Підтримати небайдужих: як допомогти розвитку волонтерського руху
І що з цього приводу пропонують законотворці
З початком повномасштабного вторгнення росії на територію нашої держави до «волонтерського фронту» приєднались сотні тисяч небайдужих громадян (і ця кількість невпинно продовжує зростати). Наразі майже кожен другий українець має волонтерський досвід: хтось організовує безкоштовне розміщення внутрішньо переміщених осіб, які через війну втратили дах над головою. Інші, досить часто ризикуючи власним життям, забезпечують своєчасну доставку гуманітарної допомоги на території, де наявні проблеми із їжею, водою, медикаментами тощо. Словом, в Україні спостерігається потужний сплеск волонтерського руху, який наближає перемогу України у російсько-українській війні. Попри те що ця діяльність регулюється відповідним законом, війна внесла додаткові корективи в безліч процесів. Тобто корегування потребує і законодавство в цій сфері. Так, у Верховній Раді 10 травня 2022 року був зареєстрований законопроєкт №7363, яким передбачені зміни до закону «Про волонтерську діяльність». Що саме народні обранці пропонують змінити в цьому документі та як це позначиться на цій сфері, розповіла Mind юристка юридичної фірми ILF Марина Кахнова.
Детальніше про волонтерський рух в Україні, про його радощі і біль – у матеріалах Mind «Адаптуйся швидко: як працюють волонтери під час війни», «Разом ми сильні: як волонтери допомагають Україні».
Що потрібно було змінити ще до початку війни?
Якщо дивитись ретроспективно, то найбільш активно зміни до ЗУ «Про волонтерську діяльність» №3236-VI від 19 квітня 2011 року почали вноситися з 2015 року. Так, наприклад, у 2015 році було розширено напрями здійснення волонтерської діяльності, зокрема передбачено, що її можна здійснювати в зоні проведення антитерористичної операції.
Крім того, до вищенаведеного закону було включено норму, яка передбачала надання одноразової грошової допомоги сім’ям волонтерів, які загинули або отримали поранення під час надання волонтерської допомоги в зоні проведення антитерористичної операції. Також було надано право організаціям та установам, що залучають до своєї діяльності волонтерів, страхувати їхнє життя та здоров’я на період надання ними волонтерської допомоги відповідно до ЗУ «Про страхування» тощо.
Того ж року було ухвалено низку підзаконних актів, які передбачили, до прикладу, порядок надання волонтерської допомоги за окремими напрямками, порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, отриманої під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції, бойових дій та збройного конфлікту.
Протягом 2016–2020 років закон зазнав незначних змін. Попри те, що вітчизняним законодавцем були зроблені позитивні кроки щодо створення додаткових гарантій та можливостей для волонтерів в Україні, згідно з даними Карти правових реформ для громадянського суспільства в Україні (аналітичний документ про бачення пріоритетів реформування й покращення правового середовища в України на 2021–2025 роки), проблеми у цій сфері залишились
. Серед основних – станом на 2020 рік були нижченаведені:.
- Брак фінансової підтримки провадження волонтерської діяльності з боку держави. Ідеться про те, що у Бюджетному кодексі України відсутні положення щодо підтримки громадських ініціатив у сфері волонтерства. Відповідно в державному бюджеті та у місцевих бюджетах відсутні видатки на цю сферу.
- Відсутність державної цільової програми сприяння розвитку волонтерської діяльності. Простими словами: у нас відсутня чітка стратегія того, як держава сприятиме волонтерській діяльності, які інструменти та кошти буде для цього використовувати, як звітуватиме про заходи, які здійснює задля підтримки волонтерства, та ін.
- Наявність вікових обмежень щодо осіб, які здійснюють волонтерську діяльність, та низький рівень залученості дітей до здійснення волонтерської діяльності. На думку експертів, які брали участь у розробці Карти, варто знизити вік, з якого особа зможе здійснювати волонтерську діяльність, а також провести якісне реформування освіти таким чином, аби популяризувати таку діяльність серед школярів.
- Відсутність державної (базової) підтримки осіб, які займаються волонтерською діяльністю. У Карті, наприклад, рекомендовано передбачити в місцевих бюджетах добові витрати волонтерів (які залучаються органами місцевого самоврядування) і витрати на проїзд до місця здійснення волонтерської діяльності. Це, своєю чергою, слугувало б незначною, але все-таки мотивацією для людей долучитись до волонтерства.
- Дуже низький рівень залучення українських і міжнародних волонтерів до роботи з органами виконавчої влади і місцевого самоврядування тощо. Основна причина, на думку експертів з реформ, це відсутність ефективного механізму взаємодії між волонтерами та державними службовцями (посадовими особами місцевого самоврядування).
