Влада або гроші: чим обернеться ультиматум МВФ для України

На початку тижня в Адміністрацію президента України надійшов лист від голови місії МВФ Рона ван Родена. У ньому підкреслювалося, що порушивши зобов'язання щодо створення Антикорупційного суду, наша країна ризикує повністю залишитися без кредитної допомоги, яка в передвиборні 2018–2019 роки дуже б стала в пригоді.

Тон листа Рона ван Родена лише на перший погляд здається акуратним і витриманим. Але в перекладі з дипломатичної мови «загальнолюдською» документ виглядає фактично як ультиматум.

Дебати європейців і влади щодо закону про Антикорупційний суд тривають вже давно. Минулої осені вони завершилися тим, що в Адміністрації президента вирішили не чекати ініціативи від будь-кого іншого і самі подали в парламент необхідний законопроект. Але він не задовольнив ані Венеціанську комісію, ані МВФ, ані українських европоптимістів, що вправно нагнітають ситуацію навколо ініціативи АП на міжнародній арені.

У президента все ж таки сподівалися, що пристрасті вщухнуть, і європейцям доведеться погодитися хоч на якийсь варіант документа, а надалі – час покаже. Але лист ван Родена ставить питання руба: або закон відповідатиме європейським вимогам, або це ніщо, яке жодним чином не вплине на відновлення кредитування. З огляду на те, що законопроект про Антикорупційний суд у парламенті готується до розгляду відразу ж за законопроектом про реінтеграцію Донбасу, влада потрапила у вкрай незручну ситуацію.

Чому МВФ так вхопився за Антикорупційний суд? Бо це важіль для встановлення контролю над витрачанням кредитних коштів. Повністю зневірившись в українському правосудді, МВФ хоче створити умови хоча б для часткового контролю над використанням власних грошей. У країні з корумпованими судами це зробити практично неможливо. Наскільки подібне зовнішнє втручання відповідає суверенним інтересам України – питання дискусійне, але для топ-менеджменту найбільших міжнародних організацій створення Антикорупційного суду стало б мінімальною гарантією і страховкою від корупції.

Що не так із законопроектом президента? МВФ наголошує на трьох основних моментах. Перший – низька роль громадської ради, яку можна ігнорувати при прийнятті рішень (привіт від українських активістів, що лобіюють цю норму). Другий – законодавчі хитрощі щодо затримки роботи суду навіть після прийняття закону (так вийде відкласти реальний запуск роботи органу аж до завершення президентської кампанії). Третій – конфлікт юрисдикцій і компетенції в роботі Антикорупційного суду. Європейці хочуть, аби новий орган фокусувався виключно на справах боротьби з корупцією і мав у них абсолютний пріоритет без будь-яких винятків.

Чому влада маневрує і відтягує роботу АКС? Бо поява ще одного непідконтрольного органу створить додаткові незручності для владної команди. Крім того, НАБУ і САП нарешті отримають орган антикорупційної юрисдикції і зможуть довести до вироку безліч кримінальних справ. В умовах передвиборної кампанії – це вибухонебезпечні перспективи.

Питання АКС – єдине, що хвилює МВФ? Ні, але пріоритетне. Фактично Україна виконала лише чотири з восьми вимог МВФ щодо продовження співпраці. За бортом залишилися продаж землі (Рада продовжила мораторій), створення спеціального фінансового органу замість Податкової міліції, формування централізованої бази одержувачів соціальної допомоги в Мінфіні і, власне, закон про Антикорупційний суд.

Чи потрібні нам гроші МВФ? З огляду на те, що влада поки не знайшла джерел поповнення прибуткової частини бюджету, порівнянних з кредитним плечем Фонду, за нинішніх умов питання отримання траншу вельми критичне. Особливо на тлі зобов'язань за зовнішніми боргами на 2018–2020 років. Протягом цього часу доведеться виплатити $25 млрд – ця сума по-справжньому лякає в сучасних реаліях. Так, багато в чому це кредитна яма, що лише заглиблюється для України, але поки для влади інших альтернатив немає, а займатися їхнім пошуком потрібно було набагато раніше.

МВФ – це єдина проблема? Ні, просто це каталізатор проблем з іншими кредиторами. Не минуло й доби після листа МВФ до Адміністрації президента, як аналогічні листи президентові, Кабміну і ВР надійшли від Світового банку. Вимоги ідентичні – приймайте законопроект про Антикорупційний суд у редакції Венеціанської комісії. На кону кредит у $800 млн від СБ.

Доведеться обирати. Українська влада зараз стоїть перед серйозним вибором: або задовольнити вимоги Заходу і втратити частину контролю над судовою системою (що може вилитися в непрогнозовані наслідки), або зберегти важелі влади перед президентськими виборами і знайти альтернативні джерела поповнення скарбниці. І цей вибір доведеться робити, причому найближчим часом.