facebook.com
mind
Окрема логіка: як «Нафтогаз» бореться зі звинуваченнями в монополізмі

Окрема логіка: як «Нафтогаз» бореться зі звинуваченнями в монополізмі

І навіщо включає в зону свого впливу газовий ринок ЄС

Цей матеріал також доступний російською
Окрема логіка: як «Нафтогаз» бореться зі звинуваченнями в монополізмі
Фото Shutterstock

Монополія «Нафтогазу» на українському газовому ринку – одне з найбільш обговорюваних питань, пов'язаних з його діяльністю. Mind вирішив розібратися в нюансах політичної дискусії, що розгорнулася наприкінці року, і з'ясував, що за публічним спором про монополії ховається інше питання, яке є підґрунтям у протистоянні НАК з урядом. У центрі конфлікту – різниця в підходах до управління держхолдингом. Якщо в «Нафтогазі» розглядають компанію виключно в контексті перспектив побудови прибуткового бізнесу і залучення інвесторів, то в Кабміні також наголошують на державному статусі НАК, який передбачає не тільки орієнтацію на прибуток, але і захист інтересів акціонерів – населення.

Як це проявилося в суперечці про монополію «Нафтогазу»? І все ж таки – є «Нафтогаз» монополією чи ні?

У відповідь на заяви про домінування компанії на ринку «Нафтогаз» вирішив публічно звести рахунки з опонентами і виклав на офіційному сайті власне дослідження, результати якого, на думку його авторів, спростовують монопольне становище держхолдингу.

До чого апелює НАК? У повідомленні «Нафтогазу» зроблений акцент на тому, що своє дослідження компанія провела «виходячи з принципів і положень конкурентного законодавства України, Енергоспівтовариства і ЄС». У поле зору аналітиків НАК потрапив сегмент газового ринку, пов'язаний з поставками газу за спеціальними зобов'язаннями для потреб населення, релігійних організацій та виробникам теплової енергії (на основі постанови Кабміну №187, яка передбачає продаж газу за фіксованою ціною). 

У звіті говориться, що компанію звинувачують у «ринковому домінуванні» через 100% частки на регульованих ринках, які мають «суспільну значимість», і наводяться аргументи для спростування таких звинувачень. Основний з них посилається на «інтеграцію українського і європейського оптового ринків газу». Через що в компанії вважають «релевантним ринком» для визначення наявності в «Нафтогазу» домінуючого положення європейський оптовий ринок газу.

Таким чином, у своєму розкладі НАК за власною ініціативою розширив кордони антимонопольного дослідження за межі території України. І тепер держхолдинг просить АМКУ спростувати або підтвердити обґрунтованість цього підходу і отриманих на його основі висновків.

Що думають в Антимонопольному комітеті? Офіційна відповідь на звернення «Нафтогазу» АМКУ ще не опублікував. Але в комітеті кажуть про те, що аналіз, представлений НАК, викликає сумніви у відповідності до вимог українського законодавства.

Співрозмовник Mind в АМКУ звернув увагу на те, що в комітеті вважають некоректним твердження «Нафтогазу» про інтеграцію українського і європейського газових ринків як про доконаний факт, який дозволив розширити територіальні межі дослідження, об'єднавши в єдине ціле територію України і ЄС. Газовий ринок в Україні знаходиться в процесі реформи. Тому також піддається сумніву використання вимог європейського конкурентного законодавства при аналізі ситуації на території України. Але воно, безумовно, є орієнтиром для ринкових перетворень, враховуючи стратегію України на розширення співпраці з ЄС.

Загальний алгоритм дослідження монопольного становища компанії на ринку

1. Визначення територіальних меж дослідження (у межах України, області, міста).

2. Визначення товарних меж (продукту, послуги, види діяльності), щодо яких АМКУ веде дослідження (у випадку з «Нафтогазом» це може бути імпорт газу, реалізація газу, зберігання газу, транспортування тощо).

3. Визначення меж суміжних ринків – ринків, пов'язаних із супутньою діяльністю компанії, які можуть впливати на ринкове становище компанії в досліджуваному сегменті (наприклад, «Укргазвидобування» видобуває природний газ, а в процесі видобутку отримує також побічний продукт – стиснений газ, ринок якого буде суміжним).

4. Визначення часових меж антимонопольного розслідування, тобто тимчасового періоду збору та аналізу актуальних даних для дослідження (як правило, рік).