На жаль, до 24 лютого 2022 року вищезазначені та інші проблеми волонтерської діяльності так і не були вирішені законодавцем. Зважаючи на виклики, які стали актуальними для волонтерів під час війни (про них ідеться нижче), ключовими питаннями, які потребують наразі законодавчого вирішення, є належна правова захищеність волонтерів та підтримка таких осіб з боку держави (що із високою вірогідністю сприятиме волонтерському руху в Україні).
Що передбачає законопроєкт №7363?
10 травня у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону про внесення змін до Закону України «Про волонтерську діяльність» щодо підтримки волонтерської діяльності №7363 від 10 травня 2022 року. Як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту, його прийняття має допомогти подолати виклики, які стали актуальними для волонтерського руху та неприбуткових організацій, зокрема, в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, і які покликані створити додаткові гарантії та можливості для волонтерів в умовах війни.
У разі якщо вищезгаданий законопроєкт буде прийнято, волонтерам слід очікувати наступних змін:
-
Розширення напрямів здійснення волонтерської діяльності, зокрема, буде закріплено, що волонтерська допомога може надаватись з метою подолання наслідків військової агресії російської федерації проти України.
Водночас, на нашу думку, у законопроєкті серед додаткових напрямів слід також передбачити, що волонтерська діяльність може здійснюватися з метою захисту та рятування тварин, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації. Зважаючи на те, що волонтери досить активно допомагали та допомагають покинутим тваринам, тваринам із зоопарків, екопарків, забезпечують тварин їжею та усім необхідним, варто виділити таку активність в окремий напрям волонтерської діяльності. -
Визначення форми державної підтримки волонтерської діяльності, до прикладу, через надання правової, фінансової, організаційної, методичної, інформаційної допомоги волонтерам, організаціям та установам, що залучають волонтерів до провадження волонтерської діяльності на території України; розробку та імплементацію загальнодержавних цільових програм, підтримки розвитку волонтерства та підвищення кваліфікації волонтерів.
Чинна редакція ЗУ «Про волонтерську діяльність» містить низку норм (наприклад, ч. 4 ст. 1, ст. 3) з яких випливає, що держава, в особі відповідних органів, реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності та сприяє розвитку волонтерського руху, однак досить тривалий час ця норма була «мертвою». Наразі в Україні відсутні реальні механізми взаємодії між державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування та волонтерами). Сподіваємось, що визначення форм державної підтримки волонтерської діяльності в законі збільшить ефективність діяльність волонтерів у рази (звісно, якщо в подальшому будуть розроблені процедури, де буде чітко прописано, як саме держава надаватиме допомогу волонтерам і як відбуватиметься взаємодія між інститутами держави, органами місцевого самоврядування та волонтерами).
-
З урахуванням умов правового режиму воєнного стану, поширення дії норм ст. 6 ЗУ «Про волонтерську діяльність», яка визначає розмір та порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), на волонтерів, що здійснюють діяльність з протидії збройній агресії російської федерації на всій території України та окремих її місцевостях.
Очевидно, що зараз одним із викликів для волонтерського руху є необхідність забезпечити хоча б відносну фізичну безпеку для волонтерів. Однак майже кожен день у стрічці новин ми читаємо історії волонтерів, які під обстрілами, ризикуючи власним життям та здоров’ям, доставляють гуманітарні вантажі людям, які потребують їжі, води, медикаментів та не мають змоги самостійно забезпечити себе усім необхідним. На жаль, багато із волонтерів гинуть, зазнають каліцтв та травм під час виконання своєї місії. Тож вищезазначена норма в законі сприятиме соціальному захисту волонтерів та їхніх сімей. - Зниження віку, з якого особа має право займатись волонтерською діяльністю. Зокрема, автори законопроекту пропонують доповнити ст. 7 закону та визначити, що до досягнення чотирнадцятирічного віку особа може здійснювати волонтерську діяльність виключно спільно з батьками чи піклувальниками з метою формування культури волонтерства та розвитку соціальної активності особистості. Загалом такі зміни мають популяризувати волонтерство серед дітей. Тим більше, що в Україні є безліч прикладів, коли саме діти сприяють купівлі бронежилетів, тепловізорів для ЗСУ, а також здійснюють волонтерську діяльність іншим чином.
- Доповнення випадків, коли укладення договору про провадження волонтерської діяльності є обов’язковим (у разі відшкодування витрат, пов’язаних з наданням волонтерської допомоги). Також пропонується доповнити ч. 5 ст. 9 закону, зокрема передбачити, що у випадку, коли волонтеру відшкодовуються витрати, що пов’язані з наданням волонтерської допомоги (наприклад, витрати на проїзд, витрати на харчування), то обов’язково у договорі про провадження волонтерської діяльності мають визначатись умови відшкодування таких витрат.
Скоріш за все вищезазначені зміни сприятимуть розвитку волонтерського руху. Однак для того, аби дійсно подолати всі виклики, які постали перед волонтерами під час війни, потрібно вносити зміни не тільки до ЗУ «Про волонтерську діяльність», але й до інших законодавчих актів.
Які ще законодавчі акти потребують змін?
Трудові гарантії
Від початку війни волонтери не наділені трудовими гарантіями. Таким чином, досить серйозним викликом для волонтерів під час війни стало питання поєднання волонтерства з найманою працею. На волонтерів не поширюютьсягарантії ст. 119 Кодексу законів про працю, згідно з якою на час виконання громадських обов’язків за особою зберігається робоче місце та середній заробіток.
Як наслідок, деякі роботодавці, за відсутності працівника-волонтера на роботі, табелюють це як неявку з нез'ясованих причин «НЗ» або з інших причин «І», і відповідно не сплачують зарплату. А в найгіршому випадку – звільняють за прогул. Аби ліквідувати такі негативні наслідки для волонтерів, необхідно внести зміни у трудове законодавство, насамперед Кодекс законів про працю, де передбачити для волонтерів трудові гарантії (збереження робочого місця та середнього заробітку) на час виконання ними свого громадського обов’язку.
Врегулювання логістики
Іще одним викликом для багатьох волонтерів під час війни є логістичні труднощі доставки гуманітарних вантажів (що спричинені багатьма факторами, до прикладу, дефіцитом пального в Україні, відсутністю перевізників, які змогли б доставити вантаж на визначену територію тощо). На нашу думку, ефективно вирішити цю проблему могло б допомогти налагодження взаємодії між волонтерами та місцевою владою.
Як варіант, законодавець міг би внести зміни до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та визначити форми взаємодії між волонтерами та місцевою владою, яка оперативно змогла б допомагати волонтерському руху. Приміром, передбачити періодичні спільні наради міського голови та керівників найбільш активних благодійних організацій, що зареєстровані на відповідній території, задля вироблення стратегії подальших спільних дій, узгодження спільних заходів та взаємодії.
Врегулювання контролю волонтерської діяльності
На жаль, останнім часом непоодинокими є випадки, коли представники правоохоронних органів відкривають кримінальні провадження щодо волонтерів за необґрунтованою та надуманою підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201-2 Кримінального кодексу України (незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги).
Зазвичай такі проблеми для волонтерів виникають у ситуаціях, коли потрібно швидко передати конкретний товар (наприклад, бронежилети) на замовлення конкретних користувачів. У цих випадках для того, аби прискорити та спростити процедури надання такої допомоги, волонтери змушені шукати «обхідні» шляхи, які розцінюються правоохоронцями як порушення законодавства.
Зміни, що пропонуються авторами законопроекту, не вирішують вищезазначені проблеми. Виходом із ситуації могло б стати оновлення інших правових актів (із врахуванням пропозицій волонтерської спільноти, яка не тільки щоденно стикається із законодавчими перепонами на волонтерському шляху, але й має пропозиції щодо їх подолання).
Підтримати бажання допомагати
Не менш серйозним викликом воєнного часу є належна мотивація волонтерів. Відверто кажучи, на одному ентузіазмі далеко не заїдеш.
Хоча нашим законодавством передбачено, що волонтерська діяльність здійснюється на безкоштовній основі, однак, на наше переконання, для того щоб ще більш залучити людей творити добрі справи, у законі слід передбачити, що волонтеру в обов’язковому порядку мають відшкодовуватись (належним чином підтвердженні) витрати, пов'язані з наданням волонтерської допомоги (за рахунок організації, яка залучила волонтера або місцевих бюджетів).
Також для осіб, які здійснюють волонтерську діяльність у зоні активних бойових дій, доцільно передбачити пільги на кшталт тих, які надаються учасникам бойових дій (до прикладу, зниження плати за користування житлом (квартплати) або безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням (хоча б одноразово).
Тож підіб’ємо підсумки. Сьогодні волонтери – потужний локомотив громадянського суспільства, який допомагає наближати перемогу України. Водночас державні інституції та волонтери мають діяти спільно та ефективно взаємодіяти. Законопроєкт №7363 від 10 травня 2022 року сприятиме позитивним, однак незначним змінам у волонтерській діяльності. Для того, аби дійсно подолати виклики, які постали перед волонтерським рухом у воєнний час, та полегшити здійснення волонтерської діяльності, потрібно змінювати не лише ЗУ «Про волонтерську діяльність», але й інші законодавчі акти.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
