Підтримка підприємців, або Навіщо створювати Національну установу розвитку

Верховна Рада 18 червня прийняла у першому читанні законопроєкт про Національну установу розвитку. Останню передбачено створити на заміну Фонду розвитку підприємництва, який був створений 1998 року. Чому виникла потреба створити нову інституцію та які повноваження передбачено закріпити для неї у законодавстві, розповів Mind радник ЮФ Sayenko Kharenko Олександр Ольшанський.

Читайте також: Національна установа розвитку: чи потрібно Україні «єдине вікно» для кредитування програм відновлення

Номер і дата реєстрації: проєкт Закону України «Про Національну установу розвитку» від 7 травня 2024 року №11238.

Ініціатор законопроєкту: група народних депутатів України на чолі з головою Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим.

Альтернативні законопроєкти: альтернативні законопроєкти відсутні, однак є пов'язаний законопроєкт від 7 травня 2024 року №11239, за яким пропонується внести певні технічні зміни до Податкового кодексу України.

Етап: обидва законопроєкти були схвалені Верховною Радою в першому читанні 18 червня цього року.

Зміст. Закон передбачає перетворення Фонду розвитку підприємництва (ФРП), який реалізує програми фінансової підтримки мікро-, малого та середнього підприємництва, на Національну установу розвитку (НУР).

Планується, що НБУ запровадить спеціальні підходи до регулювання діяльності НУР за погодженням із Мінфіном.

Читайте також: Позики на розвиток ВПК та відновлення енергетики. Що ще цікавого закладено в нову Стратегію кредитування

Хто буде в плюсі. Вірогідно, у найбільшому виграші від врегулювання його статусу на рівні закону буде ФРП (майбутня НУР), оскільки такий рівень юридичної визначеності потенційно дозволить йому залучати більше коштів для здійснення своєї діяльності.

Якщо таку мету вдасться реалізувати повною мірою, це дозволить розширити програми фінансування Фонду, тобто в кінцевому підсумку також виграють МСП – цільова аудиторія Фонду – і банки-посередники.

Хто буде в мінусі. У мінусі можуть опинитися категорії підприємців, які не увійдуть до цільових груп, що підтримуються НУР, або програми фінансування яких будуть скорочені.

Позиція юристів. ФРП було створено згідно з Указом Президента й постановою Кабміну, прийнятими у 1998–1999 роках, тоді під назвою Німецько-Український фонд і за участю Уряду ФРН, який діяв через KfW (Кредитну установу для відбудови), Мінфіну та НБУ. Власне, KfW заявлена як модель для створення нової структури. Зараз єдиним учасником ФРП є держава.

Цього планується досягти, зокрема, завдяки:

1. встановленню можливості для залучення донорів як учасників НУР;
2. детальному врегулюванню вимог до складу Ради НУР, яка, як зазначалося вище, має переважно складатися з незалежних членів (тобто навіть у ситуації, коли держава залишатиметься єдиним учасником НУР, більшість членів Ради, формально, не будуть представниками держави);
3. наданню Раді НУР широких повноважень, у тому числі, як зазначалося вище, щодо визначення цільових груп, яким надаватиметься фінансова підтримка в рамках програм НУР;
4. закріпленню чітких вимог до систем внутрішнього контролю НУР – ризик-менеджменту, комплаєнсу та внутрішнього аудиту;
5. запровадженню окремого законодавчого регулювання НУР.

Зокрема, ФРП, принаймні донедавна, був фінансовою установою. Натомість законопроєкт передбачає, що на НУР не поширюватиметься законодавство щодо фінансових послуг і фінансових компаній. Крім того, НУР не потрібно буде отримувати банківську ліцензію та ліцензію профучасника ринків капіталу.

Відповідно, НУР формально не підлягатиме регулюванню з боку двох регуляторів українських фінансових ринків – НБУ та НКЦПФР. Водночас передбачається створення окремого правового регулювання для НУР на підставі нормативно-правових актів НБУ, погоджених із Мінфіном.

Отже, ідея полягає в тому, що НУР матиме потужні «внутрішні» системи корпоративного управління та контролю, за допомогою яких, на думку держави й донорів, імовірно, можна буде забезпечити більш ефективне використання виділених коштів у порівнянні з умовним «зовнішнім» регулюванням, розрахованим на «стандартних» учасників фінансових ринків.

Хоча принципи діяльності НУР загалом зрозумілі із законопроєкту, юридичний статус нової структури, напевно, ще доопрацьовуватиметься. Наприклад, ГНЕУ звертає увагу на те, що, за законопроєктом, організаційно-правовою формою НУР є «установа», однак подальші норми законопроєкту не узгоджуються з підходами до управління юридичними особами згідно із Цивільним кодексом.

Задля забезпечення юридичної визначеності у відносинах із донорами та банками-посередниками, що, як ми передбачаємо, є метою законопроєкту, ці неузгодженості слід усунути.

Читайте також: Не лише «5-7-9» і «єОселя». Що відбувається з банківськими кредитами

Чому ця проблема на часі? Хоча активні бойові дії все ще тривають, очевидно, що держава починає вибудовувати рамку для одержання та адміністрування коштів, призначених для відбудови економіки, яка також має задовольняти наявних і потенційних донорів.

З урахуванням часу, необхідного для прийняття законопроєкту, імплементації його положень та реалізації трансформаційних процесів у ФРП, вірогідно, чим раніше розпочнуться ці активності, тим краще.

Треба зазначити, що інституційна розбудова ФРП була одною з тем, які обговорювалися на міжнародній Конференції з питань відновлення України, яка нещодавно відбулася у Берліні.

Читайте також: Енергетика Берліна: найзначніші угоди та домовленості URC2024

Висновки. Подання / схвалення законопроєкту є лише початком шляху, що передбачає створення спеціального правового регулювання, яке було б адекватним тій ролі у фінансовій системі країни, яку держава й донори вбачають для НУР, та забезпечувало ефективне використання коштів з метою повоєнної відбудови й запобігало зловживанням.

Водночас під час доопрацювання законопроєкту необхідно забезпечити, щоб перетворення ФРП на НУР не створило пауз чи невизначеностей у його діяльності, виконанні укладених договорів і реалізації його програм з підтримки підприємництва.