Законопроєкт №12439: рука допомоги для бізнесу чи підтримка правоохоронців у кримінальному провадженні?

24 січня 2025 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №12439, покликаний захистити бізнес від незаконних дій правоохоронних органів та забезпечити прозорість і справедливість у процесі здійснення кримінального провадження під час воєнного стану. Адже через випадки тиску чи бездіяльності правоохоронних органів бізнес зазнає втрат, правових негараздів і додаткових фінансових витрат. 

Законопроєкт №12439 має встановити додаткові гарантії для суб’єктів господарювання під час кримінального провадження, які критично цього потребують. Водночас він не передбачає покарання за їх порушення для сторони обвинувачення, на яку суб’єктивно саме й покладають відповідальність за тиск на підприємництво сьогодні. Докладно проєкт закону проаналізував для Mind партнер юридичної компанії «Evidence Partners», адвокат Богдан Глядик.

Номер і дата реєстрації: №12439 від 24.01.2025

Ініціатори законопроєкту: Іонушас С. К., Павлюк М. В., Бужанський М. А., Мінько С. А., Мамка Г. М., Арешонков В. Ю., Янченко Г. І., Колєв О. В., Бакумов О. С., Неклюдов В. М., Тарарін М. О., Захарченко В. В., Ватрас В. А., Клочко А. А., Копиленко О. Л., Безугла М. В., Мотовиловець А. В., Третьякова Г. М., Драбовський А. Г.

Чи є альтернативні законопроєкти: на момент публікації законопроєкт не має альтернатив.

Етап, на якому перебуває законопроєкт: 27.01.2025 проєкт передано на розгляд Комітету ВР України з питань правоохоронної діяльності.

Зміст законопроєкту

За своїм змістом проєкт пропонує цілу низку змін до Кримінального процесуального кодексу України (КПК), які можна умовно поділити на декілька ідейних груп:

1. Удосконалення правового статусу потерпілих.

Автори законопроєкту пропонують внести зміни до ст. 56 КПК, яка встановлює права потерпілих, додавши такі новели: право потерпілих звертатися до слідчого (дізнавача), прокурора з клопотанням про отримання письмової інформації про сутність підозри та обвинувачення; право збирати докази; право на отримання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), постанови про початок досудового розслідування. Також пропонується доповнити ч. 1 ст. 243 КПК, встановивши право потерпілих залучати експерта.

2. Встановлення процесуальної цінності матеріальних об’єктів, що були вилучені у власників чи володільців.

Ідея внесення змін до ст. 98 КПК  полягає в тому, щоб встановити імператив у визнанні вилучених матеріальних об’єктів речовими доказами: або слідчий (дізнавач), прокурор своєю постановою визнає процесуальну цінність вилученого матеріального об’єкта, надаючи йому статусу речового доказу, після чого звертається до суду з клопотанням про накладення арешту, або такі матеріальні об’єкти не визнаються важливими та необхідними для цього кримінального провадження, тому уповноважена особа зобов’язана негайно повернути це майно його власнику.

3. Закріплення додаткових гарантій участі сторони захисту у кримінальному провадженні.

Законопроєктом пропонується доповнити ч. 1 ст. 107 КПК, деталізуючи порядок фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, можливістю для сторони захисту, потерпілого і його представників безперешкодно фіксувати хід та результати проведення обшуку за допомогою аудіо-, відеозапису.

Також законопроєктом пропонується деталізувати порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення (ст. 221 КПК), зокрема закріпити обов’язок слідчого (дізнавача), прокурора надати за клопотанням сторони захисту матеріали для ознайомлення упродовж 5-денного або іншого строку, що встановлюється за згодою сторони захисту. У разі відмови надати матеріали або їх частину на ознайомлення, уповноважена особа повинна винести постанову, яку сторона захисту може оскаржити.

4. Вдосконалення загальних правил застосування заходів забезпечення.

Яскравим прикладом таких нововведень є пропозиція встановити (в абзаці 2 ч. 7 ст. 132 КПК) законодавче обмеження на повторне подання прокурором клопотання про застосування певного заходу забезпечення за тих же підстав та з тими самими доказами в разі відмови в задоволенні такого клопотання судом за першої спроби.

Крім того, у ч. 8 ст. 132 КПК пропонується встановити обов’язок прибуття у судове засідання ініціатора клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, тому що у протилежному випадку його клопотання залишать без розгляду.

5. Деталізація процедури отримання тимчасового доступу до речей і документів.

Зокрема автори законопроєкту пропонують у ч. 2 ст. 160 КПК доповнити перелік відомостей, які повинні зазначатись у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів: обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати в добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до загальної процедури збирання доказів.

Також висувається пропозиція встановити в ч. 4 ст. 163 КПК 15-денний строк на розгляд і постановлення ухвали стосовно клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.

Не залишається без уваги й порядок виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, що передбачається ст. 165 КПК, яким встановлюється, що за результатами доступу до речей і документів повинен бути складений протокол, до якого додається опис вилучених копій документів, і володільцю повинні залишити копії протоколу та опису документів, які були вилучені на виконання ухвали.

6. Встановлення базового рівня захищеності майна, яке арештовують.

Найпоказовішим прикладом є пропозиція авторів законопроєкту доповнити ст. 174 КПК та встановити строк дії ухвали слідчого судді, суду про арешт майна – до 2 місяців, після чого такий строк може бути продовжений або арешт вважається скасованим.

