601-й день Україна у вогні: скільки триватиме війна?

601-й день Україна у вогні: скільки триватиме війна?

І що таке Перемога для України

601-й день Україна у вогні: скільки триватиме війна?
Фото: depositphotos

Повномасштабна війна триває в Україні вже понад 600 днів від 24 лютого 2022 року і вже понад 9 років від 2014-го. Протягом цього часу крок за кроком наші захисники і захисниці повертають українські території, продовжують нищити ворога та відсувати його до міжнародно визнаних кордонів України. Тоді, коли цей матеріал побачить світ, наші оборонці продовжуватимуть контрнаступальні дії і наближатимуть Перемогу України. Тож як має виглядати Перемога, скільки ще може тривати війна з російськими загарбниками та про інші чинники, що впливають на успіхи наших оборонців на фронті, поділився думками з Mind адвокат, керуючий юрист МЮФ «Кінстеллар» Данило Волковецький.

Читайте також: Чорноморський фронт: як вдалі операції ЗСУ змінюють розклад сил на полі бою

Розуміючи цю війну як таку, що триває не перше й не друге століття, чи розумно жити в парадигмі, що вона закінчиться цього року або затягнеться до 2025 року? Війна почалася не 24 лютого 2022 року та навіть не 2014-го. Українсько-московитська війна триває століттями і насамперед є протистоянням культур, систем і цінностей. Воєнні дії є невіддільним елементом цієї війни, проте не визначальним. Тож що власне можна вважати закінченням війни чи перемогою?

Для цього необхідно розглянути два визначальні рівні: безпековий, або зовнішній і соціальний, та внутрішній, як в Україні, так і в московії.

Читайте також: Окрім війни: які катаклізми загрожують світу та як їм протистояти

Безпековий рівень

Почнімо з аналізу безпекового рівня, оскільки з ним ситуація зрозуміліша. Коли Україні вдасться звільнити від окупантів навіть більшу частину окупованих територій – це не буде завершенням війни. Періоди війни 2014–2022 та 2022–2023 років з погляду інтенсивності можуть чергуватися з різною інтервальністю впродовж десятиліть. Для ведення такої війни в московії вистачить ресурсів і мотивації, а зміна влади не змінить імперіалістичного світогляду еліт, які мають абсолютну владу. Думаю, те саме стосується і України – з допомогою союзників у нас буде ресурс для стримування окупантів, щоб не дати їм захопити ще більше територій.

Якщо враховувати довготривалість таких подій, звісно, постає запитання, чи вистачить у нас людського ресурсу. Адже людський капітал потрібен не лише для оборони, а й більшою мірою для підтримання економіки та, найважливіше, для ривка вперед, без якого попередні жертви й зусилля нівелюються. І тут ми переходимо до наступного рівня – соціального, який має відповідь як на це запитання, так і на запитання про завершення війни.

Читайте також: Українська мрія: національна ідея – ключ до перемоги над ворогом

Соціальний рівень

Соціальний, або внутрішній, рівень характеризується механізмом обрання влади, способом ухвалення рішень, взаємодії суспільства та влади, а також громадян усередині суспільства.

Для поступу, який може привести нас до перемоги, потрібно докорінно змінити структуру зв’язків усередині суспільства, принципи взаємодії суспільства та держави, рівень залученості громадян, що вимагає фундаментальної зміни в їхній поведінці. Ці зміни мали б привести нас до формування стійких державних інституцій, ефективних державних управлінців, інноваційної економіки, активної залученості свідомих і відповідальних громадян – назвемо результати цих процесів модернізацією.

Лише модернізація може якщо не завершити військового протистояння, то мінімізувати його активність і максимально інтегрувати у звичний спосіб життя. Як ви розумієте, для досягнення таких результатів, окрім наполегливої та систематичної роботи, потрібна зміна поколінь. Останній фактор надзвичайно важливий для розуміння часових рамок. Гадаю, Україні потрібно 20 років, щоб досягти відчутних результатів. Це може бути і 15 і 25, проте точно не 3–5. Ці самі 20 років потрібні й московитському суспільству для зміни імперської парадигми, без зміни якої закінчення війни неможливе.

Тобто цей період потрібен обом суcпільствам для певної трансформації. У разі успіху цих процесів ми значно наблизимося в розвитку до сучасної Польщі, тоді як московія – до рівня українського суспільства 1918 або 1991 років. Але в будь-якому разі цього достатньо, щоб ідея завоювань перестала для кремля бути актуальною (через зміну московитського суспільства) та можливою (через наш технологічний розвиток).

Якщо ми не розумітимемо, що війна триватиме десятиліттями й не завершиться наступного року, ми ризикуємо програти її на довгій дистанції. Ми не розуміли, що події 2014 року були лише початком. Переважна більшість українців хибно продовжувала жити мирним життям у період з 2014 до 2022 року, хоча насправді це був воєнний період.

Результатом була неготовність суспільства зустріти війну наприкінці лютого 2022 року і всім відомі трагічні наслідки. Стан війни – це не лише відкриті воєнні дії, а й період між ними, який насправді визначає успішність наступної воєнної кампанії. 

Що буде після контрнаступу? 

Усі чекають результатів нашого успішного контрнаступу. А що буде після нього? московія може повторити повномасштабний наступ і через три, і через п'ять, і через 15 років. На нас чекає політична, економічна, соціальна перебудова. Якщо вона не дасть відчутних результатів, найімовірніше, почнуться непередбачувані процеси всередині суспільства, які й можуть створити ґрунт та заохочення для повторного наступу московитів.

Саме тому не варто думати, що війна закінчиться після українського контрнаступу й усі повернуться до попереднього мирного життя. Мирним життя може бути, але точно не попереднім. Жити в парадигмі воєнного періоду не означає жити в страху, переживаннях, дискомфорті.

Звісно, безпековий чинник буде постійно присутній, але цей стан треба інтегрувати в наше особисте й суспільне життя та навчитися жити з ним, а не чекати, що він зникне раз і назавжди. Розуміння війни як довгострокової важливе, оскільки даватиме змогу ухвалювати правильні стратегічні рішення під час особистого, бізнесового чи державного планування. Врешті-решт під час вибору наступних державних управлінців.

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

У випадку, якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію. Або надішліть, будь-ласка, на пошту [email protected]
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло