Open Banking у глобальному контексті: що варто знати про ринки Європи, ЛатАМ та України
Які ризики стрімкого розвитку сектору
Open Banking – модель, яка передбачає надання третім сторонам доступу до банківських даних клієнтів через захищені програмні інтерфейси (API), але лише за згодою самих користувачів – відкриває нові можливості для взаємодії між банками та фінтех-компаніями, сприяючи створенню інноваційних фінансових продуктів і сервісів. Завдяки такому підходу користувачі можуть безпечно ділитися своєю фінансовою інформацією – наприклад, залишками на рахунках чи історією трансакцій – з обраними застосунками. Це дозволить, зокрема, об’єднувати рахунки з різних банків в одному інтерфейсі чи ефективніше керувати особистими фінансами через спеціалізовані сервіси.
У 2024 році глобальний ринок open banking сягнув $32,4 млрд та, за прогнозами, до 2030 року зросте до $137,8 млрд. Середньорічне зростання перевищує 24%. Але за цими цифрами, що вражають, – зовсім різні сценарії розвитку в Європі, Латинській Америці та країнах, що лише долучаються до гри. Докладніше про те, що варто знати про ринки Європи, ЛатАМ та України, Mind розповів Олексій Постернак, Chief Product Officer в Corytech.
Open banking по-європейськи
Європейська модель open banking – це приклад трансформації, ініційованої згори. З моменту запровадження PSD2 у 2018 році банки були зобов’язані відкривати API для сторонніх сервісів. Станом на 2023 рік понад 500 європейських банків уже мали активні інтеграції з TPP, а щомісяця опрацьовувалося понад 1,2 млрд API-запитів.
Цей процес не лише посилив конкуренцію, а й відкрив простір для нових бізнес-моделей:
- фінансових «планувальників»;
- PFM-застосунків;
- агрегаторів рахунків.
Єдині технічні стандарти – такі, як Berlin Group API чи STET – забезпечили масштабованість рішень, а користувачі отримали більше сервісу, прозорості та вибору
ЛатАМ-модель: коли ринок формує правила гри
На відміну від Європи, у Латинській Америці open banking розвивається знизу вгору. Спершу з’являються продукти – цифрові гаманці, кредитні платформи, мобільні суперапи. І лише згодом виникають рамкові регуляції, що формалізують ці рішення. У 2021 році Бразилія запустила ініціативу Open Finance. Сьогодні понад 26 млн користувачів уже надали згоду на передачу своїх даних третім сторонам, а щомісячна кількість трансакцій через open API перевищує 3 млн.
Фокус регіону – не стільки конкуренція, скільки фінансова інклюзія. Наприклад, у Мексиці понад половина дорослого населення не має банківського рахунку. Саме тому open banking стає інструментом переходу від «тіньової» готівки до цифрової економіки.
Цікаво, що рушіями open API в регіоні є переважно небанківські гравці – від фінтех-стартапів до великих суперапів. Вони активно використовують поведінкові та фінансові дані для створення персоналізованих сервісів із мінімальним бар’єром входу.
Потенціал Open Banking в Україні
Україна має унікальну стартову позицію: ми не обтяжені застарілою інфраструктурою і водночас можемо адаптувати найкращі практики ЄС і Латинської Америки. Перший крок до побудови open banking було зроблено ще 2021 року – з ухваленням закону «Про платіжні послуги». Однак положення про відкритий банкінг у ньому набудуть чинності лише з 1 серпня 2025 року.
У серпні 2024 року Національний банк України затвердив Концепцію відкритого банкінгу – стратегічний документ, який визначає ключові етапи впровадження, технічні вимоги та напрями розвитку open banking в Україні. Цей крок ще більше наблизив наш платіжний ринок до стандартів ЄС. Водночас окремі українські банки вже почали відкривати API для партнерських інтеграцій.
Визначивши open finance одним із пріоритетів у «Стратегії розвитку фінансового сектору – 2025», НБУ відкриває шлях для запуску нової хвилі цифрових сервісів:
- PFM-рішень із вбудованим скорингом для мікрокредитування;
- автоматичної звітності для ФОПів;
- глибоких інтеграцій із маркетплейсами та CRM-системами;
- KYC і аналітики трансакцій у реальному часі.
За даними opendatabot.ua, тільки сегмент МСБ в Україні генерує понад мільйон трансакцій щомісяця – це потужна база для розвитку нових open finance-рішень. Також за останні два роки 58% українських малих і середніх бізнесів перейшли на приймання цифрових платежів, згідно з дослідженням Visa. Така трансформація свідчить про стрімкий розвиток платіжної інфраструктури та готовність ринку до нових фінансових практик. Результати показують: як підприємці, так і споживачі дедалі частіше надають перевагу безготівковим розрахункам – як зручнішому, швидшому й безпечнішому способу оплати.
Проте, аби open banking перестав бути лише концепцією й запрацював у повсякденних трансакціях, необхідна технічна готовність кожного учасника ринку. Особливої уваги вимагає й безпековий контекст: системні кіберзагрози з боку країни-агресора ставлять під удар критичну фінансову інфраструктуру.
Тож одного лише регулювання недостатньо. Потрібна узгоджена співпраця банків, фінтехів та платіжних сервісів, інвестиції в кіберзахист і розумна адаптація європейських підходів до умов воєнної економіки та цифрової безпеки.
Ризики стрімкого розвитку сектору Open Banking
Open Banking відкриває нові горизонти для фінансових сервісів, проте разом із цими можливостями виникають і ризики, які неможливо ігнорувати.
Насамперед йдеться про безпеку даних: що більше гравців підключається до екосистеми через API, то більше точок потенційної вразливості. За даними EBA, кількість фрод-інцидентів в open banking зростає на 22% щороку. Кіберзагрози, витоки й несанкціонований доступ – це реалії, з якими вже сьогодні стикаються банки та фінтех-компанії.
Ще одним критичним ризиком є обмежений контроль за сторонніми сервісами. Навіть при дотриманні регуляторних вимог (як, наприклад, PSD2 у ЄС), не всі учасники ринку дотримуються однакових стандартів прозорості, безпеки та UX. Користувачі часто не усвідомлюють, кому і які дані вони передають, що створює додаткове навантаження на банки – як з технічного, так і з репутаційного погляду.
Тому розвиток open banking вимагає не лише технічної зрілості, а й чітко визначених процесів, що мінімізують ризики для всіх учасників: впровадження динамічних антифрод-моделей, які поєднують машинне навчання в реальному часі, поведінкову аналітику та виявлення аномалій, геодані, історію пристроїв і навіть мовні патерни клієнтів. Це дозволяє знижувати ризики на 35–40%, не жертвуючи швидкістю або UX.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