Також зміною, яка спрямована виключно на вдосконалення чинного законодавства, є деталізація змісту рішення про скасування арешту майна, що закріплюється у ч. 9 ст. 174 КПК – в ухвалі про скасування арешту, у постанові про закриття кримінального провадження, якою скасовується арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації, обов’язково повинен зазначатися строк, протягом якого відповідне майно повинно бути поверненим, але такий строк не може перевищувати 30 днів.

7. Додаткові вимоги до проведення обшуків та оглядів.

Прикладом таких нововведень можна вважати правило, що пропонується відобразити в ч. 1 ст. 236 КПК, про обов’язкове залучення спеціаліста при проведенні обшуку, під час якого планується відшукання електронних інформаційних систем, комп’ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку.

8. Запровадження інституту окремої ухвали слідчого судді, суду у кримінальному процесі.

Автори законопроєкту пропонують доповнити КПК ст. 372-1, яка встановлює право слідчого судді, суду поставити окрему ухвалу у відповідь на порушення процесуальних обов’язків, неналежного їх виконання учасниками кримінального провадження.

Слідчий суддя, суд у такій ухвалі зазначає закон або інший нормативний акт, вимоги яких порушено, у чому саме полягає порушення, й у випадку наявності ознак кримінального правопорушення направляє ухвалу прокурору вищого рівня та керівнику органу досудового розслідування, керівнику органу дізнання, відповідному органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Хто буде в плюсі, а хто – у мінусі?

Автори законопроєкту в пояснювальній записці однозначно формулюють мету, якою керуються: «Забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження в частині удосконалення гарантій суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження, підвищення вимог до якості та змісту процесуальних документів, а також удосконалення порядку здійснення слідчих (розшукових) та окремих процесуальних дій».

Зважаючи на зміст і мету обговорюваного проєкту, припускаю, що суб'єктивно слідчі, дізнавачі, прокурори не будуть у захваті від змін, які пропонуються, оскільки у зв’язку з прийняттям цього законопроєкту на відповідних уповноважених осіб покладатиметься низка додаткових процесуальних обов'язків.

Які позитивні зміни?

Зміни, що пропонуються законопроєктом, прямо або опосередковано закріплюють додаткові гарантії для бізнесу як учасника кримінального провадження. Більшість із них видаються виправданими й необхідними.

Автори пропонують деталізувати правила застосування заходів забезпечення, встановивши, що їх не можна застосовувати без доведеної потреби досудового розслідування, яка б виправдовувала відповідний ступінь втручання у права та інтереси юридичної особи. Таке доповнення усуває прогалину чинної норми, з якої фактично випливала презумпція допустимості будь-якого обмеження прав юрособи.

Серед позитивних новел – пропозиція зафіксувати 48-годинний строк, протягом якого прокурор має подати клопотання до суду про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. Це виправдано, оскільки вимога негайного звернення часто ігнорується, а суб’єкт господарювання може тривалий час залишатися без належних йому речей, які не отримують чіткого процесуального статусу.

Одним із способів тиску на бізнес є розслідування фактових справ органом, якому вони не підслідні. Часто уповноважені особи свідомо неправильно кваліфікують правопорушення (наприклад, ухилення від сплати податків, підслідне БЕБ, розслідується Нацполом як розтрата майна). Захист і сьогодні може звернутися до прокурора з клопотанням про зміну підслідності, проте законопроєкт пропонує прямо закріпити це в КПК й зобов’язати прокурора розглянути таке клопотання протягом 10 днів.

Що варто допрацювати?

Ініціатива доповнити ст. 174 КПК приписом, що при застосуванні заходів щодо юрособи слід враховувати необхідність забезпечити сплату зарплат й обов’язкових платежів, є позитивною, але дещо загальною. Для реального захисту бізнесу потрібна конкретна імперативна норма з чіткими критеріями, які суд має брати до уваги.

Також передбачено доповнити ст. 174 КПК положенням, що клопотання про продовження арешту подається не пізніше ніж за 5 днів до завершення дії ухвали. Водночас прямих санкцій за недотримання цього строку не запропоновано.

Законопроєкт пропонує дозволити слідству на власний розсуд вирішувати, чи починати досудове розслідування після подання заяви про злочин. Зараз же КПК передбачає обов’язкове внесення відомостей до ЄРДР упродовж 24 годин. Така зміна може обмежити право особи на доступ до правосуддя, оскільки уможливлює суб’єктивні рішення ще на етапі прийняття заяви про злочин.

Окремо проєкт збільшує строк для звернення до суду з клопотанням про «легалізацію» невідкладного обшуку до 72 годин. Це може ускладнити процес повернення вилученого майна та посилити тиск на бізнес.

Пропонується, щоб в обшуку, під час якого планується відшукання електронних інформаційних систем, комп’ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, обов’язково брав участь спеціаліст. У такому випадку можна обмежитися копіюванням потрібних даних замість вилучення обладнання. Проте бажано прямо закріпити обов’язок спеціаліста саме копіювати цю інформацію, інакше роль «спеціаліста» формально виконуватиме працівник правоохоронного органу, а техніку все одно вилучатимуть.

Висновки

Законопроєкт має позитивний потенціал для поліпшення правового регулювання кримінальних проваджень за участю суб'єктів господарювання. Однак для досягнення заявлених цілей важливо усунути наявні недоліки та забезпечити чіткі механізми реалізації запропонованих норм.