5. Визначення всіх компаній – учасників ринку, який є предметом дослідження АМКУ, та їхньої ринкової частки.

6. Використання методів для визначення ступеня концентрації ринку. Наприклад, розрахунок індексу Херфіндаля – Хіршмана, який визначає ринкову домінанту і дозволяє зробити висновки про рівень монополізації ринку.

Дані: АМКУ

Хоча Євросоюз є об'єднанням держав в загальний ринок, на території кожної окремої країни ЄС за розвиток конкуренції відповідають свої національні регулятори, які керуються вимогами законодавства своєї країни. Наприклад, в Німеччині – це Федеральне відомство з картелів (Bundeskartellamt, BKA), а в Польщі – Управління із захисту конкуренції та прав споживачів (Urząd Ochrony Konkurencji i Konsumentów, UOKiK).

Їх аналогом в Україні виступає Антимонопольний комітет. Визначальну роль в його розслідуваннях щодо компаній на українському ринку відіграють норми національного законодавства, а не європейського права, на яке посилається «Нафтогаз» – державний холдинг, зареєстрований в Україні, діяльність якого регламентується виключно законами і нормативно-правовими актами України.

Що спровокувало «Нафтогаз» опублікувати звіт з досить спірними аргументами? Очевидно, у держхолдингу розуміли, що АМКУ піддасть критиці їх приватну позицію, і навіть закликали публічно висловитися з цього приводу. Але офіційну реакцію АМКУ доведеться довго чекати – питання політичне.

«Не ми почали цю суперечку, нехай викручуються. Нехай тепер АМКУ спробує заявити, що Україна – це ще не Європа!», – позловтішався співрозмовник Mind в «Нафтогазі».

У жовтні глава АМКУ Юрій Терентьєв заявив про домінування «Нафтогазу» на газовому ринку і зазначив, що газовий ринок в Україні створено неконкурентним штучно, за допомогою прийняття специфічних регуляторних актів. 

У серпні монопольне становище «Нафтогазу» розкритикували також у Енергоспівтоваристві. Але потім тут вирішили не розвивати дискусію.

Як визначають монополіста? Основна проблема НАК у питанні про монополії пов'язана з тим, що обсяги газу, необхідні для забезпечення потреб населення, бюджетних і релігійних організацій за регульованими цінами, включаються в загальний обсяг реалізації газу компанії. Ці зобов'язання «Нафтогаз» отримав з ініціативи Кабміну. Оскільки ціни в цьому сегменті регулюються державою, незалежних постачальників він не приваблює. У випадку з поставками теплокомуненерго виникає також проблема неплатежів. А продажі газу населенню навіть на тлі зростання цін закриті для приватного бізнесу через монополію Group DF Дмитра Фірташа в розподілі газу. Тому і «Нафтогаз» не може вийти на пряму реалізацію газу населенню, поставки якого на облгази також не входять до обсягів ліцензії держхолдингу.

З огляду на ці обставини, співрозмовник Mind на ринку зробив висновок, що «питання монополії «Нафтогазу» – дуже «гниле» питання, особливо для АМКУ, з огляду на те, що комітет нічого не робить з монополією Group DF у розподілі газу».

Звинувачення в монопольному становищі на ринку «Нафтогаз» супроводжують постійно, незважаючи на соціальні функції, які компанія виконує при поставках газу населенню, бюджетним організаціям і теплокомуненерго за рахунок занижених цін, що диктуються державою. З плином часу ситуація не змінюється.

Але в історії «Нафтогазу» 10 років тому був прецедент, коли від звинувачень у монополії компанія змогла захиститися на деякий термін завдяки елегантному рішенню, а не витонченим публічним суперечкам, в яких ризикують заплутатися всі причетні сторони. Політичний розклад тоді посприяв тому, що АМКУ написав лист з висновками про те, що держхолдинг і його дочірні компанії не є монополістами. До такого висновку комітет прийшов після того, як прислухався до аргументів ТД «Газ України» і виключив обсяги газу для поставок населенню, бюджетникам і ТКЕ зі свого дослідження про становище «Нафтогазу» на ринку.

Цей епізод залишився в минулому. А «Нафтогаз» тепер шукає модель для свого бізнесу, яка стане привабливою для іноземних інвесторів. Стратегія, яку лобіює голова правління НАК Андрій Коболєв, передбачає продаж частини його акцій на біржі. Якщо НАК продовжить займатися поставками газу за спеціальними зобов'язаннями, що регулюються державою, цінність цієї ідеї впаде.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті