Донат на перемогу: навколо чого об’єднувати український бізнес

Донат на перемогу: навколо чого об’єднувати український бізнес

І як залучити іноземні інвестиції у країну, що воює

Этот материал также доступен на русском языке
Донат на перемогу: навколо чого об’єднувати український бізнес
Фото: depositphotos.com

У пошуках нової концепції безпеки Президентом Володимиром Зеленським було анонсовано створення глобальної ініціативи United 24, завдяки якій будь-хто може надати фінансову підтримку Україні у формі донатів. Зібрані кошти влада обіцяє спрямувати на цілі оборони, розмінування та розв’язання гуманітарних питань. Як іще можна «попрацювати на перемогу», і чому саме зараз – найкращий момент для технологічного ривка, спеціально для Mind розмірковує адвокат Олександр Таламанчук.

Того, що зроблено сьогодні першими особами держави в зовнішньому медіапросторі та волонтерами всередині країни, цілком достатньо, щоб зупинити гнану «батогом і телевізором» армію супротивника. Але цього замало для перемоги. То як же нам подолати ворога, який перевищує нас за площею, населенням та озброєнням?

Глухий кут еволюції

24 лютого на Україну напала «друга армія світу». Але зрештою виявилося, що ми воюємо не з армією, а проти кріпацтва. Поки країни Євросоюзу розвивали доктрину прав і свобод, у росії за 30 пострадянських років стався стрибок у минуле. З огляду на це гасла із серії «ми за ціною не постоїмо» жахають своєю живучістю.

А усвідомивши за два місяці війни масштаб деградації населення росії, обумовлений ідеологією політичних інститутів, можна припустити, що в разі загальної мобілізації це населення піде «асвабаждать братні народи» із торжеством і танцями. Саме тому, до слова, санкції не дали швидкого та бажаного ефекту, а переговори щоразу зазнають фіаско.

Усвідомлення того, що на нас напали люди, що зайшли в еволюційний глухий кут, знімає полуду з очей. І нівелює меседжі про те, що з ними можна «по-людськи» та «на дипломатичному рівні». Єдина можливість виграти цю війну – лише силою.

Взяти на озброєння

Ці умови в сухому залишку вимагають від українського уряду переходити від прохань і стогонів до реальних дій та бізнес-планів. Усе, що ми могли отримати просто так – отримано, дякувати нашим союзникам і партнерам. Решту ми можемо лише придбати, взяти в кредит або побудувати самі.

Щоб купувати зброю в умовах вільного ринку та воєнних дій, потрібен постійний потік коштів. Нам його організують волонтери, програми, анонсовані Президентом, та підтримка від країн-союзників. Проте з часом ресурси як у громадян, так і держав, що нам співчувають, вичерпуватимуться, а розраховувати на швидку перемогу наразі не доводиться.

Ще один метод, так само вже анонсований урядом, – це ведення за підтримки інших країн претензійної роботи зі стягнення коштів із росії, а також золотовалютних ресурсів ЦБ рф. Цей шлях, попри всю його привабливість, має один головний недолік – термін реалізації. Судові процеси у Міжнародному кримінальному суді тривають роками. І жодних легальних механізмів щодо прискорення процедури передання російських грошей на рахунки України на сьогодні не передбачено.

Також можна розглянути шлях натуральних репарацій – тобто передавання Україні всіх можливих та необхідних їй ресурсів. Однак мінусом цього сценарію є така сама відсутність достатньої правової бази для цих дій.

Окрім вищезгаданих варіантів, ми можемо отримати позику або кредит від союзників на купівлю літаків та зброї дальньої дії. Укласти договір/меморандум про те, що гроші буде повернено після відповідного стягнення з росії.

Можемо включити до порядку денного переговори з провідними корпораціями світу. Попросити їх про допомогу. Скинутися, так би мовити, на пару ескадрилей і кілька тисяч ППО та зброї дальньої дії. Або ж надати можливість компаніям та міжнародним організаціям інвестувати в розвиток оборонної промисловості України.

Ще один варіант – шукати ресурси та можливості всередині країни, щоб інвестувати у свій ВПК і, незважаючи на війну, активно налагоджувати системи самозабезпечення.

Партії вихідного дня

Почасти навантаження щодо забезпечення армії всім необхідним уже взяв на себе український бізнес та волонтери. Поки одні проводять збори та закуповують усе – від шоломів до дронів, бізнес налагоджує «партії вихідного дня» та активно постачає бронежилети, тактичний одяг, амуніцію, взуття. Сьогодні ці зусилля мало підтримані урядом, а дарма. Адже саме з таких маленьких кроків зрештою і складається перемога.

