Чиї ваги вагоміші? Як у Офісі Генпрокурора вигадали нові правила для позивачів

Чиї ваги вагоміші? Як у Офісі Генпрокурора вигадали нові правила для позивачів

І як вони діють у межах судової справи

Этот материал также доступен на русском языке
Чиї ваги вагоміші? Як у Офісі Генпрокурора вигадали нові правила для позивачів
Фото: depositphotos

Офіс Генерального прокурора України (ОГПУ) час від часу заявляє про власну ефективність і про те, що дбає про сумлінне виконання законів як громадянами, так і державними і приватними компаніями. Наприклад, наприкінці липня ОГПУ вперше повідомив громадянину про підозру в піратстві. Також цей правоохоронних орган запроваджує інші «зручні» стандарти для позивачів. Про нові умови для подання позовів, які запроваджує Офіс Генерального прокурора, і чому чинне законодавство в цьому разі ні до чого, розповів Mind партнер Esquires, адвокат Опанас Карлін.

Ні процесуальні «фільтри», ні підвищення ставок судового збору не змогли достатньою мірою розвантажити суди. Що не кажи – українці, на кшталт античних еллінів, люблять судитись.

Здається, непересічний спосіб побороти цю напасть знайшли у Офісі Генерального прокурора (ОГПУ) – притягати до кримінальної відповідальності за шахрайство … позивачів.

Коли не варто подавати позов? 

Нові процесуальні стандарти від ОГПУ (під загрозою кримінальної відповідальності):

  • Якщо маєш сумніви в наявності права – ніколи не звертайся до суду (суд може задовольнити позов, що призведе до закінченого складу шахрайства).
  • Якщо сумнівів не маєш – перевір документи, які точно не стосуються справи, в них може бути безліч недоліків, які неодмінно посіють сумніви (що має призвести до п. 1).
  • У «обґрунтування» свого позову подавай документи, які не підтверджують (бажано, спростовують) позовні вимоги (інакше притягнуть за приховання від суду таких документів). Якщо таких документів немає – шукай.
  • Зрештою, не подавай позов.

Схоже на маячню? Але це все зовсім не жарт, а сувора реальність – на глибоке переконання найвищого керівництва Офісу Генерального прокурора звернення до суду з позовом утворює склад злочину – шахрайство.

У повідомленні про підозру за підписом заступника генерального прокурора у 2021 році особі ставлять у провину шахрайство, яке мало вираз (виключно) у таких діях:

  1. подання позову до суду;
  2. ненадання суду документів (невідомо яких), які спростовують позовні вимоги;
  3. присутність у судових засіданнях;
  4. надання суду підробленого документу (жодних співпадінь з реальністю: і документ не підроблений, і до суду підозрюваний його не подавав, і значення для справи він не мав);
  5. подання апеляційної скарги;
  6. подання заяви про виправлення описки (щоправда, цю заяву подала інша особа).
Чиї ваги вагоміші? Як у Офісі Генпрокурора вигадали нові правила для позивачів
Чиї ваги вагоміші? Як у Офісі Генпрокурора вигадали нові правила для позивачів

І це все. Більше ніяких дій не інкриміновано. Правда.

При цьому з матеріалів господарської справи очевидно вбачається (і прокурору про це відомо), що пункти 4 і 6 є вигадкою (для зв’язки слів, так би мовити). Заяву про описку подала інша особа, а «доказ» суду подав взагалі процесуальний опонент.

Тобто те, що могло б скидатися на щось протиправне – безневинний витвір прокурорської уяви. Це не становить жодних перешкод для кримінального провадження – навпаки.

Не бентежить прокурора й наявність судових рішень, що набули законної сили. Факти і докази – для шмаркатих слинтяїв.

Заступник генпрокурора нутром відчуває злочин, і жодні докази йому не завадять присікти зло.
Шах і мат, як кажуть шахісти.

Які позови привернуть непотрібну увагу?

Уявіть собі ініційований вами господарський судовий спір про визнання права власності.

Коли ваш процесуальний опонент подає до суду власноруч посвідчену копію документу. Цей документ не має жодного значення для вирішення справи, і суди його не беруть до уваги (зокрема, ніколи не посилаються на нього у своїх рішеннях).

Програвши справу у всіх інстанціях, ваш опонент не знаходить нічого кращого, ніж заручитися підтримкою прокуратури, яка поводить експертизу того (наданого суду вашим опонентом) документа і виявляє, що у 1996 році в нього щось додрукували на тій самій друкарській машинці.

При цьому невідомо коли додрукували, не виключено, що до підписання того документу, тобто у межах процесу його складання. Для чого це потрібно? Правильно! Ваш опонент і прокурор подають заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на нововиявлене «підроблення».

Суди відмовляють у перегляді, чемно натякаючи на те, що зазначений документ (підроблений він чи ні) жодним чином не стосується справи та не впливав на її вирішення.

Які ще можливості загарбати ваше нерухоме майно залишаються в опонента. Законних, звісно, немає. Крізь шпарину можливостей мудре око прокурора вбачає ледь помітні обриси АРМА. Еврика! Треба накласти арешт на майно, передати його АРМА, а та продасть (вже ні) чи передасть в управління кому треба.

Неістотний нюанс – потрібні кримінальне провадження і «фігурант». Це легко, треба лише сказати (написати), що той підроблений документ подав не ваш опонент, а ви. Це дрібниця. Ну і додати, що цей документ був центральним доказом (без цього ніяк). Не хвилюйтесь, це лише для підозри. Передадуть майно до АРМА, і все якось стане на свої місця.

Отже, країна з такою «ефективною» прокуратурою – непереборний магніт для інвесторів.

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті