Глава кіностудії ім. Довженка: «З виділених державою на кіновиробництво 500 млн грн ми отримали лише мільйон»

Наступного року Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка відзначить своє 90-річчя. Але святкувати цю подію, можливо, буде вже не Міністерство культури, якому зараз підпорядковане це підприємство, а приватний інвестор. Фабрику, побудовану в 1928 році для виробництва кіно, нещодавно внесли до списку об'єктів для приватизації. Продати кіностудію планується у найближчі три роки.

Mind зустрівся з генеральним директором кіностудії Олесем Янчуком, який керує кіностудією з 2014 року, але працює з нею 33 роки – він кінорежисер і народний артист України. Олесь Янчук, зокрема, розповів, чим зараз живе українська фабрика мрій, які там будують плани на майбутнє і як ці плани корелюються з приватизацією.

– Будь ласка, розкажіть докладніше про зміни на кіностудії.

– До 1990 року тут працювало 2600 осіб, зараз близько 200. Кіностудія знімала 12 повнометражних художніх фільмів, або 18–20 телесеріалів на рік, загалом за історію кіностудії тут зняли 1200 художніх фільмів. Але в останні роки майже нічого не знімаємо. Минулого року зняли один короткометражний фільм «Ілюзія» і один повнометражний – «Казка про гроші». Це держзамовлення. Наразі на кіностудії тривають зйомки фільму «Таємний щоденник Симона Петлюри». Це мій фільм, я його режисер, а кіностудія виступає партнером: надає павільйон, обладнання, костюми тощо. Бюджет фільму 48 млн грн, з яких половину дала держава. Решта – меценати та інвестори, яких я знайшов сам.

– Що заважає кіностудії знімати більше фільмів?

– У кіностудії поганий технічний стан, в її розвиток ніхто не вкладав гроші, навпаки, останніми роками у неї постійно щось забирають та закривають. Наприклад, забрали натурний майданчик під поле для гольфу на Оболоні та елітні будинки, а на самій кіностудії мої попередники закрили декілька цехів: макетний, лабораторний, цех комбінованих зйомок та ін. Будівлі не ремонтують, серйозне обладнання останній раз тут закуповували 10 років тому. Але нам ще багато чого потрібно – кіностудія вже давно не підприємство із замкнутим циклом виробництва, частину послуг ми замовляємо на стороні, наприклад, звук в системі dolbi ми зводимо на інших студіях, орендуємо цифрові камери – у нас лише одна.

У 2015 році ми просили 9 млн грн на ремонт, але нам дали 561 000 грн – вистачило на частковий ремонт дахів, інші проблеми залишилися. Але найголовніше: незважаючи на те, що кіностудія державна, держава нас не підтримує. Минулого року ми подавали на конкурс в Державне агентство України з питань кіно 12 сценаріїв, жоден з них не пройшов. Причин ми не знаємо – голосування на конкурсі таємне. Цього року з 500 млн грн, виділених державою на кіновиробництво, студія отримала лише мільйон на створення короткометражного фільму-дебюту. А 499 млн грн пішло на приватні студії.

– Скільки потрібно грошей?

– Якщо скромно – 300 млн грн, такі інвестиції на модернізацію студії дали б нам можливість знімати 10–15 фільмів на рік. Якщо розмахнутися на масштабний проект, який ми теж розробили, то кіностудіі потрібно близько $150 млн.

Скромний варіант – це ремонт і закупівля техніки. Більш дорогий проект включає ще й розвиток території – будівництво мультиплексу, з кінотеатром і розважальною зоною, спеціальної вулиці – міні-містечка, де можна було б проводити зйомки, а будівлі віддати під потреби студії: гримерки, номери для артистів. Тут навіть можна відкрити дитячу школу з профільним ухилом, туди ж можна було б перенести частину корпусів Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого.

«Мосфільму», наприклад, уряд Росії на початку 2000-х виділив $154 млн на розвиток, і зараз «Мосфільм» повністю завантажений роботою.

– Чи є попит на фільми кіностудії?

– Продукт затребуваний, але більшу частину наших кінофільмів, у тому числі й минулих років, купують російські телеканали. А українські кінотеатри і телеканали не надто цікавляться. Чому? Тому що ніхто не хоче вкладати в промо українських фільмів гроші, а у кіностудії немає на це коштів.

– Кіностудія – збиткове підприємство?

– Ні, не збиткове. Але заробляє мало, і все, що заробляє, витрачаємо на ремонти і роботу кіностудії. Минулого року чистий дохід кіностудії склав 22,4 млн грн. У кіностудії, до речі, дуже дорогі комунальні послуги. Якщо опалювати всі площі, то взимку рахунки будуть доходити до 2 млн грн на місяць.

– За рахунок чого виживає кіностудія?

– За рахунок надання послуг: надаємо приміщення для зйомок – у нас п’ять павільйонів, в яких знімають фільми, концерти, рекламні ролики тощо. Ціни у нас ринкові, зняти павільйон у середньому можна за 6000–8000 грн на день. Також ми виготовляємо реквізит, даємо в оренду костюми. А це не так мало, як здається: оренда костюмів за цей рік нам уже принесла близько 5 млн грн.

– А що ви скажете про приватизацію?

– Я не вірю в приватизацію. Тому що нашою кіностудією останні 10 років активно цікавляться девелопери або будівельники. А як кіностудія вона їм не потрібна, їм потрібна територія для будівництва елітної нерухомості. У кіностудії майже 16 га землі, яка знаходиться в центральній частині міста.Така ділянка може коштувати близько $200 млн. Це тільки земля.

У нас ще костюмів і реквізиту на кілька десятків мільйонів гривень – на кіностудії понад 100 000 одиниць костюмів, близько 30 раритетних авто, є навіть свій танк. І найбільший знімальний павільйон у Європі – його площа 3000 кв. м, там одночасно може працювати декілька знімальних груп.

– Профільним іноземним інвесторам кіностудія нецікава?

– Чому ж? Росіяни постійно цікавляться. Але чи потрібно продавати їм нашу кіностудію і робити тут філію, скажімо, «Мосфільму»?

Якщо говорити про великі американські профільні компанії, то вони навряд чи до нас прийдуть найближчим часом. Я розмовляв з представниками ColumbiaPictures, вони мені сказали, що їх тут лякає війна і велика корупція. Для них це риски.Хоча знімати кіно у нас як мінімум вдвічі-втричі дешевше, ніж у тій самій Європі, і значно дешевше, ніж в США. Але надія на профільного інвестора є – ми вели попередні переговори з французькими продюсерами, які тісно співпрацюють з тим же Голлівудом, вони готують нам свої пропозиції.

– Чи допускаєте думку про те, щоб продати цю кіностудію і побудувати іншу, під Києвом?

– Нещодавно один дуже багатий чоловік ставив мені таке саме питання. Я йому відповів: може, тоді й Києво-Печерську лавру перенести в інше місце – там земля ще дорожче? Для мене це речі одного порядку. Кіностудія ім. О. Довженка – намолене місце, вона надихає людей, тут розкрилися багато талановитих кінематографістів. Хіба можна це знищити?