Превентивна реструктуризація заборгованості: як ця процедура може допомогти бізнесу

Верховна Рада днями прийняла в першому читанні законопроєкт, яким запроваджується процедура превентивної реструктуризації боргів. Документ передбачає імплементацію відповідної директиви Європейського парламенту та Ради ЄС. Які норми закладені в документі та як вони вплинуть на бізнес, який має боргові зобов'язання, розповів Mind старший партнер Ario Law Firm, один із розробників законопроєкту №10143, Юліан Хорунжий.

Номер і дата реєстрації: законопроєкт №10143 «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» від 12 жовтня 2023 року.

Ініціатори: група депутатів на чолі з О. Мовчан.

Етап: прийнято за основу. Готується до ухвалення у другому читанні.

Альтернативні законопроєкти: відсутні.

Ціна питання: законопроєкт входить до пакета реформ у межах урядового плану Ukraine Facility. Цей план, затверджений Кабміном у березні 2024 року, має стати основою для реалізації програми фінансової підтримки ЄС на 50 млрд євро протягом 2024–2027 років.

Зміст. З огляду на економічні наслідки широкомасштабної російської агресії український бізнес зазнає колосальних втрат. Імплементація Директиви ЄС щодо превентивної реструктуризації в українське законодавство має почасти допомогти вітчизняним підприємцям відродитися.

Зокрема, законотворці наслідують такі цілі впровадження нового механізму:

• приведення норм українського законодавства у відповідність до європейських правил із недопущення банкрутства й реструктуризації заборгованості;
• доступна вартість процедури превентивної реструктуризації у порівняні з процедурою банкрутства;
• скорочення строків надання бізнесу другого шансу.

Позиція юристів. Як випливає з назви самого законопроєкту, його мета – впровадження в Україні європейських інструментів превентивної реструктуризації.

Європейська директива була ухвалена Європарламентом та Радою Європи 2019 року, щоб уніфікувати механізми відновлення платоспроможності для європейських країн. Документ також покликаний поліпшити ситуацію як зі строками процедур неплатоспроможності, так і з рівнем задоволення вимог кредиторів.

До речі, у найбільш розвинутих західних економіках цей рівень становить приблизно 70 центів із долара, тоді як в Україні такий показник – 8–9 центів з долара. Разом з тим на Заході рівень навіть у 70 центів із долара вважається замалим. Отже, станом на зараз низка європейських країн уже запровадила норми, що пропонує Директива ЄС. Серед першопрохідців має опинитися й Україна.

Варто звернути увагу, що свою роль у появі Директиви ЄС щодо превентивної реструктуризації відіграла процедура санації в США. У Штатах, на відміну від багатьох європейських держав, і зокрема України, судова процедура санації дозволяє боржникам «ставати на ноги» легше та швидше ніж наші аналоги як судової, так і досудової санації.

Наприклад, в Україні від моменту набрання чинності Кодексу з процедур банкрутства було проведено до двох десятків таких процедур. Частина положень Директиви ЄС запозичена саме з американського банкрутного законодавства.

Отже, що це за механізм?

На відміну від тієї ж процедури досудової санації момент початку превентивної реструктуризації – це звернення до суду, а не скликання зборів кредиторів.

Перше, що має зробити боржник відповідно до нового механізму – подати до суду проєкт плану превентивної реструктуризації. Ба більше! Якщо боржник – представник малого бізнесу чи фізична особа-підприємець, то він взагалі може  подати лише драфт такого плану, тобто своє бачення розвʼязання фінансових проблем.

Забігаючи наперед, скажу, що план чи його концепція, яку боржник подає до суду, не є «істиною в останній інстанції», яка зобовʼязує кредиторів іти на умови боржника.

План чи його драфт – лише стартова позначка у процедурі превентивної реструктуризації, з якої починаються дискусії з кредиторами. Про перебіг перемовин із кредиторами боржник має звітувати суду.

Своєю чергою усі учасники процесу повинні бути в курсі цієї інформації. Коли консенсус знайдено й план реструктуризації доопрацьований, лише тоді він виноситься на збори кредиторів.

Відповідно до законопроєкту №10143 Мінʼюст має розробити типову форму такого плану, а також запровадити низку інших методологій і рекомендацій, запустити для цього окремий вебресурс, що має значно спростити боржнику розуміння власних можливостей у процедурі погашенні боргів. Окрім цього, це фінансово розвантажує боржників, адже для складання плану реструктуризації відтепер не обовʼязково буде винаймати юристів.

Після того як боржник звернувся до суду з планом чи його концепцією, суд має визначити, чи ніщо не заважає превентивній реструктуризації: наприклад, чи не відкрито щодо боржника справу про банкрутство.

Якщо все добре й жодних перешкод немає, суд відкриває процедуру превентивної реструктуризації. З цього моменту підприємство-боржник отримує систему захисту.

Зокрема, проти боржника протягом 6 місяців:

• не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство за заявою залученого кредитора;
• на пів року зупиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій за зобовʼязаннями перед залученими кредиторами;
• на весь період процедури превентивної реструктуризації зупиняються строки позовної давності за вимогами до боржника щодо залучених кредиторів тощо.

Ці та інші засоби захисту є певним запобіжником від можливих недобросовісних дій кредиторів, які наполягатимуть на процедурі банкрутства.

Щодо кредиторів, то у процедурі превентивної реструктуризації щодо них розроблено нові підходи, які дещо відрізняються від усіх інших процедур відновлення платоспроможності. Директива ЄС майже всі рішення щодо них віддає на відкуп боржнику. Саме він вирішує, хто є залученим (тобто перед ким боржник хоче реструктуризувати борг) до плану реструктуризації, а хто ні.

Поясню на прикладі: боржник не може відмовитися сплачувати за електроенергію на підприємстві, адже постачальник просто відключить електрику такому підприємству. Отже, попри вже наявні борги перед постачальником електроенергії, боржник щомісяця намагається вправно платити та поступово погашати наявну заборгованість. Тобто постачальник буде незалучений до плану реструктуризації кредитором.

Разом з тим безпосередньо у плані реструктуризації боржник зобовʼязаний вказувати абсолютно всіх кредиторів із чіткою аргументацією, чому постачальник електроенергії – незалучений кредитор, а постачальник сировини для виробництва – залучений. Окрім того, проєкт закону про превентивну реструктуризацію розділяє кредиторів на класи:

• забезпечені кредитори;
• незабезпечені кредитори;
• незабезпечені кредитори, що зацікавлені стосовно боржника;
• засновники боржника, власник майна. 

Водночас законодавець не змушує боржника обмежуватись тільки цими чотирма класами, а дозволяє визначати на свій розсуд й інші.

Законопроєкт також запроваджує нові підходи до залучення фінансової допомоги боржника під час процедури превентивної реструктуризації. Адже, наприклад, у процедурі досудової санації таких норм немає.

Проєктом закону передбачений захист інвестицій, що має на меті мотивувати інвесторів підтримувати боржника, щоб той залишався на плаву.

Нова роль у превентивній реструктуризації покладається і на арбітражних керуючих. Законопроєкт №10143 наділяє їх більшою мірою функціями медіатора.

У превентивній реструктуризації арбітражні керуючі – це адміністратори, які мають допомагати в розробці плану реструктуризації та надалі моніторити його виконання, сприяти проведенню переговорів між боржником і кредиторами, фіксувати їх та повідомляти суд про результати тощо.

Подавати кандидатуру адміністратора, за нормами законопроєкту №10143, можуть як боржник, так і кредитор (все залежить від обставин). Варто наголосити, що в інших процедурах відновлення платоспроможності арбітражні керуючі фактично єдині уповноважені особи на здійснення діяльності боржника.

Хто буде в плюсі. Це точно боржники. На відміну від прокредиторської позиції Кодексу України з процедур банкрутства, новий механізм насамперед захищає інтереси боржників.

Ось основні статті витрат у процедурі превентивної реструктуризації: судовий збір, у разі потреби консультативні послуги, наприклад, розробка плану реструктуризації. Хоча, як ми зазначали, план можна скласти й самостійно, без залучення сторонніх консультантів. Щодо оплати послуг адміністратора, то тут так само – далеко не в кожному випадку необхідно залучати адміністратора.

В інших процедурах неплатоспроможності необхідно оплачувати послуги арбітражного керуючого, судові збори у провадженнях щодо визначення розміру заборгованості, оцінки й переоцінки, винаймати цілі юридичні команди для формування стратегії тощо.

Хто буде в мінусі. Буде абсолютно некоректно сказати, що раз позитивні зміни націлені на боржників, то кредитори опиняються в абсолютно невигідному становищі. Це зовсім не так. Адже для більшості кредиторів процедури превентивної реструктуризації – непогана можливість у достатньо короткі терміни, без довгих судових розглядів повернути значну частину коштів. Кредитори так само наділені значними обсягами повноважень щодо контролю процедури та можливості її дострокового припинення в будь-який час.

Окрім цього, пропоную уявити ситуацію, якщо певний кредитор не погоджується із сумою задоволення вимог, яку визначив боржник. Він так само може оскаржити свою позицію у суді, і якщо внаслідок судових розглядів між боржником і кредитором залишаться непорозуміння, то в частині вимог кредитор може бути визнаний незалученим, а отже, він матиме право подати позов про стягнення.

Якщо кредитор, наприклад, не погоджується з баченням боржника щодо розподілення його до певного класу, то він так само може звернутися до суду, і суд може стати на бік цього кредитора. У такому разі боржник має переробити план.

Також дуже важливо акцентувати, що заходи захисту, які наведено вище, боржнику запроваджуються максимальним строком на 6 місяців і за жодних умов не можуть бути продовжені. Тобто дискомфорт для залучених кредиторів у разі нереальності схвалення плану реструктуризації є короткостроковим, що в макровимірі має стимулювати збереження бізнесу з мінімальними «незручностями» для кредиторів.

Висновки. За нашими очікуваннями є значні шанси ухвалити цей законопроєкт у цілому вже наприкінці літа 2024 року. Після цього знадобиться ще деякий час на те, щоб опрацювати всі підзаконні акти та запровадити необхідні інструменти, аби він набув чинності.

Проте вже сьогодні можна казати, що в разі імплементації європейського механізму в наше законодавство в майбутньому це може врятувати не один бізнес від банкрутства. У нас є позитивні приклади застосування превентивної реструктуризації клієнтами в європейських країнах. Уся процедура в них зайняла до двох років, і вони мають реальний шанс на відновлення та подальший розвиток.