Літаки ДРЛВ від Швеції: чим допоможуть Україні
І як вплинуть на хід бойових дій
Україна завмерла в очікуванні поповнення парку літаків омріяними F-16. Як запевняють західні партнери, незабаром наші надії на перевагу над ворогом у повітрі справдяться. Проте, окрім згаданих літальних апаратів, Україні також обіцяють і дуже потрібні ДРЛВ. І нещодавно Швеція анонсувала передачу таких літаків. Як вони зможуть допомогти ЗСУ тримати оборону та які властивості цих літаків, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Новина про те, що Швеція передасть Україні два літаки далекого радіолокаційного огляду та управління Saab 340 AEW&C справила доволі сильне враження – причому як в України, так і в росії.
Звісно, оцінки цієї події варіюються у досить широкому діапазоні. Спробуймо розібратися, який ефект матиме отримання нашою країною літаків цього типу.
Особливості конструкції
Saab 340 AEW&C (у ВПС Швеції його називають S-100 Argus) був першим у світі літаком з нерухомим «полотном» антени РЛС із фазованою решіткою. Така конфігурація дає істотне зниження маси станції та створюваного антеною додаткового аеродинамічного опору. Але така конструкція не забезпечує станції кругового огляду.
З цієї причини, наприклад, ВПС Великої Британії навіть не стали розглядати S-100 під час вибору заміни своїм застарілим літакам ДРЛВ Boeing E-3D Sentry.
Однак це критично, коли поява літаків супротивника можлива з будь-якого напрямку. Але під час повітряної війни над Україною ситуація значно простіша: російські літаки можуть підійти лише зі сходу. Отже, недолік S-100 легко компенсується – досить літати з півночі на південь і навпаки, виконуючи «змійку» або «вісімку».
Можливості радіолокаційної системи
Тепер про саму РЛС. Це точно не найсучасніша модель – контракт з Ericsson Microwave Systems на розробку радара PS-890 Erieye AEW шведські військові уклали 1985 року (майже сорок років тому). Розробка йшла не швидко, і перші дві серійні РЛС були поставлені для військових випробувань у 1996 році, а прийняли систему на озброєння роком пізніше.
З усім тим станція вийшла вдалою і стоїть на озброєнні на різних літаках-носіях у кількох країнах. До того ж це не обов'язково «АВАКС для бідних». Ті ж ОАЕ – дуже солідний покупець – використовує модифіковану версію РЛС Erieye, встановлену на бізнес-джет Bombardier Global 6000.
Одна з країн-операторів – Пакистан. Там S-100 встигли навіть повоювати – в одному із численних зіткнень із ВПС Індії. Результати застосування шведських ДРЛВ невідомі. Проте, зважаючи на те, що Пакистан замовив ще чотири борти (на базі Saab 2000), пакистанські льотчики оцінили S-100 доволі позитивно.
РЛС PS-890 Erieye працює в S-діапазоні (3 ГГц/~10 см). Активна фазована решітка має 192 напівпровідникових приймально-передавальних модулі, що дозволяє зосередити увагу на особливо небезпечних секторах спостереження, не залишаючи без нагляду й інші зони.
Антена масою 900 кг розміщена в обтічнику довжиною 9 м, розташованому на «спині» фюзеляжу літака-носія. Кут огляду з різних джерел – від 120 до 150 градусів. При цьому дальність виявлення при відхиленні променя від площини симетрії антенного полотна знижується. Вперед і назад Erieye бачить погано, тому цілевказання та наведення в цих секторах неможливе.
На стандартній робочій висоті 6000 м РЛС має заявлену максимальну дальність 450 км. Ціль типу «винищувач» може бути виявлена на відстані приблизно 360 км, а крилата ракета – 200 км. Стверджується, що Erieye здатний виявляти вертольоти, що зависли – це традиційно дуже складна ціль для РЛС. Система державного розпізнавання спрацьовує на дистанції 500 км і здатна одночасно відстежувати до 1000 повітряних та до 500 морських цілей.
Особливості шведського літака
Характерною особливістю S-100 була відсутність операторів РЛС на борту. Щоправда, це можна виправити. Наприклад, Греція, взявши два таких літаки в оренду, домовилася про встановлення в салоні двох робочих консолей. Після повернення до Швеції літаки отримали ще одну консоль оператора. Мабуть, у такій комплектації будуть й українські борти.
Три оператори – це небагато, проте наявність якісної системи каналу зв'язку дозволить підключити до роботи передових навідників, які перебувають на землі (як це планувалося спочатку).
Може здатися, що «таблична» дальність виявлення винищувача (~360 км) є недостатньою для ефективного огляду кордонів України.
Однак не забуватимемо, що ефективна площа розсіювання (ЕПР) пкс рф літаків Су-27/30/34/35, а особливо МіГ-31, далека від «канонічних» 3–5 метрів (вважається, що таку ЕПР має МіГ-21, причому без підвісок).
Тож можна не сумніватися, що шведська РЛС виявлятиме російські машини на межі своєї технічної дальності. А це 450 км – не так уже й мало.
Як літаки вплинуть на ситуацію на фронті
Втім, навіть якщо S-100 з'являться в України «уже завтра», зміни у протистоянні двох ВПС будуть не надто значущими. Інформацію про російські літаки мало отримати – її треба довести до виконавців. На літаках західного виробництва для цього встановлено термінали каналу обміну тактичною інформацією Link 16. На українських «Сушках» та «Мігах» такого обладнання немає.
Безперечно, робота української ППО стане ефективнішою. Уже зараз вона має у своєму складі доволі багато ЗРК західного виробництва, оснащених стандартною для НАТО апаратурою обміну тактичною інформацією. Ну і, можливо, наші винищувачі трохи точніше наводитимуться на ударні «Герані», які все частіше використовують росіяни для ударів по цілях в Україні.
Як бонус в іноземних джерелах називають можливості шведського ДРЛВ визначати координати наземних джерел радіовипромінювання. Це дозволить як видавати завдання на дорозвідку (за допомогою БпЛА), так і безпосередньо використовувати цілевказання S-100 для завдання ударів по РЛС і пунктах зв'язку противника.
А ось зміни в повітряних боях стануть помітними лише після отримання українськими ВПС винищувачів F-16. З урахуванням того, що ці машини несуть ракети класу «повітря – повітря» AIM-120, супротивник для російських Су-35 буде досить серйозним. Особливо у взаємодії з літаком ДРЛВ.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
