Опалювальний фальстарт: чому зарано стверджувати про готовність ГТС до зими

9 серпня НАК «Нафтогаз України» повідомив про успішне тестування готовності української газотранспортної системи до нового опалювального сезону, в ході якого були змодельовані можливі ситуації роботи ГТС «з урахуванням реальних умов роботи системи».

У прес-релізі держхолдингу йдеться про те, що суть тестування, профінансованого Єврокомісією, полягала в «дослідженні сценаріїв можливих кризових ситуацій при поставках природного газу в Україну» і «виявленні ризиків для ГТС». А його результати є «базою для розробки комплексу превентивних заходів, що суттєво підвищують рівень готовності ГТС до надзвичайних ситуацій».

Крім поставок газу споживачам на території України, наші газопроводи також відіграють значну роль у транзиті російського газу до ЄС, і чиновники стурбовані його перспективами.

А як насправді? Минулого місяця, 7 липня, відбулася закрита нарада під керівництвом секретаря Ради нацбезпеки і оборони України (РНБОУ) Олександра Турчинова, присвячена питанням стану ГТС. За його підсумками 24 липня перший заступник Турчинова Олег Гладковський направив протокольне рішення в Міненерговуглепром (копія є в розпорядженні Mind). У ньому перераховані рекомендації щодо посилення енергобезпеки України, а контроль за їхнім виконанням делегований Кабміну. Зокрема:

• Міненерго разом з Мінекономрозвитку і «Нафтогазом» повинні розробити довгостроковий план розвитку та модернізації ГТС, а також провести тендери, пов'язані з реалізацією цього плану, щоб забезпечити безперебійну роботу ГТС з «максимальним залученням вітчизняних товаровиробників».
• Міністерство закордонних справ має активізувати дипломатичні контакти з офіційними особами та експертами в Брюсселі та Берліні, під час яких акцентувати на важливості виконання домовленостей України і ЄС про збереження за Україною статусу основного маршруту транспортування російського газу в Європу. Також МЗС має вирішити питання щодо проведення «найближчим часом» засідання спільної робочої групи з питань енергетики Україна – США.
• «Нафтогаз» повинен визначити першочергові заходи для проведення планових ремонтів і робіт з модернізації і реконструкції ГТС, щоб забезпечити її підготовку до опалювального сезону 2017–2018 років і безперебійну роботу в довгостроковій перспективі. Крім того, НАК має розробити проект довгострокової стратегії, яка враховуватиме необхідність забезпечення надійного транспортування газу в ЄС і захист національних інтересів України.

Ці рекомендації РНБОУ розробило з урахуванням аналітичних матеріалів «Укртрансгазу», представлених на згаданому закритому засіданні. У них йдеться про невтішний стан ГТС, збільшення кількості інцидентів на магістральних газопроводах, дефіцит капітальних інвестицій і фінансування технічного обслуговування (копія є в розпорядженні Mind).

У презентації оприлюднені дані, що середній амортизаційний знос української ГТС складає 61%; майже 20 000 км магістральних газопроводів (з 33 250 км) експлуатується понад 33 роки, а 74% газорозподільних станцій – понад 23 роки; ресурс газоперекачувальних агрегатів в середньому вичерпаний на 80%.

Поступово збільшується кількість аварій на магістральних газопроводах: з 27 у 2013 році до 34 в 2016-му.

Потреба «Укртрансгазу» у виконанні виробничих програм щорічно також зростає, але вони не виконуються в повному обсязі через дефіцит фінансування. Наприклад, у 2017 році за станом на 1 липня обсяг необхідних робіт з діагностики газотранспортної системи виконаний на 35% від плану, технічне обслуговування – на 23%, поточні ремонти – на 23%, а капітальні інвестиції – лише на 14%.

Чим це загрожує? Така ситуація негативно відбивається на стані ГТС, збільшує ризики перебоїв в її роботі, а також знижує вартість для потенційних західних інвесторів, яких обіцяв залучити глава «Нафтогазу» Андрій Коболєв при створенні спільних підприємств з її експлуатації.

Крім того, падає привабливість української ГТС для транспортування російського газу в країни ЄС. А отже, у російського «Газпрому» з'являється більше аргументів на переговорах з Брюсселем про будівництво газопроводу «Північний потік – 2» в обхід України, через який обсяги транзиту вітчизняною ГТС скоротяться на 55 млрд. куб. м газу на рік – а це, наприклад, становить більше половини торішнього транзиту (82,2 млрд куб. газу).

Якщо ж «Газпром» введе в експлуатацію дві гілки газопроводу «Турецький потік», то річні обсяги транзиту російського газу через Україну впадуть ще на 20 млрд куб. м. У результаті Україна перестане бути основним маршрутом транспортування російського газу і втратить близько $2 млрд щорічних транзитних доходів, а її магістральні газопроводи по суті перестануть виконувати свої транзитні функції.

Що думають в «Нафтогазі»? Про такі невтішні перспективи добре обізнаний Андрій Коболєв, проте він вважає за краще ігнорувати проблему. Ще 2 червня 2017 року тимчасово виконуючий обов'язки президента «Укртрансгазу» Мирослав Химко направляв голові правління «Нафтогазу» лист з аналітичними матеріалами, в отриманні яких була зацікавлена також Служба безпеки України, де виклав нюанси проблем з газотранспортною системою (копія є в розпорядженні Mind).

Але замість врегулювання спірних питань щодо ремонту ГТС з керівництвом «Укртрансгазу», Коболєв воліє міняти «незручні» кадри. 1 серпня стало відомо про звільнення віце-президента – головного інженера Ігора Бурака, який на закритому засіданні РНБОУ 7 липня представляв доповідь про плачевну ситуацію з фінансуванням виробничих програм «Укртрансгазу». За офіційною версією, причиною звільнення стало порушення при закупівлі послуг внутрішньотрубного діагностування магістральних газопроводів.

Потерпілий топ-менеджер впевнений, що позбувся посади, бо всупереч настановам Коболєва оприлюднив невтішні відомості про реальний стан в «Укртрансгазі». У листі на сайті профкому працівників компанії він вказав, що причина такого катастрофічного провалу в роботі оператора ГТС – у призначенні на відповідальні посади некомпетентних людей.

За Бурака заступилася профспілка «Укртрансгазу», красномовно назвавши його звільнення «показовим геноцидом технічної інтелігенції», «цілеспрямованим адміністративним тиском», а також пригрозивши позовами до суду, зверненнями до влади і страйком.

Зміна кадрів. З початку цього року звільнення Бурака стало четвертим прецедентом зі зміною керівних кадрів в «Укртрансгазі». У лютому Коболєв домігся усунення з посади президента компанії Ігоря Прокопіва, якого також звинуватили в порушеннях у сфері закупівель. Тоді ж з «Укртрансгазу» був звільнений член правління Василь Плавюк, а в березні без портфеля віце-президента залишився Валерій Ноздрин. Новими призначенцями Коболєва в «Укртрансгазі» стали тимчасові члени правління Сергій Алексєєнко та Роман Біляга.

Ігор Прокопів, залишившись без керівної посади в компанії, став заступником міністра енергетики, зберігши деякі можливості для впливу на її діяльність. Саме Міненерго відповідає за інвентаризацію та правила експлуатації ГТС та газових сховищ, приймає рішення щодо модернізації магістральних газопроводів та будівництва потужностей для реверса газу з ЄС.

Однак, Андрію Коболєву і його противникам навряд чи вдасться уникнути нових корпоративних конфліктів навколо «Укртрансгазу». Їх черговим фігурантом ризикує стати і новий президент компанії. 9 серпня стало відомо про узгодження на цю посаду поляка Павела Станчака. Тим самим з подачі наглядової ради «Нафтогазу» іноземний громадянин отримав повноваження щодо забезпечення енергетичної безпеки України і управління стратегічними активами країни.

«Нафтогаз» поки не повідомляв, який термін передбачено трудовим контрактом Станчака. Нагадаємо: напередодні написав заяву про звільнення керівник «Укрзалізниці» Войцех Бальчун, співвітчизник Станчака, що протримався в Україні трохи більше року. Серед причин свого рішення Бальчун назвав «іншу корпоративну культуру і правове середовище», які чужі нашим західним сусідам.