ФГВФО хоче розпродати всі активи збанкрутілих банків до кінця 2018 року

У результаті очищення банківської системи, після якого майже сотню українських банків спіткало банкрутство, Фонд гарантування вкладів отримав у своє розпорядження активи балансовою вартістю майже 500 млрд грн. За останні три роки Фонд зумів виручити від продажів лише 10 млрд грн, проте наразі у ФГВФО налаштовані вкрай рішуче. Неофіційно у Фонді декларують, що до кінця цього року всі активи виставлять на продаж, а до кінця наступного всі вони мають піти з молотка. Чи вдасться це Фонду гарантування вкладів, як продаватимуться активи і на що очікувати вкладникам, чиї депозити понад 200 000 грн не були виплачені ФГВФО, читайте в матеріалі Mind.

Після так званого банкопаду Фонд гарантування вкладів став власником величезного портфелю проблемних активів. Щоправда, їхня вартість у 500 млрд грн існує тільки на папері. Через відсутність якісного банківського нагляду та бездіяльність правоохоронної системи в реальності оціночна вартість активів Фонду наразі становить лише 101 млрд грн.

Дельта, яка утворилась між балансовою та оціночною вартістю, останнім часом у деяких експертних колах справедливо називається «другим перерозподілом капіталу». Такого колосального «розпилу» Україна не бачила, мабуть, з часів першої хвилі приватизації. У результаті постраждали не тільки державні фінанси, а абсолютно всі. Хтось меншою мірою – заплативши інфляцією. А хтось втратив доволі значні суми коштів, оскільки ФГВФО гарантував повернення лише до 200 000 грн вкладів.

І якщо, за логікою системи гарантування, після продажу активів збанкрутілих банків вкладники мали б повернути свої кошти в результаті реалізації активів, тепер фактично стало зрозумілим, що цього не станеться. Коштів, які Фонд гарантування зможе виручити від продажу активів, вистачить лише для того, щоб розрахуватися з позиками Кабміну і НБУ, але не з іншими кредиторами.

Куди поспішаємо? Про наміри продати всі активи до кінця 2018 року у Фонді поки що говорять з обережністю. З огляду на динаміку продажів останніх років, завдання взагалі видається не надто реальним.

Станом на початок 2016 року надходження від продажу активів банків, що перебувають в управлінні Фонду, склали 1,03 млрд грн. Упродовж 2016 року надходження від продажів становили 3,17 млрд грн. Станом на 1 липня 2017-го надходження від продажу наростаючим підсумком склали 5,65 млрд грн. Тобто, за три роки ФГВФО здійснив продажів усього на 10 млрд грн.

Тепер же – за півтора року – Фонд планує збільшити продажі фактично вдесятеро. За словами співробітників Фонду, основних причин поспішати декілька. По-перше, скоро закінчуються відведені законом п’ять років на ліквідацію банку. А по-друге, уже вибудовані прозорі механізми продажу активів. Останні тим часом втрачають у вартості. Причому це здешевлення відбувається не внаслідок об’єктивних економічних причин, а через прогалини в законодавстві.

Як відомо, після того як банк стає неплатоспроможним, 95% позичальників перестають обслуговувати свої кредити. У діючій системі координат є декілька способів не платити за кредитом і не повертати заставу. Перший варіант – фіктивне банкрутство, за допомогою якого можна вивести застави на підставних осіб і потім викупити їх за заниженою вартістю. Інший спосіб – «заохотити» Державну виконавчу службу, через яку теж можна організувати махінації з реалізацією застав.

Відтак, у Фонді прийшли до того, що всі активи будуть виставлені на продаж найближчим часом. Продаватимуть їх, починаючи від номінальної вартості. А якщо ціна опускатиметься до 20–30%, вони потраплятимуть у пули активів, і тоді їх продаватимуть оптом – разом з іншими, які не вдалося реалізувати з першої спроби.

Арифметика продажів. У відповідь на запит Mind у Фонді гарантування вкладів відповіли буквально наступне: «На початок серпня 2017 року загальна номінальна вартість активів банків, що перебувають в управлінні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, становить 494 857 млн грн. При цьому оціночна вартість активів, визначена незалежними ліцензованими суб’єктами оціночної діяльності, складає 101 420 млн грн».

Усі ці активи мають піти «з молотка» вже до кінця 2018 року. Проте, враховуючи результати минулих періодів, важко уявити, звідки з’явиться відповідний попит.

Із всіх активів сумою 101 млрд грн 80% активів банків в управлінні Фонду – це кредити. Інші 20% – це нерухомість, основні засоби тощо. За даними ФГВФО, що стосується прав вимоги за кредитами (які складають 80% усіх активів банків), за результатами проведених упродовж 2016 року успішних аукціонів співвідношення ціни реалізації прав вимоги за кредитами до балансової вартості склало 27%.