За достатньої підтримки з боку держави найпростішими способами отримати необхідну кількість зброї виглядає розвиток державно-приватного партнерства (ДПП). Воно можливе двома шляхами.

Перший – усередині країни, коли великий та дуже великий український бізнес бере на себе зобов'язання щодо інвестицій у ВПК в обмін на пільги з боку держави. Причому не має різниці, чи ці великі компанії будуватимуть щось самостійно, чи просто проінвестують у державні підприємства.

Другий шлях – Україна йде на безпрецедентні заходи та допускає європейські інвестиції у вітчизняний ВПК. Наприклад, у рамках британсько-української співпраці запропонувати програму розвитку нових заводів. Скажімо, сьогодні у світі спостерігається дефіцит патронів. Є попит, то чому б не дати на нього гідну відповідь?

Щоб ефективно реалізувати стратегію розвитку економіки України в оборонному напрямку, необхідно розробити національну концепцію/програму розвитку оборонної промисловості та розвитку/відновлення ВПК.

Високоточні інвестиції

Ще одним сценарієм для отримання озброєння стають системні та стратегічні інвестиції Україною в найточніше озброєння. А ще – живий інтерес до проектів та патентів, які багато років безрезультатно намагаються реалізувати в країні.

Так, наприклад, компанія Stiletto вже вісім років безуспішно намагається збудувати патронний завод на території України і досі не втрачає надії. Технологію розробили українські інженери. Проте їхні патенти, про які мріють у НАТО, виявилися незатребуваними у країні, що воює.

Компанія потребує майданчика у 3000 кв. м (на землі, під землею або під водою – значення не має) для розміщення виробничого обладнання, і хоча б часткове фінансування. У результаті хлопці обіцяють налагодити за 10 місяців повний цикл виробництва з потужністю кожної лінії 60 млн патронів на рік, вартість яких становитиме $1 за патрон проти $10 зараз.

До речі, їхні бронебійно-запальні патрони сьогодні активно використовуються в ССО – компанія дев'ятий рік постачає їх захисникам України. Інвестор має всі патенти, технологію, розрахунки, фахівців, тести Бельгійського королівського інституту балістики. Також пройдено випробування в Інституті озброєння ЗСУ та є бажання працювати на Україну у воєнний час.

І таких прикладів у країні безліч. Тут з'являється величезний запит до держави про те, щоб вона саме зараз підтримала ініціативу знизу і зберегла сама себе.

Перше, що слід зробити, – розглянути всі існуючі та зареєстровані військові патенти в Україні. Зараз навіть не настільки важливо, яке міністерство цим займатиметься. Якщо почнемо сьогодні, то за рік будемо забезпечені своєю зброєю.

Точка злету

Однак, фокусуючись лише на вирішенні тактичних військових завдань, можна випасти зі світу майбутнього, до якого ми отримали свій щасливий квиток. І окрім зброї, для перемоги необхідно ще й зберегти економіку країни.

Як не дивно, але саме зараз – найкращий час для інновацій. А від старорежимних, дотаційних бізнесів слід відмовлятися – вони просто «проїдають» ресурс.

У тому світі, який буде після української перемоги, фактором, що відокремлює держави-лідери від країн «третього світу», стане наявність патентів. У світі, де вертикальні ферми розв’язують питання посівних площ, а продукти високої переробки приносять дохід, кратно більший, ніж продаж сировини, гасла про «велику спадщину радянської епохи» необхідно відправити за російським кораблем. Тільки нові розробки, креатив та його впровадження стимулюватимуть зростання ВВП.

Щоб потрапити до світу майбутнього, нам потрібні нові технології. І Україна має стати не транзитною точкою на чиємусь «Шовковому шляху», а найпотужнішим технологічним хабом, який поєднує прогресивні країни світу.

Нам потрібні найкращі умови для наших товарів. Купувати українське – зараз у тренді, тому треба в рази активніше виходити на міжнародні ринки. Можна в кооперації побудувати заводи на території ЄС та надати роботу насамперед українським біженцям, забезпечивши на рівні посольств спеціальний статус таким підприємствам.

Українці не повинні стояти по світу із протягнутою рукою. Ми сьогодні здатні стати найвідомішою нацією в історії людства або згаяти цей шанс, опустившись до випрошування кредитів, гуманітарки та скандалів навколо неї. Лише від громадян та влади України залежить, до якого майбутнього ми йдемо.

Наша суб'єктність та економічні перспективи сьогодні щедро окроплюються кров'ю наших захисників у ЗСУ. І в усьому інформаційному порядку денному ми дуже гостро потребуємо чесних людей, здатних вести творчий бізнес у цій країні. Нехай чесне, легальне, творче та сумлінне підприємництво асоціюватиметься з українцем. А переможемо ми неодмінно!

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло