Інша Україна: як змінюється структура вітчизняного експорту

Україна завершила 2017 рік з низкою цікавих трендів, які залишилися незаслужено зігнорованими. Так, з експортера промислової сировини і тваринницької продукції країна трансформується на аграрно-айтішну республіку, яка, відмовившись від колишніх експортних позицій, проте, успадкувала всі свої ж попередні проблеми.

Як «лопнув» український метал? У році, що минув, Україна вперше за роки незалежності випала з першої десятки країн світу з виплавки сталі. Навіть з урахуванням падіння цін на метал, експорт цієї позиції залишається ключовим для української економіки. На продукцію металургійного комплексу припадає 23% всього вітчизняного експорту. Незважаючи на всі проблеми української металургії, це все ще дуже і дуже багато.

Але обсяги експорту в грошовому вираженні рік від року продовжують падати. Це говорить про те, що в перспективі 5-10 років статус української металургії може остаточно просісти. Особливо з огляду на тотальну незацікавленість власників найбільших металургійних підприємств у проведенні комплексної модернізації. Як, власне, і повну апатію держави до долі цієї галузі.

Чому набирає обертів аграрний тренд? Минулого року Україна продала аграрної продукції на $14,7 млрд. Це безапеляційне лідерство в структурі експорту. Український АПК став відомий не тільки в Європі, але і в Індії і Єгипті, що увійшли до трійки головних покупців нашої продукції. Це безумовний крок вперед. Але, як і раніше, різкий зліт і подальші перспективи АПК не в змозі перекрити системних проблем українського експорту.

Попри всі старання й успіхи $14,7 млрд експортної виручки агросектора все ще поступаються $15,3 млрд, які Україна в 2012 році отримала лише за продаж чорних металів. Наводити статистику розвитку вітчизняного машинобудування у найкращі роки безсенсовно – в силу практично повної капітуляції цієї сфери в останні п'ять років.

Фактично Україна вирішила відмовитися від однієї сировини на користь іншої, вперто не бажаючи розвивати галузі з високою доданою вартістю. Але агротренд в Україні лише набиратиме обертів. У нинішній соціально-економічній ситуації ця сфера практично єдина, яка може при відносно невисоких витратах показувати стабільне зростання.

Як Україна втратила статус експортера свинини? При всіх успіхах агрогалузі в цілому, за підсумками 2017 року до країни було завезено м'яса більше, ніж продано за кордон. Експорт м'яса свиней з України в грошовому еквіваленті перевищив його імпорт на $560 000, а експорт живих тварин – на $150 000. У порівнянні з 2016 роком сальдо зовнішньої торгівлі свіжою, охолодженою і мороженою свининою скоротилося майже на 40%, а за товарною позицією «живі свині» – майже в п'ять разів.

Причин такої ситуації безліч. Перша – втрата внутрішньої рентабельності. Для того щоб виростити і продати свинину, необхідно затратити величезну кількість ресурсів. Друга – різке зростання зовнішньої конкуренції. Третя – спалахи африканської чуми, які переслідували українських виробників у 2017 році. Підсумок – втрата експортних обсягів.

Чому це важливо? Позбавлення України статусу експортера свинини значимо за цілою низкою причин, ніяк не пов'язаних з тваринництвом. Протягом десятиліть Україна сприймалася в світі як країна-виробник високоякісного м'яса і сала. Фактично, мова йшла про бренд нашої країни. Українську продукцію купували в тому числі і з цих чисто маркетингових причин. Втрачаючи подібні експортні позиції, Україна втрачає і частину бренду, і ділову репутацію. І свинина – лише останній приклад зміни експортних акцентів.

Як український мед формує новий бренд країни? Водночас, 2017 рік став проривним для українського меду, експорт якого зріс майже на 60%. Як показала практика, він дуже припав до душі нашим торговим партнерам. Темпи приросту вражаючі: Бельгія – +3 997%, Канада – + 594%, Іспанія – + 443%, США – + 214%, Данія – + 147%, Франція – + 83%. Українські пасічники показують, як у сучасних реаліях можна реалізувати далеко не найтривіальніший і найпростіший бізнес, подаючи приклад іншим галузям. Фактично популяризація українського меду в світі може стати частиною нового бренду держави, на кшталт швейцарських годинників, бельгійського шоколаду або шотландського віскі.

Наскільки швидко зростає експорт IT-послуг? Жоден подібний аналіз не може обійтися без оцінки перспектив IT-сектора. Особливо з огляду на те, скільки років вже критикують Україну: мовляв, країна експортує не послуги, а фахівців, які зрештою  формують додану вартість іншим державам. Але, як показує досвід останнього року, це далеко не завжди так.

По-перше, за дев'ять місяців минулого року український експорт IT-послуг зріс на 17,5% і склав $1,97 млрд. По-друге, частка експорту галузі в загальному експорті послуг України склала 25%. По-третє, число зайнятих в IT-секторі збільшилася на 27%. Повертаючись до теми національних брендів, український айтішник міг би стати «національним образом» – нічим не гіршим від бразильського футболіста або німецького інженера. Потрібно лише продовжувати працювати в цьому напрямку.

Тим часом у Кабміні... Наприкінці 2017-го уряд схвалив експортну стратегію України до 2021 року. Згідно з документом, перспективними секторами економіки є інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), машинобудування, харчова промисловість, технічне обслуговування та ремонт повітряних суден, машинобудування, авіаційна промисловість і туризм.

Буде цікаво поспостерігати за реалізацією цієї стратегії. Але поки що доводиться констатувати, що багато перспективних сфер у країні розвиваються і без державної участі. Знаючи особливості вітчизняної бюрократії, дуже б хотілося, щоб так залишалося й надалі.