За результатами проведених упродовж 2016 року успішних аукціонів співвідношення ціни реалізації основних засобів до балансової вартості склало 99%; а співвідношення ціни реалізації основних засобів до оціночної вартості – 92%.

Що за цим криється? Ключове слово тут «успішних», тобто 27% – це реальна вартість кредитів, на які є попит. У випадку ж, коли впродовж наступних півтора року будуть виставлені в тому числі й «сміттєві» кредити, цей показник беззаперечно має значно просісти. А це означає, що якщо Фонду навіть вдасться продати активи хоча б за оціночною вартістю, це вже буде значним досягненням.

Але вкладникам ці гроші навряд чи дістануться. Адже перед ними в черзі стоять вимоги самого Фонду і НБУ як забезпеченого кредитора за кредитами рефінансування. Наразі Фонд винен Мінфіну та НБУ понад 68 млрд грн. А враховуючи те, що вартість цих запозичень для Фонду становила від 10 до 12,5% річних, близько 10 млрд грн він змушений буде заплатити у вигляді відсотків. 

Кому потрібні погані активи? На ринку поганих активів зараз працюють лише дві відомі інвестиційні компанії – ICU та Concorde Capital. Перша, зокрема, заявляла про намір «підняти» фонд обсягом до $200 млн. Сума значна, але далеко не така, що сформує попит на більшу частину активів ФГВФО. 

У самому ФГВФО чекають на появу спеціалізованих іноземних інвесторів. І хоча нинішній стан судової системи в Україні може стати перепоною, проте деякі банкіри вважають такий сценарій цілком реальним.

«Інтерес до активів на продаж ФГВФО України у місцевих інвесторів, як і у зовнішніх, безумовно, є. Інвесторам буде цікаво вкладатися в такі активи при певному дисконті, сума якого визначається якістю портфеля (або «лота» на продаж), і відповідно, рівнем складності так званого workout. «Здорові» портфелі могли б продаватися з дисконтом 30–40%, тоді як складні NPL-портфелі могли б продаватися і з 90%-вим дисконтом», – вважає перший заступник голови правління Альпарі Банка Єгор Перелигін. І додає, що потенційними інвесторами можуть бути спеціалізовані фонди, фінансові компанії та банки. Особливо ті, які переслідують стратегію неорганічного зростання. 

Що завадить? Інші гравці ринку сприймають наміри ФГВФО з обережністю. «Завдання Фонду з продажу всіх активів в 2018 році є досить складним і тому практично нездійсненним. Адже на цей процес впливатимуть безліч факторів. Разом з тим в цілому досягти певного результату – досить реально: за попередніми даними, у Фонді гарантування вкладів знаходиться близько 500 млрд грн активів, які оцінені в 25% від балансової вартості. Можна поставити під сумнів, наскільки ця оцінка відповідає ринковій вартості, очікуванням потенційних інвесторів та інвестиційній привабливості цих активів. Проте процес покупки таких активів з дисконтом буде», – впевнений голова правління Ідея Банку Михайло Власенко.

За його словами, у першу чергу такі покупки здійснюватимуть самі позичальники. «Це пов'язано з тим, що частина позичальників після ліквідації банків пішла в технічний дефолт, продовжуючи здійснювати виробничу або фінансову діяльність. І в даному випадку викуп боргів з дисконтом дозволить оптимізувати боргове навантаження», – пояснює Власенко.

Але ринок відчуває нестачу грошей, а залучення іноземних інвесторів до цього процесу є проблематичним. «Припускаю, що такого обсягу коштів в українських інвесторів немає. Відповідно, є сенс розширювати коло потенційних інвесторів і залучати іноземних. Однак такі фактори, як стан економіки, інвестиційний клімат, умови ведення бізнесу в Україні, сам процес прозорості та легітимності покупки таких активів, не поліпшують привабливості даного процесу», – резюмує Власенко.

На що сподіватися вкладникам? Уже зараз фактично зрозуміло, що вкладникам не доводиться розраховувати на повернення коштів від продажу активів банків. Хоча в кожному банку ситуація різна, у діючій системі можуть трапитися лише поодинокі випадки, коли вкладники, чиї депозити перевищували 200 000 грн, зможуть повернути свої кошти, адже вони знаходяться у четвертій черзі кредиторів. 

Єдиним умовним позитивом для них є те, що після закінчення ліквідації банків їхні втрати можна буде остаточно задокументувати і звертатися до судових інстанцій, у тому числі європейських, з позовами до тих, через кого вони втратили свої кошти. Зокрема – НБУ, який неналежним чином виконував покладені на нього обов’язки з банківського нагляду.