Продається все: на що варто звернути увагу інвесторам під час приватизації

Третя спроба повномасштабно запустити приватизацію почалася два роки тому. Сума надходжень у держбюджет від продажу державного майна збільшилася на 350%: із 547 млн грн у 2019 році до 2,2 млрд грн у 2020-му. Цілі на цей рік не менш амбітні: продати держмайна на 12 млрд грн. Крім дрібних об’єктів, до аукціону готують АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», 3-зірковий готель «Козацький» і 4-зірковий «Президент», завод «Більшовик».

Заступник голови Фонду державного майна України (ФДМУ) Тарас Єлейко під час Mind Invest Club у Львові розповів, наскільки прозорою й чесною є третя хвиля приватизації і на які об’єкти слід звернути увагу інвесторам.

Захід відбувався в рамках Leopolis Jazz Fest 26 червня за підтримки юридичної компанії Juscutum, компаній Avellana Gold, Bacardi, Onur та в партнерстві з АСС та Міжнародним інвестиційним офісом. Основними темами для дискусій були актуальні інвестиційні ідеї та можливості в Україні.

Mind публікує основні тези з виступу Тараса Єлейка.

Третій хвилі приватизації передували ваучерна приватизація 1993 року, коли за допомогою майнових сертифікатів люди отримували частку в державному підприємстві; і приватизація під інвестзобов’язання. У результаті першої спроби передати держпідприємства в приватні руки в Україні з’явилося покоління олігархів, а друга – довела більшість заводів до жахливого стану.

Україна серед усіх пострадянських держав залишилася тією, у якій процес приватизації довгий. Після 30 років незалежності й спроб зруйнувати командно-адміністративну економічну систему під управлінням держави досі є 3644 підприємства й 1,2 млн об’єктів майна: будівлі, інженерні споруди, недобудови, земельні ділянки, транспорт, устаткування.

Усім цим багатством управляє 96 органів: від міністерств до комісій і служб. Кожен орган має під управлінням декілька десятків, а то й сотень об’єктів, якими воно часто розпоряджається не ефективно. При цьому стратегічно важливих підприємств, зокрема оборонних, – близько 700.

Усі інші підлягають приватизації, адже ті самі послуги приватний бізнес надає в рази якісніше. І тут ФДМУ виступає як агенція з продажу. Основна ціль, яку ми ставимо перед собою, – це спростити до мінімуму процес приватизації, щоб купівля майна в держави нічим не відрізнялася від купівлі в приватному бізнесі.

Ми звели всі постприватизаційні умови до необхідних двох: соціальні й екологічні. Як було колись: держава виставляла перед інвестором цілу низку умов, наприклад за рік добудувати будівлю, яку вона не змогла добудувати за 30 років. Інвестору не залишалося нічого, крім того, щоб виконувати імперативи держави. Тепер кожним об’єктом покупець у праві розпоряджатися на власний розсуд, втілювати там свої ідеї, а не виконувати забаганки держави.

Зробити процес прозорим було непростим викликом. Насамперед усі об’єкти реалізуються на «Prozorro. Продажі», де не можна завадити конкурентам, не можна «порєшать». «Prozorro.Продажі» визнали одним із найкращих антикорупційних стартапів світу у 2017 році на конкурсі від Citibank. Крім того, кожен аукціон є публічним. Інформація про дату аукціону є доступною для всіх інвесторів.

Ми створили friendly-сайт із повним переліком лотів. Колись пропозиції друкувалися в газеті дрібним шрифтом. Із вихідної інформації інвестор міг дізнатися лише про кількість працівників на підприємстві й площу приміщень. Тепер до кожного об’єкта є двомовний тизер і віртуальна кімната даних.

 

У ній доступна вся первинна інформація: від технічних договорів до дебіторських і кредиторських угод. По одному підприємству завантажується по 3000 сторінок документації, яка розміщена в різних теках.

Інвесторам є до чого придивитися. Одним із перспективних напрямів середньої приватизації є спиртова галузь, яка має чимало державних активів, виставлених на продаж.

 

До приватизації готується низка державних хлібокомбінатів. Свого часу ці комбінати були однією з ключових ланок аграрного виробничого процесу, який монопольно контролювала держава.

 

Історія з в'язницями – це радше про ревіталізацію будівель в'язниці. Це може стати прикладом ефективної співпраці держави й бізнесу.

 

На приватизацію виставлено також чимало регіональних невеликих портів. Напрям може стати цікавим для інвестора, адже під реалізацію приватного порту інвестору простіше залучити іноземне фінансування. 

 

До приватизації ми готуємо торфову галузь. В Україні розташовано один із найбільших резервів торфу, з якого, на жаль, нічого не виробляється. Тут державна власність не впоралася зі своїм завданням.

 

І врешті велика приватизація знову запустилася. Дати продажу двох об'єктів ми вже оголосили. Цікавим для інвесторів є ОГХК, один із найбільших у світі виробників титанових руд, особливо у зв'язку зі зростанням вартості сировини.

 

Також у приватні руки перейде завод «Більшовик» у Києві, територія якого , найімовірніше, буде використана забудовниками під девелопмент. Але частина виробництва буде збережена.