Енергетична геополітика: як США та РФ розділять між собою український ринок

Президент США Дональд Трамп вважає перспективною експансію американського газу на європейський ринок. Тут домінуючу роль продовжує грати Росія, незважаючи на погіршення її позицій на міжнародній арені після анексії Криму і початку збройного протистояння на Донбасі, де бойовики користуються неофіційною підтримкою Кремля. Але хазяїн Білого дому має намір підтримати американських експортерів, щоб потіснити «Газпром» на ринках країн ЄС.

Цю ідею Трамп активно просував минулого тижня під час своїх візитів до Польщі (на саміт «Тримор'я») і Німеччини (на зустріч країн «Великої двадцятки»). Заява, озвучена ним раніше під час виступу в міністерстві енергетики США, додала таким планам очевидного політичного контексту. «США експортуватимуть американські енергоносії по всьому світу і тим самим збільшуватимуть міць США в глобальних масштабах», – цитує Трампа сайт Білого дому.

Україна на «газовій» мапі світу. Амбіції президента США стосуються і України. У своїх заявах Дональд Трамп згадував країну серед потенційних споживачів американського скрапленого природного газу (СПГ). Але для успішної реалізації такого проекту необхідно не тільки наростити обсяги його поставок на європейський континент, а й побудувати додаткову інфраструктуру для розширення транспортних потужностей між Україною і Польщею.

Як американський газ заходитиме до Європи? Очікується, що восени цього року буде розпочато будівництво нового інтерконнектора, що дозволить у перспективі збільшити обсяги прокачування газу українським споживачам з польської території. А польська компанія PGNiG зацікавлена в розширенні контрактів на поставку американського скрапленого газу. Його перша партія була прийнята минулого місяця СПГ-терміналом ім. Леха Качинського на балтійському узбережжі в Свіноуйсьце. Це був незначний обсяг, близько 100 млн куб. м, від американської компанії Cheniere Energy. У липні очікується нове надходження палива за спотовим контрактом з цією ж фірмою.

У перспективі торговельний офіс PGNiG, який базується в Лондоні, має намір і розширити кількість контрагентів і наростити обсяги закупівель із США. Дональд Трамп і президент Польщі Анджей Дуда анонсували минулого тижня, що найближчим часом будуть підписані контракти на регулярну поставку скрапленого газу з США до Польщі. Параметри нових домовленостей не афішуються.

Чим СПГ краще за «транзитний» енергоносій? Скраплений газ традиційно обходиться споживачам дорожче за трубопровідний. Але перевага СПГ у тому, що його закупівлі можна здійснювати залежно від ринкового попиту, тоді як у комерційній практиці з трубопровідним ресурсом використовуються довгострокові домовленості з умовою «бери або плати», які мають на увазі обов'язкову закупівлю певного обсягу.

Для підтримки експортерів Трамп пообіцяв спростити поставки СПГ до Центральної та Східної Європи американськими компаніями.

Кого ще міг би зацікавити американський газ? Пріоритети бізнесу залежать не лише від президентської бюрократії. На його ефективність і географію значно впливає цінова ситуація на ринку. Традиційно вартість СПГ вище в Малайзії, Японії та Південній Америці: тут відсутні альтернативні поставки, як в Європі, куди продовжує надходити російський газ (у 2016 році його частка на ринку склала 43%). Тому більш прибуткові продажі постачальникам газу з США можуть забезпечити азійські ринки, а не європейські, де провідну роль відіграє більш дешевий трубопровідний газ від «Газпрому».

Однак Європа зацікавлена в американському газі, щоб більш активно розвивати конкуренцію і тим самим скорочувати ризики залежності від російського газу, а також грати на пониження цін від інших постачальників (крім Росії це також Норвегія і Катар).

Чому Євросоюз займає двояку позицію? Законодавство ЄС для зміцнення енергобезпеки передбачає не більше 30% закупівель енергоресурсів з одного напрямку. Це правило поширюється і на джерело походження палива, і на маршрут транспортування. Це одна з причин, що пояснюють інтерес Брюсселя до альтернативних газопроводів для поставок російського газу в обхід України, яка до введення в експлуатацію «Північного потоку» в листопаді 2011 року відігравала провідну роль у виконанні контрактів «Газпрому» з європейськими споживачами.

Зараз Україна, Польща і країни Балтії активно виступають проти будівництва газопроводу «Північний потік – 2». Але ця ідея не знаходить одноголосної підтримки серед країн ЄС. Тому «Нафтогаз» ризикує втратити близько $2 млрд щорічного транзитного доходу, який забезпечував «Газпром».

Чи настільки все фатально для України? Але поки говорити про такі втрати передчасно. Всупереч напруженій політичній ситуації між Москвою і Києвом, технічне співробітництво «Нафтогазу» і «Газпрому» нарощує потенціал. У 2016 році обсяг транзиту російського газу через Україну зріс майже на чверть порівняно з 2015 роком і склав 82,2 млрд куб. м проти 67,1 млрд куб. м.

Незважаючи на потенційно можливе зменшення ролі українських магістральних газопроводів у транспортуванні російського газу, значення українських підземних газових сховищ (ПСГ) для європейських споживачів на західному кордоні зросте: використання їхніх потужностей дозволить балансувати сезонну нерівномірність споживання газу. Інших ПСГ з подібним потенціалом в експлуатації на території ЄС немає, і нові проекти «Газпрому» в обхід України таких можливостей не передбачають.