Санкції та кримінальний процес: баланс сили і права
Як бізнесу не стати мішенню для правоохоронних органів
В умовах війни Україна стала активно використовувати санкції як інструмент державної безпеки. Водночас застосування санкцій, особливо стосовно власних громадян, поставило низку гострих питань на межі санкційного режиму, кримінального процесу та фундаментальних прав людини. Про те, де саме проходить ця межа і як бізнесу не стати мішенню для правоохоронних органів, Mind розповів партнер юридичної компанії «Evidence Partners», адвокат Богдан Глядик.
Санкції: превентивний захід чи приховане покарання?
Закон України «Про санкції» передбачає їх як спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, що мають захистити державу та суспільство від загроз національній безпеці. Верховний Суд чітко визначає санкції як превентивний, а не каральний захід. Тобто виходить, що санкції не мають на меті покарання за вчинений злочин, а спрямовані на запобігання потенційним загрозам.
Однак межа між превентивною функцією і фактичним покаранням дуже тонка. Особливо враховуючи, що санкції застосовуються без судового рішення, базуючись лише на інформації розвідувальних органів чи СБУ. Такі заходи можуть призводити до суттєвих обмежень прав особи, зокрема замороження активів, заборони на діяльність чи пересування. Санкції, що накладаються адміністративно без належного судового контролю, викликають занепокоєння через можливі порушення принципів верховенства права, особливо коли йдеться про громадян України.
Тому важливим аспектом є визначення чітких меж між превентивними й каральними заходами. У Європейському Союзі та США санкції зазвичай застосовуються проти зовнішніх загроз і супроводжуються прозорими процедурами й можливістю оскарження. Українському законодавцю необхідно чітко розмежувати умови та критерії застосування санкцій, щоб уникнути зловживань і гарантувати прозорість їхнього впровадження.
Судовий контроль як гарант прав людини
Одна з основних проблем української санкційної практики – обмеженість судового контролю. Рішення про запровадження санкцій ухвалює РНБО, вводить у дію президент, а механізм їх оскарження чітко не прописаний у законі. Однак останнім часом Верховний Суд демонструє позитивний рух до забезпечення судового захисту. ВС хоча б почав розглядати справи щодо оскарження санкційних рішень.
Така практика містить ознаки відповідності стандартам Європейського суду з прав людини, який наголошує на праві особи знати причини санкцій і мати доступ до ефективного судового перегляду (статті 6 і 13 Конвенції про захист прав людини).
Водночас, щоб судовий контроль став ефективним і доступним, необхідно законодавчо чітко прописати процедуру оскарження санкційних рішень, визначити компетенцію судів і стандарти доказування, що сприятиме більшій довірі до цього механізму.
Європейський досвід свідчить, що лише незалежний судовий контроль може забезпечити справедливий баланс між необхідністю оперативно реагувати на загрози та дотриманням фундаментальних прав людини. Тому важливо, щоб українські суди мали повні повноваження й доступ до всієї необхідної інформації для перевірки обґрунтованості санкційних рішень.
Санкції та кримінальна відповідальність: межі перетину
Україна планує запровадити кримінальну відповідальність за обхід санкцій. Загалом такий крок є логічним, адже без механізму покарання санкції можуть бути малоефективними. Однак тут є серйозні правові ризики. Важливо чітко визначити склад злочину та уникнути надмірної криміналізації. Кримінальний процес не повинен перетворюватися на інструмент тиску на бізнес, адвокатуру або політичних опонентів.
Ключовим є чітке розмежування адміністративної санкції та кримінального покарання. Європейська практика наполягає на тому, що кримінальна відповідальність має застосовуватися тільки в разі суттєвої суспільної небезпеки та лише після повного судового розгляду.
Українському законодавцю слід забезпечити баланс між оперативністю реакції на загрози та захистом прав особи, чітко окресливши межі кримінального покарання й передбачивши механізми захисту від необґрунтованих звинувачень.
Санкційний комплаєнс: нова реальність для бізнесу
З посиленням санкційної політики українському бізнесу необхідно серйозно поставитися до питання комплаєнсу. В умовах введення кримінальної відповідальності за обхід санкцій добросовісні підприємці мають створити ефективні механізми перевірки контрагентів і моніторингу трансакцій. Це не лише захист від репутаційних втрат, а і юридична гарантія, що бізнес не стане мішенню для правоохоронних органів.
Важливими елементами санкційного комплаєнсу є регулярний аудит контрагентів, впровадження автоматизованих систем моніторингу трансакцій, а також призначення відповідальних осіб, які контролюватимуть дотримання санкційних правил у компаніях. Це не тільки сприятиме уникненню юридичних ризиків, а й створить позитивний імідж компанії на міжнародній арені.
Україні необхідно максимально швидко адаптувати санкційну політику до міжнародних стандартів, забезпечивши ефективний судовий контроль і чітку правову процедуру. Це допоможе уникнути правових ризиків, забезпечити повагу до фундаментальних прав і гарантувати ефективність санкцій як інструменту державної політики.
Стратегічний спокій, правова глибина і моральна надійність – ось три принципи, які повинні стати основою українського санкційного режиму. Тільки так ми зможемо ефективно захищати державу, не жертвуючи при цьому принципами верховенства права.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
