одна людина-ініціатор, яка прагне створити новий бізнес, але не має релевантного досвіду, команди спеціалістів, які б могли в хорошому розумінні слова «освоїти» інвестиції.
Досить часто є проєкт, але в ньому немає бізнесу. Тобто бізнес є, але відсутні можливості масштабувати та заробити на такій інвестиції.
Причиною може бути вузька ринкова ніша, висококонкурентний ринок або повна його відсутність на цей момент, низька рентабельність або неконкурентні показники в порівнянні з альтернативними проєктами інвестування.
Що робити інвестору? Він, як правило, і так знає: бути відкритим, доступним, зрозумілим, говорити про бажання інвестувати і свої інвестиційні пріоритети, підтримувати команди та проєкти.
2. «Є ідея/проєкт – немає бізнесу»
Простіший випадок, але критичніший через відсутність у проєкті економічної доцільності його масштабування.
У такій ситуації до інвестора звертається команда з проєктом і готовністю до його реалізації та розвитку бізнесу. У команди може бути успішний досвід роботи в цій сфері, але обмежені власні фінансові ресурси й певною мірою підготовлений інвестиційний проєкт.
Класичний приклад такої ситуації – це команда випускників університету, колеги наукової установи чи комерційної організації, так звана R&D команда, що має ідею, вміє втілити її в життя (створити прототип), але не має адекватної ринкової ситуації фінансової моделі. У такої команди може бути дійсно перспективне ноу-хау, розробка, прототип. На цій «лабораторній» розробці навіть можуть отримувати дохід.
Але після інвестиційного аналізу масштабування та розрахунку економічних складових такого проєкту бачимо, що в ньому «немає бізнесу», не сходиться «юніт-економіка», відсутній достатнього розміру ринок або інша причина.
Що робити ініціатору? Універсальної поради немає – моделювати різні сценарії розвитку бізнесу, експериментувати з бізнес-моделями, розглядати інші ринки або інші товари чи послуги. У середовищі IT-стартапів є таке поняття як «робити півот (pivot)».
Може бути доцільним його застосування і для класичних інвестиційних проєктів МСБ. Спілкуватися з потенційними інвесторами та прислухатися до їхніх порад.
3. «Є діючий бізнес/проєкт – потрібні інвестиції на розвиток»
Тут одразу можна навести приклад будь-якого діючого малого чи середнього бізнесу. Харчове підприємство, молочні чи кондитерські вироби, виробник будь-якого продукту з полиці супермаркету (FMCG). Це бізнес, який працює, у нього є виробничі потужності, нематеріальні активи, він стабільно працює та готовий до розвитку.
Це може бути такий собі «свічний заводик», що працює на свій регіон і не йде далі. Часто ним керує підприємець-практик без сучасних MBA та бізнес-курсів. У його розумінні джерело інвестицій – це кредит у банку, накопичені дивіденди, або він має декілька бізнесів, що підтримують один одного.
А залучити інвестиції ($2–3 млн чи більше) для модернізації бізнесу або побудови нових виробничих площ «від третьою сторони», з інвестиційного фонду чи приватного інвестора, такий підприємець навіть не планує. Адже для цього потрібно:
- показати потенційному інвестору управлінську звітність, що в його фінансах «під капотом», де часто він сам не все до кінця розуміє;
- довіритися, розкрити деталі бізнесу, бізнес-моделі, що створює додаткові комерційні ризики;
- побороти страх втрати бізнесу через недобросовісного потенційного інвестора. Чи реальна така загроза? Останнім часом вона все більше лише фантом, але історії зі спробами рейдерства успішних підприємств в інформаційному просторі періодично все ще з’являються.
Тож потрібно відверто зазначити, що реалізації таких інвестиційних проєктів частіше трапляються за умови, коли, наприклад, до управління підприємством долучаються нове покоління.
Діти закінчують університети, бізнес-школи й добре розуміються в сучасних технологіях розвитку бізнесу, можливостях залучення інвестиційного капіталу. Або власник такого підприємства, відчувши потребу розвитку, сам пройшов навчання, отримав ступінь МВА, розробив стратегію розвитку, відвідав міжнародні виставки та підприємства за кордоном. І тоді в нього з’являються нові ідеї та бажання їх реалізувати.
Що робити? Наводити лад в управлінні фінансами, докладно розраховувати інвестиційний проєкт, виділяти для нього власні ресурси. Досвід показує, що ризик успішного інвестування в такі проєкти часто виникає через занадто довгі ланцюжки ухвалення рішень.
Оптимально, для взаємодії з інвестором виділяти спеціаліста, котрий знає всі бізнес-процеси, має повну довіру власника й доступ до інформації та займається насамперед підготовкою інвестиційного проєкту.
4. «Є лише ідея»
Це коли існує проєкт, але він ще зовсім неопрацьований, «сирий», часто це навіть не проєкт, а ідея якогось продукту, послуги, бізнесу. Такі ідеї народжуються зазвичай у спеціаліста зі значним досвідом роботи в галузі.
Він багато знає та вміє, можливо, навіть накопичив капітал, і хоче розпочати власний бізнес. У такого проєкту небагато шансів на успішне залучення інвестицій через:
- відсутність команди та/або навиків управління командою;
- відсутній або мінімальний досвід управління бізнесом;
- відсутність детально підготовленого інвестиційного проєкту з ринковою аналітикою та фінансовою моделлю.
Що робити? Якщо коротко, то пройти всі три кроки до інвестора «проєкт – команда – бізнес» власними ресурсами, і тоді інвестор зробить крок назустріч своїми «інвестиціями».
Але є й добрі новини
Підсумовуючи, ще раз наголосимо, що для малого та середнього підприємництва інвестиційний клімат в Україні звичайно ж має значення, але не таке критичне, як для великих міжнародних інвестицій.
І в ситуації певного зниження інвестиційної активності в масштабні проєкти дає «вікно можливостей» для МСБ, яке при зростанні економічних показників країни теж змінюватиметься.
Ми точно знаємо й знаходимо підтвердження серед колег – інвестиційних аналітиків та інвесторів, що в Україні сьогодні внутрішні інвестиційні ресурси не просто існують, а й у значний обсягах, зокрема для МСБ.
І останнє: ключова проблема й на ринку «великих інвестицій», у тому числі міжнародних, і на рівні інвестицій у малий та середній бізнес – це відсутність якісно підготовлених проєктів та спеціалістів для їхньої реалізації. Українські інвестори готові зробити свій «інвестиційний крок», але поки чекають на кроки малого та середнього бізнесу «проєкт – команда – бізнес».
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
